Постанова № 75871560, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/16608/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.08.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 (повний текст складено 11.06.2018)

у справі № 910/16608/16 (суддя О.А. Грєхова)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

про звернення стягнення на предмет застави,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.07.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 та призначено до розгляду на 08.08.2018.

26.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

В судовому засіданні 08.08.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 скасувати.

В судовому засіданні 08.08.2018 представник ПАТ «Дельта Банк» заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 залишити без змін.

Треті особи в судове засіданні 08.08.2018 своїх представників не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (надалі - банк) та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - кореспондент) 15.12.2010 було укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1, умовами якого передбачено, що з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро", далі за текстом іменований "Кореспондентський рахунок" №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" було укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л2, відповідно до якого, з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро", далі за текстом іменований "Кореспондентський рахунок" у українських гривнях (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

Пунктом 2.3. Договорів кореспондентських рахунків встановлено, що передача платіжних доручень, виписок, а також інших документів по договорам здійснюється за допомогою системи SWIFT (основний канал зв'язку) або пошти НБУ (резервний канал зв'язку).

Відповідно до п. 3.2 Договорів кореспондентських рахунків списання коштів з кореспондентських рахунків здійснюється банком на підставі ключованих платіжних доручень кореспондента, переданих узгодженими договорами каналами зв'язку.

Як встановлено п. 3.3 Договорів кореспондентських рахунків, що платіжні доручення кореспондента виконуються датою валютування:

1) поточним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умови їх надходження в банк (за київським часом):

- до 17:30 - для перерахувань в доларах США;

- до 14:00 - для перерахувань в Євро та англійських фунтах стерлінгів;

та за умови, якщо день виконання операцій є робочим днем закордонного банку, через який здійснюється перерахування;

2) наступним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умови їх надходження в банк (за київським часом):

- до 17:00 - для перерахувань у російських рублях;

3) платіжні доручення, отримані після вищезазначеного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня за днем отримання доручення.

Згідно з п. 4.6.2 Договорів кореспондентських рахунків банк зобов'язаний здійснювати списання коштів з кореспондентських рахунків тільки за умови одержання від кореспондента належним чином оформленого платіжного доручення на їх списання відповідно до норм цих договорів.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 та № 151210-Л1 від 15.12.2010 року, 26.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (надалі - заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (надалі - заставодержатель) було укладено договір застави цінних паперів № 1/ЦП (надалі - Договір застави), відповідно до умов якого, заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, і набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законодавством. Право застави розповсюджується як на права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що виникнуть у заставодавця в майбутньому.

Як визначено п. 2.1 Договору застави, що сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмету застави становить 160 872 000, 00 грн.

Договорами кореспондентського рахунку за договором застави цінних паперів від 26.02.2015 року № 1/ЦП є договори про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 та № 151210-Л1 від 15.12.2010 року (підпункт 9 пункту 1.1 Договору застави).

У відповідності до умов п. 4.1.1 Договору застави, предметом застави є належні заставодавцю на праві власності бездокументарні цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії "С", код UA 4000163901, в кількості 160 872 штуки, загальною номінальною вартістю 160 872 000,00 грн.

Право власності заставодавця на предмет застави підтверджується Випискою про стан рахунку в цінних паперах № 422, відкритого в AT "Дельта Банк" від " 26" лютого 2015 року, виданою Депозитарною установою (п. 4.2 Договору застави).

Як зазначено в п. 4.4 Договору застави, що за взаємною згодою сторін договірна вартість предмету застави становить 160 872 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору заставодержатель має право звернути на предмет застави стягнення згідно з цим Договором та законодавством у випадках, передбачених чинним законодавством або цим Договором, вимагати від будь-яких третіх осіб вчинення дій у зв'язку з переходом до нього або визначеної ним особи. або до відповідної третьої особи предмету застави.

У відповідності до п. 6.1.1 Договору застави, заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку повного або часткового невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим Договором.

Позивачем, 17.02.2015 за допомогою системи SWIFT було надіслано на адресу відповідача три платіжні доручення на списання/перерахування коштів з кореспондентських рахунків на рахунки позивача в інших банках, а саме:

- BRS-DELK-4338794 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет № 129 від 17.02.2015) на суму 12000000,00 Євро;

- BRS-DELK-4337895 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет № 128 від 17.02.2015) на суму 107814956,00 доларів США;

- 46-00236 від 17.02.2015 об 11:04:44 (розпорядження № 130 від 17.02.2015) на суму 655000000,00 грн.

Позивач зазначає, що вказані платіжні доручення не були виконані відповідачем у строки, передбачені п. 3.3 Договорів кореспондентських рахунків, тобто в поточний робочий день (17.02.2015) і залишаються невиконаними, відповідач жодними чином не відреагував/не повідомив позивача про можливість виконання/причини невиконання зазначених вище платіжних доручень.

Станом на 02.10.2015 сума заборгованості відповідача склала 3909642460,29 грн., яка складається з 948005232,40 грн., 111797984,90 доларів США та 12446648,40 Євро.

22.10.2015 позивачем заявлено кредиторську вимогу до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Дельта Банк" на суму 3909642460,29 грн., яка також залишається незадоволеною.

