Постанова № 75871543, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/23380/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.08.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. (повний текст складено 03.05.2018)

у справі № 910/23380/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

до Міністерства оборони України

про стягнення 115 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" основний борг у розмірі 115 500, 00 грн. та судовий збір 1 600, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 по справі №910/23380/17 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.05.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Михальська Ю.Б., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 та вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду винесено ухвалу від 06.06.2018 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження для повного та всебічного з'ясування обставин справи та справедливого вирішення спору та призначено розгляд справи на 11.07.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 № 09.1-08/1772/18, у зв'язку із перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2018, справу № 910/23380/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Тарасенко К.В. ., Гончаров С.А.

Ухвалою київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 08.08.2018.

В судовому засіданні 08.08.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 скасувати.

В судовому засіданні 08.08.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Міністерством оборони України (надалі - замовник, відповідач) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (надалі - виконавець, позивач) 03.07.2014 було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/14 (надалі - Договір) за умовами якого, виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги замовникові з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (капітальний ремонт двигунів бронетанкової техніки В-59) (надалі - капітальний ремонт виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з пунктами 1.2-1.4 Договору, капітальному ремонту підлягають 12 од. Виробів. Підставою для укладення Договору є рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 12.06.2014 № 75/139/6 (додаток 7 до Договору). Вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність, визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної передачі його Замовнику.

Відповідно до п. 2.1 Договору, виконавець повинен надати замовнику передбачені цим Договором послуги, якість яких відповідає Технічним умовам на капітальний ремонт дизелів В59У 48А.В59У.273.0К, або Технічним умовам на капітальний ремонт двигунів типу В-2 (дизелі бронетанкового озброєння та техніки), державним стандартам, кресленням, технічним умовам та ін., які діють на підприємстві Виконавця.

У відповідності до умов пунктів 3.1 та 3.2 Договору, ціна цього Договору становить - 1 386 000 грн., за загальним фондом КПКВ 2101710, КЕКВ 2260, стаття 3639 кошторису МО України, в тому числі ПДВ - 231 000 грн. В ціну послуг з капітального ремонту виробів включена вартість запасних частин, витратних матеріалів, які необхідні для проведення ремонту.

Згідно з п. 3.6 Договору, замовник оплачує виконані та прийняті послуги, які передбачені Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору), за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної (фактичної) ціни послуг (додаток 3 до Договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) та прийнятим замовником з урахуванням встановленого Договором рівня прибутку.

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 Договору, договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку 4762 ВП МОУ щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів далі - РКМ), складених виконавцем на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за Договором.

Виконавець повинен підготувати та направити на адресу 4762 ВП МОУ РКМ в підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні підтверджуючі документи для перевірки 4762 ВП МОУ.

4762 ВП МОУ перевіряє їх обґрунтованість та за результатом своєї перевірки складає Висновок щодо рівня фактичних витрат, який направляється замовнику. Висновок 4762 ВП МОУ повинен бути наданий замовнику не пізніше 10 робочих днів від надання виконавцем документів підтверджуючих понесені ним фактичні витрати.

При визначенні цін (граничних, договірних), рівень прибутку у складі ціни не може перевищувати 1 відсотка витрат виконавця на купівлю комплектуючих виробів (напівфабрикатів), а також 15 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості робіт.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору (зразок - додаток 4 до Договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

До рахунку виконавцем додається:

- акт приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору), оформлений з урахуванням вимог пункту 3.5 Договору;

- посвідчення (додаток 5 до Договору) видане 4762 ВП МОУ, про приймання наданих послуг (в цілому по завершенню надання послуг за Договором або кожного окремого виробу);

- виконані наряди (накладні) на ремонт виробів (копії нарядів у разі їх часткового виконання);

- акти приймання-передавання виробів (додаток 3 до Договору).

Сторонами у п. 4.5 Договору обумовлено, що після закінчення надання послуг за цим Договором сторони у місячний строк проводять остаточну звірку розрахунків. За умови відсутності заборгованості між сторонами, Акт звіряння розрахунків (додаток 6 до Договору) між Міністерством оборони України та державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" за надані послуги з капітального ремонту виробів є підтвердженням повного виконання сторонами цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору, приймання виробів для проведення капітального ремонту, їх видача після проведення ремонту здійснюється військовими частинами та установами Збройних Сил України (надалі - представники замовника) та виконавця (представником виконавця) та оформлюється Актом приймання-передавання виробів у відповідності до вимог "Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 № 505, "Керівництвом з організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки у Збройних Силах України в мирний час" введеного в дію наказом Міністра оборони України від 25.12.09 № 665 (зі змінами).

Сторонами в п. 5.10 Договору погоджено, що контроль за якістю наданих послуг здійснюється відділом технічного контролю (надалі - ВТК) виконавця, 4762 ВП МОУ та представником Замовника. Повнота виконання та якість надання послуг засвідчується підписом начальника ВТК виконавця у Акті приймання-передавання виробів.

Згідно з умовами п. 5.12 Договору, виконавець письмово, не пізніше ніж за три доби, повідомляє замовника про дату закінчення капітального ремонту виробів. Замовник у термін десяти робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників замовника для приймання виробів.

Відповідно до п. 5.13 та п. 5.15 Договору, приймання виробів після проведення капітального ремонту здійсняється власними силами та засобами представника замовника, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передавання виробів (додаток 3 до Договору), який підписується уповноваженими особами виконавця і представника замовника. Акт приймання-передавання виробів складається у 4-х примірниках: три примірника - для замовника, та один - для виконавця.

Договором встановлено, що приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, 4762 ВП МОУ, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами Технічних умов на капітальний ремонт зразків виробів і умовами цього Договору.

За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує Акт приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання комісією Акту приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору).

Згідно з п. 5.16 Договору, після кінцевого приймання послуг 4762 ВП МОУ оформляє та надає замовнику посвідчення (додаток 5 до Договору) на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам пункту 2.1.

Як визначено в п. 6.1.1 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору.

Як зазначає позивач, протягом 2014 року надав відповідачу послуги з ремонту бронетанкової техніки в кількості 11 одиниць двигунів В-59 на суму 1 270 500,00 грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків від 29.12.2014.

11 грудня 2014 року представниками замовника за нарядом №2280/14 відбулась передача останнього двигуна В-59У №И10АТ7514 для проведення його ремонту, тобто понад терміни прописані в календарному плані з причин несвоєчасного надання ремонтного фонду замовником, про що було зазначено в Акті звіряння розрахунків №3 від 22 січня 2015 року. Також в даному Акті дописано, що Договір №294/14/14 від 03.07.2014 діє до повного виконання сторонами умов договору. Даний Акт підписаний та скріплений печатками як позивачем, так і відповідачем.

ДП "Львівський БТЗ" 23.01.2015 року скеровано лист №189 (із додатками) на адресу ЦБТУ ЗС України, Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та Головного представництва замовника №4762 для оформлення наряду на передачу відремонтованого двигуна по договору.

10.02.2017 року сповіщенням №39 Головного представництва замовника №4762 прийнято на відповідальне зберігання підприємством виробником відремонтований Двигун В-59У за №И10АТ7514 по Договору 294/14/14 від 03.07.2014 до моменту відправлення.

Вказаний у Наряді №2280/14 Двигун В-59У №И10АЕ7514 17.02.2015 року прийняла уповноважена особа замовника на підставі довіреності №16 від 16.02.2015.

Як зазначає позивач, що за фактом виконання робіт були оформлені: видаткова накладна №32 від 17.02.2017, Акти приймання-наданих послуг та Акти приймання-передавання виробів від 17.02.2015, підписані уповноваженим представником замовника, будь-які претензії зі сторони відповідача на адресу ДП "Львівський БТЗ" не надходили.

ДП "Львівський БТЗ" листом №751 від 16.03.2015 року направлено Головному представництву замовника №4762 на погодження розрахунково - калькуляційні матеріали для надання висновку про рівень фактичних витрат, понесених позивачем здійснюючи ремонт двигуна.

Проте, позивач зазначає, що попри те, що ГПЗ №4762 погодило фактичні витрати купівельних напівфабрикатів, комплектуючих, сировини та матеріалів, тощо - ні Висновку щодо рівня фактичних витрат, ні посвідчення про приймання наданих послуг (додаток №5 до договору) позивачем не отримано.

ДП "Львівський БТЗ", листами № 836 від 25 березня 2015 року, №988 від 07 квітня 2015 року на адресу замовника надіслані для погодження та підписання додатки до Договору, а саме: акти приймання наданих послуг, акти приймання передавання виробів, протокол погодження ціни та акт звіряння розрахунків. Проте, документи не повернуті, жодної відповіді не отримано.

