Рішення № 75870558, 14.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2018 р. № 814/1445/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження дміністративну справу

за позовомПершого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області, пров. Пожежний, 3,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 до Комунального підприємства "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації", вул. Полтавська, 8/1,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 прозастосування заходів реагування,ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області до комунального підприємства «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» з вимогами застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) приміщення розташованого за адресою Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Полтавська, 8/1, 23-а, яке належить на праві власності КП «Баштанське районне бюро технічної інвентарізації», до повного усунення порушень, встановлених актом перевірки №29 від 16.04.2018.

Свої позовні вимоги перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури обґрунтував тим, що у період з 10.04.2018 по 16.04.2018 начальником Баштанського РС ГУ ДСНС України у Миколаївській області проведено перевірку додержання КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Під час зазначеної перевірки було виявлено порушення вимог законодавства у цій сфері, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідач КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» надіслав до суду заяву, в який повідомив, що частина порушень в теперішній час вже усунута ним самостійно, а щодо решти вживаються заходи щодо усунення, оскільки для остаточно виконання вимог позивача необхідно додаткові кошти.

В судовому засіданні 18.07.2018 позивач підтримав позовні вимоги прокурора, відповідач не з'явився.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 14.08.2018 без проведення судового засідання за наявними матеріалами, які надійшли до суду на час розгляду.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

19.12.2017 наказом №631 «Про проведення планових перевірок» начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області призначено перевірку комунального підприємства «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації».

10.04.2018 спеціалістами ГУ ДСНС у Миколаївській області проведено позапланову перевірку відповідача у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Під час перевірки виявлено ряд фактів порушень, які є особливо небезпечні, оскільки створюють загрозу життю та здоров'ю людей: в переданих в оренду окремих приміщеннях за домовленість сторін цивільно-правового договору не визначені права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті; на об'єктів відповідним документом не встановлено протипожежний режим; для кожного приміщення об'єкта не розроблені та не затверджені керівником інструкції про заходи пожежної безпеки; будівля гаражу, а також приміщення адміністративної будівлі не забезпечено знаками безпеки; керівником об'єкту не забезпечено технічне обслуговування засобів протипожежного захисту; допущено зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, протипожежні двері у протипожежних переходах відсутні; електрощіток не оснащений схемою підключення споживачів із пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту; електророзетка в приміщенні архіву встановлена на негорючій основі; допускається відкрите прокладання електропровода транзитом через пожежнебезпечну зону (приміщення архіву); допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування в приміщенні адміністративної будівлі; допускається використання побутових електронагрівальних приладів з порушенням встановлених їх виробником правил експлуатації та в місцях де їх застосування заборонено; не проведено замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електромережі; лінія живлення до побутового кондиціонера не забезпечено автономним пристроєм електричного захисту на загальній лінії; застосовуються на об'єкті матеріали на які відсутні показники щодо пожежної небезпеки в коридорі; з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюється за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачі приміщеннях адмінбудівлі; приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з норм; не обладнано системами протипожежного захисту приміщення гаражів, адміністративної будівлі; деревяні конструкції покрівлі гаражу (складу) та адміністративної будівлі не оброблені засобами вогнезахисту; не проведено ідентифікацію потенційної небезпеки об'єкту; не проведено навчання керівного складу підприємства і фахівців, діяльність яких пов'язані з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту.

Зазначені факти зафіксовані у Акті, складеному за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства №29 від 16.04.2018.

Як під час перевірки, так і під час судового розгляду КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» не заперечувало та навпаки визнавала факти всіх вищевикладених порушень правил цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи відсутність у суду сумнівів щодо достовірності викладених у Акті перевірки №29 від 16.04.2018 та добровільності визнання відповідачем зазначених обставин, суд дійшов висновку про доведеність фактів порушення правил цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки з боку відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупиненні повністю або частково виключно за рішенням суду.

В позовній заяві прокурор обґрунтував своє право на звернення з цим позовом посиланням на ст.131-1 Конституції України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка наділяє прокурора повноваженнями на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Прокурор в позовній заяві зазначив, що недодержання КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки формує ризики для нормального функціонування робочого процесу та може призвести до негативних наслідків у вигляді порушення прав громадян на життя та здоров'я, тим самим порушує інтереси держави у сфері контролю за додержанням вимог зазначеного законодавства, а Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області, на якого законодавством покладено повноваження щодо нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної безпеки, неналежним чином виконує їх, не вживає заходи до повного або часткового зупинення роботи КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції».

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Натомість зазначений позов за своєї природою не є позовом на захист інтересів держави, а є формою реалізації органом державного нагляду (контролю) своїх повноважень у певній сфері.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Звернення до суду в порядку ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не є диспозитивним процесуальним правом позивача на захист його інтересів (інтересів держави), яке може бути реалізоване шляхом представництва прокурора.

Звернення до суду в порядку ч.7 ст.7 Закону є повноваженням органу державного нагляду (контролю), яке може бути реалізовано виключно ним. Зазначене повноваження тісно пов'язана з наділенням певної компетенції цього органу державного (нагляду) у відповідній сфері, повноваженням проводити перевірки, повноваженням на внесення припису про усунення порушень та повноваженням на видання обов'язкового для виконання письмового рішення щодо усунення виявлених порушень у визначені строки.