Також позивач зазначає, що сума заборгованості підтверджена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц, яким позов АТ "Ощадбанк" задоволено, а саме стягнуто з Лагуна М.І. (фінансовий поручитель АТ "Дельта Банк") на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором №151210-Л1 в сумі 111797984,90 доларів США, з яких: 107814956 доларів США основного боргу; 1783696,65 доларів США нарахованих процентів; 2059172,82 доларів США 3% річних; 140159,44 доларів США пені; 12446648,40 євро, з яких: 12000000 євро основного боргу; 203333,33 євро нарахованих процентів; 227715,07 євро 3% річних; 15600 євро пені; за Договором №151210-Л2 в сумі 948005232,40 грн., з яких: 654999925 грн. основного боргу; 18387739,58 грн. нарахованих процентів; 12611867,99 грн. 3% річних; 851499,97 грн. пені; 3654 грн. судового збору; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Отже, враховуючи неналежне виконання ПАТ "Дельта Банк" зобов'язань за Договором № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 та за Договором № 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010, ПАТ "Державний ощадний банк України" просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 шляхом надання позивачу права продажу від імені відповідача предмету застави (повністю або частинами) шляхом укладення Договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 статті 1066 Цивільного кодексу України унормовано, що положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено частинами 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 позивачем за допомогою системи SWIFT було надіслано на адресу відповідача три платіжні доручення на списання/перерахування коштів з кореспондентських рахунків на рахунки позивача в інших банках, а саме:

- BRS-DELK-4338794 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет № 129 від 17.02.2015) на суму 12000000,00 Євро;

- BRS-DELK-4337895 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет № 128 від 17.02.2015) на суму 107814956,00 доларів США;

- 46-00236 від 17.02.2015 об 11:04:44 (розпорядження № 130 від 17.02.2015) на суму 655000000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як унормовано п. 3.3 Договорів кореспондентських рахунків, що платіжні доручення кореспондента виконуються датою валютування:

1) поточним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умови їх надходження в банк (за київським часом):

- до 17:30 - для перерахувань в доларах США;

- до 14:00 - для перерахувань в Євро та англійських фунтах стерлінгів;

та за умови, якщо день виконання операцій є робочим днем закордонного банку, через який здійснюється перерахування;

2) наступним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умови їх надходження в банк (за київським часом):

- до 17:00 - для перерахувань у російських рублях;

3) платіжні доручення, отримані після вищезазначеного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня за днем отримання доручення.

Однак, доказів на підтвердження виконання відповідачем означених платіжних доручень, як на наступний день, так і на час розгляду справи у суді, матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що станом на 02.10.2015 сума заборгованості відповідача склала 3909642460,29 грн., яка складається з 948005232,40 грн., 111797984,90 доларів США та 12446648,40 Євро, яка підтверджена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц, яким позов АТ "Ощадбанк" задоволено, а саме стягнуто з Лагуна М.І. (фінансовий поручитель АТ "Дельта Банк") на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором №151210-Л1 в сумі 111797984,90 доларів США, з яких: 107814956 доларів США основного боргу; 1783696,65 доларів США нарахованих процентів; 2059172,82 доларів США 3% річних; 140159,44 доларів США пені; 12446648,40 євро, з яких: 12000000 євро основного боргу; 203333,33 євро нарахованих процентів; 227715,07 євро 3% річних; 15600 євро пені; за Договором №151210-Л2 в сумі 948005232,40 грн., з яких: 654999925 грн. основного боргу; 18387739,58 грн. нарахованих процентів; 12611867,99 грн. 3% річних; 851499,97 грн. пені; 3654 грн. судового збору; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування) запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку. Тимчасову адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці з 03.03.2015 року до 02.06.2015 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула всі повноваження органів управління та органів контролю банку і розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Також, відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015р. № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.10.2015р. № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Позивачем було заявлено кредиторську вимогу до уповноваженої особи на ліквідацію АТ "Дельта Банк" на суму 3909642460,29 грн., яка згідно з наявним у матеріалах справи витягом з переліку (реєстрів) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" акцептована на суму 3 279 666 104,29 грн. та включена до 7 черги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 та № 151210-Л1 від 15.12.2010 року, 26.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" було укладено договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, відповідно до умов якого, заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, і набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законодавством. Право застави розповсюджується як на права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що виникнуть у заставодавця в майбутньому

Згідно з ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом чи договором. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Разом з тим, статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 визнано недійсним договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та застосовано наслідки недійсності договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 року, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за №15182443 від 27.02.2015 на рухоме майно (цінні папери) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передане в заставу Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" на підставі договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 року та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018.

Як передбачено ч. 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017, яким визнано недійсним Договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, набрало законної сили 06.02.2018.

Як встановлено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи викладене, вбачається, що позивач просить звернути стягнення на предмет застави за недійсним Договором застави, який в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків та не надає позивачу права такого звернення, а відтак, судом не встановлено наявності порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/16608/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16608/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров

Повний текст постанови складено 14.08.2018