Рішення № 75870591, 07.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/345/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Свистович Ю.П.

представник відповідача - Звір Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей- як для себе!" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей- як для себе!" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0012614814 та №0012624814 від 07.11.2017 року.

Ухвалою від 16 лютого 2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 03.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, на думку позивача, усі первинні документи складені Товариством по взаємовідносинах ТОВ «Вест Голд Бізнес» мають всі обов'язкові реквізити, не визнанні в установленому законом порядку недійсними або дефектними. Вказують, що всі податкові накладні ТОВ «Вест Голд Бізнес» по взаємовідносинах із Товариством були оформлені згідно з усіма вимогами наведеними у ст. 201 ПК України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах встановлених законодавством строків. Зазначають, що свідчення гр. ОСОБА_4, відібрані співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС в рамках кримінального провадження № 32016100110000170, у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом вчинення ОСОБА_4, злочину, що полягає у створенні ТОВ «Вест Голд Бізнес» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона і така діяльність мала місце саме у господарських операціях з позивачем. Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських обєднань керівником ТОВ «Вест Голд Бізнес» до 16.07.2016 року був ОСОБА_5, а у період з 16.07.2016 року по 23.10.2016 року - ОСОБА_4. Зазначають, що ТОВ «Вест Голд Бізнес» на час виникнення спірних правовідносин, так і на момент звернення позивача до суду знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві. Крім того, вказують, що позиція контролюючого органу про «нереальність» господарських операцій спростовується наявністю вантажно - митних декларацій, у яких митні органи підтвердили факт експорту с/г товару, який належав товариству, нерезидентам за зовнішньоекономічними контрактами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено, що господарські операції між ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня» «Для людей - як для себе!» та «Постачальником» ТОВ «Вест голд бізнес», фактично не відбулися. В обґрунтуваннях нереальності здійснення господарської операції свідчить те, що співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС здійснюється супроводження кримінального провадження за № 32016100110000170 від 22.07.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України. Зазначають, що у ході відпрацювання встановлено, що в період липня - вересня 2016 р. ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» сформувало податковий кредит від підприємства з ознаками «ризиковості», а саме: ТОВ «Вест Голд Бізнес», поставка олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку, українська пшениця). У ході дослідження ланцюгів поставки олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку та української пшениці встановлено підміну номенклатури товару у підприємства постачальників при здійсненні документально оформлених безтоварних операцій по постачанню олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку та української пшениці на адресу ТОВ «Вест Голд Бізнес». Зазначають, що відображення у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня» «Для людей - як для себе!» (код ЄДРПОУ 31978272) (далі позивач) щодо проведення фінансово - господарських взаємовідносин з ТзОВ «Вест Голд Бізнес» (ЄДРПОУ 40106172) за липень - серпень 2016 року, жовтень 2016 року (які включено до складу податкового кредиту в лютому 2017 року, в червні - липні 2017 року) а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів робіт (послуг) вищезазначеним контрагентам та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 25.10.2017 року за № 194/28-10- 48-14/31978272.

Проведеною перевіркою встановлено, порушення:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-ІV(із змінами та доповненнями), ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня» «Для людей - як для себе!» занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 261 200 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: лютий 2017 року в сумі 2732 592 грн., червень 2017 року в сумі 4756 995 грн., липень 2017 року в сумі 1771 613 грн.

п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- ІV (із змінами і доповненнями); п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044; п.6 п.10 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (із змінами та доповненнями); наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за півріччя 2017 року на загальну суму 952 608 грн., в тому числі за 1 кв. 2017 року на суму 952 608 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено: податкові повідомлення - рішення:

від 07.11.2017 року № 0012614814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 428 912 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 952 608,0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями) (штрафами) у розмірі 476 304, 0 грн.;

від 07.11.2017 року № 0012624814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 13 891 800 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 9 261 200 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями) (штрафами) у розмірі 4 630 600, 0 грн.;

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ТзОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 629/6/99-99-11-01.02-25 від 10.01.2018 р., залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 07.11.2017 року № 0012614814, від 07.11.2017 року № 0012624814, а скаргу без задоволення.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства.

Згідно п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, Об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Згідно п. 9 цього ж Наказу, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 10 цього ж Наказу, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що 11 квітня 2016 року між ОСОБА_6 (в подальшому Виконавець) та ТзОВ «Торгово - виробнича компанія «Перша приватна броварня «для людей - як для себе!» укладено договір № 11/04-ЦПД. Згідно даного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). (Т1, а.с. 177-178).