Тобто, подання позовної заяви про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) є лише елементом комплексних заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Це не є самостійним диспозитивним позовом на захист прав позивача чи держави, а є формою застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у господарської діяльності.

Відповідно до ст.64 Кодексу цивільного захисту України, державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснює Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексом цивільного захисту України органи прокуратури не наділені повноваження на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках, яка передбачена п.3 ст.131-1 Конституції України, не наділяє прокурора повноваженням з здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до основних принципів та загальних вимог здійснення державного нагляду (контролю) у сфері, неприпустимо дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимо здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки прокурор не є органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, він не наділений повноваженнями на здійснення заходів державного нагляду (контролю) передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Повноваженням на подання позовної заяви про застосування заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності належить виключено органу державного нагляду (контролю) у відповідній сфері. Зазначені повноваження не можуть дублюватися та не можуть бути передані іншому державному органу, у тому числі прокурору.

Лише посадові особи компетентного органу державного нагляду (контролю) можуть вбачати або не вбачати підстави для застосування відповідного заходу реагування.

Якщо, відповідний орган державного нагляду не звернувся до суду з позовом про застосування заходів реагування, це свідчить, що він не вбачає для цього підстав. І жодний інший державний орган не має повноважень на застосування заходів реагування, замість цього компетентного органу. Так само і прокурор, не наділений компетенцією здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, а тому не наділений повноваженням вбачати підстави для застосування заходів реагування, у тому числі і ті, які застосовуються виключно за рішенням суду.

Крім того, 01.07.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України» № 5404-VI, яким повноваження про застосування заходів реагування, зокрема шляхом повного зупинення роботи об'єкта суб'єкта господарювання передавалось від органів державного нагляду (контролю) до адміністративного суду.

Повноваженням органів державного нагляду (контроля) на звернення до адміністративного суду з позовом про зупинення роботи відповідного об'єкта, визначеним ст.ст.67, 68 Кодексу цивільного захисту України, ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» кореспондували повноваження адміністративного суду на задоволення таких позовів та застосування заходів реагування саме судовим рішенням.

Так, до КАС України були внесені відповідні зміни, яке передбачали повноваження адміністративного суду на розгляд таких справ, задоволення таких позовів, а також скасування таких заходів, у разі усунення таких порушень: п.5 ч.1 ст.183-2, ч.12, 13 ст.183-2 КАСУ.

15.12.2017 набули зміни до КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, яким відповідні норми Кодексу, що уповноважують суд на розгляд таких справ виключені.

Статтею 245 діючої редакції КАС України передбачені повноваження суду при вирішенні справи. Згідно з ч.2 ст.245 у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

При розгляді позовів суб'єктів владних повноважень це є виключний перелік повноважень суду, оскільки п.10 ч.2 ст.245 про можливість обрати інший спосіб, стосується лише справ, в яких суб'єкт владних повноважень є відповідачем, а не позивачем.

Повноваження суду на застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об'єктів суб'єктів господарювання у цьому вичерпному переліку відсутні.

Відсутні також у діючої редакції КАСУ будь-які окремі статті чи пункти, які б передбачали регламент розгляду таких справ.

Відсутня така категорія спорів у ст.12 КАС України.

Тобто, з 15.12.17 законодавець позбавив адміністративний суд повноважень на ухвалення таких рішень.

Вочевидь, що зазначене є помилкою законодавця, класичною прогалиною у законодавстві.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена вимога ст.19 Конституції України стосується і повноважень суду.

Суд так само, як і суб'єкт владних повноважень, не може самостійно наділяти себе повноваженнями, якими його не наділив законодавець.

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Але, суд не може застосувати розширення тлумачення для застосування обмежувального заходу стосовно особи, для розширення повноваження суб'єкта владних повноважень та безпосередньо самого суду. Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування у цьому випадку аналогії чи розширеного тлумачення, призвело б до того, що суд самостійно наділив себе повноваженнями розгляду таких справ, хоча законодавцем це питання не було вирішено.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

На необхідність дотримання принципу «якості закону» неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Так, у рішення по справі Круслена від 24.04.90 зазначено, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14 червня 2007 року).

Якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 року).

Відсутність у процесуальному законі повноважень суду на застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об'єктів, є нездоланою прогалиною у законодавстві, яка не може бути усунута ані шляхом аналогії ані шляхом дискреції суду.

Крім того, суд звертає увагу, що ст.183-2 у редакції КАСУ, станом на 14.12.2017, окрім повноважень суду на застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об'єкту, передбачала також повноваження суду на скасування власного рішення у разі усунення суб'єктом господарювання відповідних порушень (ч.12, 13 ст.183-2).

В теперішній час норм, які б надавали можливість суду скасувати раніше застосовані заходи реагування у процесуальному законі також не існує. Це також вказує на неможливість задоволення позову, оскільки у такому разі, поновити експлуатацію роботи об'єкту буде неможливо навіть після усунення суб'єктом господарювання порушень.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257- 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позов першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (пров. Пожежний, 3,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаїській області (вул. 2-га Екіпажна, 1, Миколаїв, 54003 ) до Комунального підприємства "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації" (вул. Полтавська, 8/1,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 19301324) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко