Ухвала суду № 75870332, 15.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"15" серпня 2018 р. Справа № 0940/1449/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірною та скасування постанови від 23.02.2018 про закінчення виконавчого провадження №55308776 по виконавчому листі №344/9292/17, виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017 та зобов'язання відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №344/9292/17 виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, всупереч вказаної норми законодавства, ОСОБА_1 не зазначено в позовній заяві письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, як вбачається з доданих до позовної заяви копій документів, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги письмовими доказами, незасвідченими належним чином.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Однак, позивачем не долучено до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору.

Одночасно, у позовній заяві, щодо несплати судового збору ОСОБА_1 зазначив, що пунктом 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" встановлено, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, Законом України від 08.07.2011 "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

В зв'язку із вищенаведеним суд зазначає, що роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 стосуються скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, поданих в порядку цивільного судочинства.

Водночас, у даному випадку позивачем подано до суду саме адміністративний позов, а не скаргу на рішення дії або бездіяльність державного виконавця, а тому у цьому випадку вищенаведені роз'яснення застосуванню не підлягають.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За таких обставин, суд вважає, що в порядку адміністративного судочинства, учасники виконавчого провадження звертаються не зі скаргою, а позовною заявою, за подання якої необхідно сплатити судовий збір.

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 23.02.2018 про закінчення виконавчого провадження №55308776 по виконавчому листі №344/9292/17, виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017 та зобов'язання відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №344/9292/17 виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017.

Таким чином, звернені до суду позовні вимоги носять немайновий характер.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", який вступив в дію з 01.01.2018 року, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 704,80 грн.

Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що дана позовна заява містить дві самостійні позовні вимоги, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору. Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами немайнового характеру становить 1409,60 грн. (704,80 х 2).

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

Приписами пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є десятиденний строк.

Суд зазначає, що звернувшись 13.08.2018 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови від 23.02.2018 про закінчення виконавчого провадження №55308776 по виконавчому листі №344/9292/17, виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017 та зобов'язання відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №344/9292/17 виданого Івано-Франківським міським судом 22.11.2017, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, яка мотивована тим, що в квітні 2018 року позивач помилково звернувся до Івано-Франківського міського суду із скаргою дії старшого державного виконавця, в зв'язку із чим ним було пропущено строки звернення до адміністративного суду.

В свою чергу, суд зазначає що позивач 22.03.2018 року отримав постанову від 23.02.2018 року про закінчення виконавчого провадження, яку оскаржив до Івано-Франківського міського суду 04.04.2018 року з пропущенням строку передбаченого частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами позовної заяви, що постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 року позивачу роз'яснено, що виконавчий документ, при виконанні якого були вчинені оскаржувані ОСОБА_1 дії державного виконавця, був виданий на виконання рішення, ухваленого в порядку адміністративного судочинства, тому і скаргу заявник вправі подати для розгляду за правилами адміністративного судочинства, а не у порядку ЦПК, яке, як зазначено на штампі, оформлено/видано 23.07.2018 року.

Тобто, і в цьому випадку позивачем пропущено десятиденний строк на звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.

З огляду на наведені вище обставини, а також змісту заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, Івано-Франківським окружним адміністративним судом не встановлено жодних поважних причин пропуску визначеного строку звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статтями 44, 94, 122, 123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду: письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви; документа про сплату судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Матуляк Я.П.