Рішення № 75870352, 31.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Київ № 810/227/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 0105 Міністерства оборони України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України, далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов'язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від.22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення. Наказом Міністра оборони України № 935 від 19.12.2017 року позивач був звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку контракту. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) № 248 від 27.12.2017 року, він був виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Фастівського ОМВК Київської області.

При звільнені йому було нараховано та виплачено грошову допомогу при звільнені, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», але без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (в подальшому - Постанова №889).

У січні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату грошової допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою №889. Листом від 11.01.2018 року №116/2/12/365 відповідач відмовив йому в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що відповідно до п.38.6 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не повинна враховуватись до вихідної допомоги при звільненні.

Отже, на думку позивача такі дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України є незаконними, та такими, що порушують його права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування доводів відзиву вказував на те, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкції) визначає, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Пункт 38.6 Інструкції встановлює, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Таким чином, на думку відповідача, згідно з Інструкцією, додаткова грошова винагорода не повинна включатися при нарахуванні одноразової грошової допомоги.

У судове засідання, призначене на 14.04.2018 представники сторін не з'явились. Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Від сторін до суду надійшли клопотання від 19.03.2018 про здійснення судового розгляду даної справи за відстуності представників сторін у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 209 Кодексу адмінітсративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з вимогами частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, суд на місці ухвалив подальший розгляд даної справи здійснювати впорядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 проходив службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України), де отримував грошове забезпечення.

Наказом Міністра оборони України № 935 від 19.12.2017 року він був звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку контракту. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) № 248 від 27.12.2017 року, він був виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Фастівського ОМВК Київської області. Цим же наказом позивачу було визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

На підставі даного наказу ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомога без урахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889).

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату грошової допомоги з урахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченою Постановою №889.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 11.01.2018 року №116/2/12/365 позивачу відмовлено в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що відповідно до п.38.6 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не повинна враховуватись при нарахуванні вихідної допомоги.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача суд вважає за необхідне вказати про таке.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою № 889 (зі змінами, встановленими Постановою КМУ №161 від 13.03.2013 року) передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до п.38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, встановлена Постановою № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, з дня її запровадження до дня його звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, і тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така винагорода повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року у справі № К/800/23928/14.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 825/1656/16 зазначено, що в ієрархії нормативно-правових актів Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27 липня 2016 року в справі № К/800/35596/15 та Верховним Судом України в постанові від 20 жовтня 2015 року в справі № 21-2942а15, 559/3342/14-а.

Крім того, та обставина, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно також підтверджується довідкою про фактично виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період листопад 2015 року по 27 грудня 2017 року, яка міститься у матеріалах справи.

Аналогічна інформація зазначена і у грошовому атестаті ОСОБА_1, де щомісячна додаткова грошова винагорода визначена складовою місячного грошового забезпечення позивача (пункт 4.4 грошового атестату), а не серед одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як вбачається із даної довідки та грошового атестату, винагорода входила до складу грошового забезпечення позивача і тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така винагорода повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Позивач має вислугу більше 26 календарних років, що підтверджується витягом із наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.12.2017 року № 248.

За таких обставин позивач, у відповідності до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Посилання відповідача на правову позицію викладену у рішенні Вищого адміністративного суду України по справі 826/20758/14 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у тій справі виникли у 2013-2014 роках. Наказ Міністра оборони України, на який посилався ВАСУ у своєму рішенні втратив чинність. Правова позиція з цього питання міститься і у постанові Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року № 21-2942а15.

У відповідності до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, доказів, які б спростували доводи позивача, а також достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», є протиправними.

Оскільки відповідач протиправними діями порушив права позивача, суд вважає, що поновити порушені права позивача слід шляхом зобов'язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочиснтва України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 7, 12, 72-77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від.22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

3. Зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.