Позивачем - ТзОВ «Торгово - виробнича компанія «перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» було проведено перевірку реєстраційних документів ТОВ «Вест Голд Бізнес» та після проведення такої перевірки ТзОВ «Торгово - виробнича компанія «перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» було укладено з ТОВ «Вест Голд Бізнес» (Постачальник) договір поставки № 3006-ПБ від 30.06.2016 року . (Т1, а.с. 218-219). Згідно даного договору постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору .

На підтвердження фактичного виконання договору поставки № 3006-ПБ від 30.06.2016 року позивачем надано копії: специфікації до договору поставки № 3006-ПБ від 30.06.2016 року, акти прийому - передачі , видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (Т1; а.с. 221 - 250; Т2; а.с 1- 101;а.с.102- 226; Т3; а.с.1 - 131;Т3; а.с. 138- 210 ).

Позивачем - ТзОВ «Торгово - виробнича компанія «перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» було проведено перевірку реєстраційних документів ТОВ «Старбрайт» та після проведення такої перевірки ТзОВ «Торгово - виробнича компанія «перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (Комітент) було укладено з ТОВ «Старбрайт» (Комісіонер) договір № 0107-ПБ від 01.07.2016 року комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції. (Т3, а.с. 239-240). Згідно умовами даного договору комітент доручає, а комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції (далі - «продукція») за межами України.

На підтвердження фактичного виконання договору № 0107-ПБ від 01.07.2016 року позивачем надано копії: акти прийому - передачі сільськогосподарської продукції на комісію, звіт комісіонера № 2 до договору комісії, вантажно - митні декларації, контракти, рахунки та акти виконаних послуг, картки рахунку № 281, звіти по проводках, картки по рахунках № 283, № 361, № 631, бухгалтерську довідку (Т3, а.с. 244- 250; Т4; а.с. 1- 29; а.с. 30- 130).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактом з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат є реальне здійснення операцій з придбання товару. Тобто недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит та формування витрат.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум в тому числі ПДВ. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності. Позивачем до перевірки надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірність формування витрат - є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій. Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідні періоди.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів.

Судом не враховуються висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Вест Голд Бізнес», оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідач вказує, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних чи будь - які інші документи щодо транспортування товарів (олії соняшникової), документів щодо зберігання товарів за адресами на які доставляється товар постачальником ТОВ «Вест голд Бізнес», що вказані в актах прийому - передачі: склад філії ТОВ «ЕВЕРІ», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 та на Зерновий термінал ТОВ «ДССК», м. Миколаїв, вул. Заводська, 9 (договора, акти та ін.).

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних та інформації про транспортування товару, на що вказує контролюючий орган як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд наголошує, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічну позицію висловив також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.06.2017 року №К/800/31835/16.

Щодо відсутності зазначення виробника олії соняшникової у договорі та специфікаціях суд звертає увагу, що жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку при укладенні договору постачання сільськогосподарської продукції вказувати її виробника. Відповідно обґрунтування «нереальності» господарських операцій такими посиланнями є абсолютно протиправним.

Судом не враховуються висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Вест Голд Бізнес», оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Щодо посилань контролюючого органу на свідчення гр. ОСОБА_4, відібрані співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС в рамках кримінального провадження №32016100110000170 суд звертає увагу, що такі свідчення не є належним доказом вчинення ОСОБА_4 злочину, що полягає у створенні ТОВ «Вест Голд Бізнес» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона і що така діяльність мала місце саме у господарських операціях з Товариством.

Сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень ЛУ ОВПП про фіктивність проведених Товариством господарських операцій. Щодо посилань контролюючого органу на протокол допиту директора ТОВ «ВЕСТ ГОЛД БІЗНЕС» ОСОБА_4 від 05.10.2016 року, яким нібито підтверджується нездійснення нею будь-якої господарської діяльності суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до положень ст. 86 КПК суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. А згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином системне тлумачення наведених норм дає підстави вважати, що показання свідків/потерпілих/підозрюваних, відібрані під час досудового розслідування, якщо вони не були безпосереднім предметом дослідження суду не можуть бути визнані доказами.

Крім того, слідчий суддя, який розглядає справу, не може посилатися на показання, надані слідчому чи прокурору, а тим більше обґрунтовувати ними своє рішення. Тільки показання, отримані в судовому засіданні можуть вважатися належними та допустимими доказами в рамках кримінального провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 229810, 68 грн., підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволено повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України №0012624814 та №0012624814 від 07.11.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей- як для себе!" (код ЄДРПОУ 31978272, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10) судовий збір у сумі 229810 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот десять) гривень 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.