Рішення № 75870868, 09.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 р. Справа № 818/1770/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1770/18

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельдорадо"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач, СОВ ФСЗ інвалідів) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельдорадо" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "ТД "Ельдорадо"), в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 45116,67 грн. та пеню в розмірі 27,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 45116,67 грн. та нараховану пеню в розмірі 27,07 грн. Але вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельдорадо" з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву (а.с. 36-39) зазначило, що обов'язок товариства зі створення робочих місць не супроводжується обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Товариством протягом 2017 року створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, з яких одне було зайняте особою з інвалідністю. Про створені вакантні місця для особи з інвалідністю було повідомлено належним чином Тростянецьку районну філію Сумського обласного центру зайнятості, однак особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялись і створені робочі місця залишилися вакантними.

Враховуючи наведені обставини, ТОВ "Торговий дім "Ельдорадо" вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 13.06.18 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.07.2018.

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в запереченні на відзив зазначило, що твердження відповідача, що ним створену відповідну кількість вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставними, оскільки відповідно до наданих штатних розписів ТОВ "ТД "Ельдорадо", введених в дію з 01.01.2017 по 01.06.2017, на підприємстві відсутні посади, вакансії за якими було заявлено до Тростянецької районної філії Сумського обласного центру зайнятості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.02.2018 відповідачем поданий до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 60 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, спірні правовідносин виникли у зв’язку з тим, що позивач вважає, що оскільки 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, залишилося не зайнятим, а тому, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника.

Суд вважає помилковими такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За приписами статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Системне тлумачення положень Закону № 875-ХІІ дозволяє дійти висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості; людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її; інваліди, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.

Так, відповідачем в судове засідання надано докази працевлаштування 1 особи з інвалідністю -ОСОБА_3 в період з січня по грудень 2017 рік (а. с. 124).

Суд спростовує висновки представника позивача щодо необхідності подання звітів форми 3 –ПН кожного місяця виходячи з наступного.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

П.5 Наказу №316 від 31.05.2013 року передбачено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов’язку щомісячно подавати форму 3-ПН.

В матеріалах справи наявні звіти подані позивачем до центру зайнятості форми 3 –ПН від 27.01.2017 року, 28.02.2017 року, 15.03.2017року, 24.04.2017 року, 25.05.2017 року, 01.11.2017 року (а.с. 41-49).

Наведені висновки суду узгоджуються із практикою Верховного суду, зокрема постановою Верховного суду від 26.06.2018 року по справі №806/1368/17.

Також, в матеріалах справи наявний лист Тростянецької районної філії Сумського обласного центру зайнятості від 25.04.2018 року №114/02-11, згідно змісту якого протягом 2017 року позивач повідомляв центр зайнятості про вакансії для інвалідів за посадами «Прибиральник службових приміщень» та «Двірник» (а. с. 40).

Крім того, суд зазначає, що в період з вересня по жовтень 2017 року на підприємстві працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які є особами з інвалідністю .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2017 року позивач вживав заходи, спрямовані на недопущення правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, при виникненні вакансії, придатної для працевлаштування інваліда, надавало до Тростянецької районної філії Сумського обласного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН.

Також, в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельдорадо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельдорадо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 14.08.2018 року.

Суддя О.А. Прилипчук