ДП "Львівський БТЗ" 17.11.2017 року листом №3495 надіслано повторно примірники Актів звіряння розрахунків та Протоколи погодження договірної (фактичної) ціни послуг з капітального ремонту двигуна В-59 №И10АТ7514, а також рахунок-фактуру №166, Акти приймання наданих послуг та акти приймання передавання виробів по Договору №294/14/14 від 03 липня 2014 року.

Проте, відповідач надіслані додатки до Договору не підписав, оплату по рахунку не провів і будь-яких пояснень з цього приводу не надав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що за нарядом №2280/14 відбулась передача останнього двигуна В-59У №И10АТ7514 для проведення його ремонту.

17.02.2015 року вказаний у Наряді №2280/14 Двигун В-59У №И10АЕ7514 прийняла уповноважена особа замовника на підставі довіреності №16 від 16.02.2015, про що складено сторонами складено Акт приймання-передавання виробів.

17.02.2015 сторонами складено Акт приймання наданих послуг № В/Ч-0000060 від 17.02.2015, відповідно до якого, відповідачем прийнято надані позивачем послуги на суму 115 500 грн. без заперечень та зауважень.

ДП "Львівський бронетанковий завод" 17.11.2017 листом №3495 від 16.11.2017 просило здійснити оплату за капітальний ремонт двигуна по Договору.

До зазначено листа позивачем було також додано рахунок-фактуру №166, акт в/ч-0000060 приймання наданих послуг, акт приймання-передавання виробів, протокол погодження договірної (фактичної) ціни послуг з капітального ремонту двигунів В-59 в 3-х примірниках, акт звіряння розрахунків в 3-х примірниках та копія наряду № 2280/14 на ремонт двигуна.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в порушення пунктів 5.15, 5.16 договору Акт № в/ч-0000060 від 17.02.2015 приймання наданих послуг був підписаний уповноваженою особою військової частини А 2562 ОСОБА_2, який повноваження на вчинення таких дій від імені Замовника (Міністерства оборони України) не отримував, а відтак, неналежним чином складеним актом приймання наданих послуг не може підтверджуватись надання послуг з ремонту на суму 115 500,00 грн. (двигун В-59У, номер И10АТ7514).

Згідно з п. 5.15 та п. 5.16 Договору приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, 4762 ВП МОУ, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами Технічних умов на капітальний ремонт зразків виробів і умовами цього Договору.

За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує Акт приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання комісією Акту приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору).

Після кінцевого приймання послуг 4762 ВП МОУ оформляє та надає замовнику посвідчення (додаток 5 до Договору) на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам пункту 2.1.

Підписання акта приймання-передачі є фіксуванням вчинення дій, які у сукупності підтверджують факт отримання двигуна з ремонту у належному стані, в свою чергу, акт приймання наданих послуг фіксує обсяги наданих та відповідно отриманих замовником послуг.

При цьому, 17.02.2015 року вказаний у Наряді №2280/14 Двигун В-59У №И10АЕ7514 прийнято представником замовника - ОСОБА_2, про що складено сторонами Акт приймання-передавання виробів, а також складено Акт приймання наданих послуг № В/Ч-0000060 від 17.02.2015, відповідно до якого, відповідачем прийнято надані позивачем послуги на суму 115 500 грн. без заперечень та зауважень.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження перебування Двигуна, наданого на ремонт позивачу, поза володінням замовника або вибуття його з володіння замовника, як і доказів перебування двигуна у неробочому стані та доказів в підтвердження притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за перевищення службових повноважень, у зв'язку з прийняттям двигуна та наданих позивачем послуг.

Апеляційний господарський суд також враховує, що позивачем неодноразово надсилались документи на виконання умов Договору, які відповідачем залишились без відповіді та погодження.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, матеріали справи також не містять письмових зауважень або претензій з боку відповідача щодо наданих позивачем послуг.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги позивачем надані належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.1 Договору, замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору (зразок - додаток 4 до Договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії Договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що за відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Отже, припинення строку дії Договору та припинення зобов'язань сторін за Договором не ототожнюються.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт надання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, а тому позовні вимог про стягнення 115 500 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Міністерства оборони України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі № 910/23380/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23380/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров

Повний текст постанови складено 14.08.2018