Рішення № 75869219, 13.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018р. Справа №914/665/18

За позовом: Державного підприємства “Державне Київське конструкторське бюро “Луч”, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод”, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник.

Розглядається справа за позовом Державного підприємства “Державного Київського конструкторського бюро “Луч” до Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 26.04.2018 було відкрито провадження у справі № 914/665/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.05.2018.

В судове засідання 21.05.2018 представники сторін не з’явились. Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на 30 календарних днів для надання сторонам можливості мирно врегулювати спір. Ухвалою суду від 21.05.2018 підготовче засідання відкладено на 11.06.2018.

11.06.2018 представник позивача в судове засідання з’явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, клопотання про долучення доказів, а також клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Заява про зменшення розміру позовних вимог судом розцінюється, як зміна предмету позову, оскільки в ній позивач крім стягнення основного боргу у розмірі 1 000 000, 00 грн. просить стягнути 50 219, 00 грн. - 3% річних та 252 685, 40 грн. - інфляційних нарахувань, в той же час у первісній позовній заяві позивач просив стягнути 1 000 000, 00 грн. - основного боргу, 553 000, 00 грн. - пені та штраф у розмірі 7% - 70 000, 00 грн. Представники відповідача в судове засідання 11.06.2018 з’явилися, через канцелярію суду подали клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочку виконання рішення. Ухвалою суду від 11.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 30.07.2018.

Представник позивача в судове засідання 30.07.2018 з’явився. Представник відповідача в судове засідання 30.07.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав відзив на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 30.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.08.18.

Представник позивача в судове засідання 13.08.2018 з’явився, через канцелярію суду подав письмові пояснення. Позовні вимоги підтримав повністю, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 08.06.2018 вх. № 1540/18.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.08.2018 позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Державне підприємство “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 27.05.2016 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № В 3175 (надалі-договір), згідно з яким ДП “Львівський бронетанковий завод” (відповідач, за договором - продавець) було зобов’язане передати у власність ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” (позивач, за договором – покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запчастини (надалі - товар) за ціною, у кількості, які вказані у специфікації (додаток № 1 до договору).

Згідно з п.1.3. договору, загальна сума даного договору 1 296 112, 50 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 216 018, 75 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару по даному договору здійснюється покупцем в два етапи та має наступний вигляд:

- передоплата у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 166 666, 67 грн. упродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору;

- остаточний розрахунок проводиться протягом трьох робочих днів з моменту поставки товару.

30.05.2016 позивач перерахував 1 000 000,00 грн. на рахунок відповідача в якості передоплати за договором, що підтверджується платіжним дорученням від 30 травня 2016 року № 216.

Відповідно до умов п. 2.2. договору, відповідач мав поставити товар до 30.06.2016. Однак, всупереч умовам договору відповідач товар не поставив та сплачену позивачем суму попередньої оплати не повернув.

З метою вирішення питання повернення коштів попередньої оплати, 25.07.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору. Згідно умов додаткової угоди № 1 сторони затвердили графік повернення відповідачем суми попередньої оплати на користь ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч”, а саме:

- 100 000, 00 грн до 30.09.2016

- 100 000, 00 грн до 31.10.2016

- 100 000, 00 грн до 30.11.2016

- 100 000, 00 грн до 30.12.2016

- 100 000, 00 грн до 31.01.2017

- 100 000, 00 грн до 28.02.2017

- 100 000, 00 грн до 31.03.2017

- 100 000, 00 грн до 28.04.2017

- 100 000, 00 грн до 31.05.2017

- 100 000, 00 грн до 30.06.2017

Внаслідок неповернення відповідачем коштів згідно графіку затвердженого додатковою угодою № 1, позивач звертався до відповідача з листами від 05.10.2016 № 23-31/52-1064д та від 28.11.2016 № 23-31/63-1272д з вимогою про здійснення платежів згідно умов п.1 додаткової угоди від 25.07.2016 №1. Також, 11.08.2017 позивач надсилав претензію на адресу відповідача з вимогою про оплату 1 000 000, 00 грн боргу та нарахованих 314 000, 00 грн – пені, 70 000, 00 грн – штрафу. Однак, відповідач відповіді на листи та претензію не надав та заборгованості не сплатив.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви жодних коштів по додатковій угоді від 25.07.2016 №1 від відповідача не надходило, нараховані штрафні санкції не сплачено. З огляду на це, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (про зміну предмета позову) від 08.06.2018 вх. №1540/18, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000 000, 00 грн заборгованості, 252 685, 40 грн - інфляційних втрат, 50 219, 00 грн – 3 % річних та судовий збір в розмірі 24 300, 00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову не заперечує, заяву позивача про зменшення позовних вимог підтримує. Відповідно до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення, поданого до суду 11.06.2018 вх. № 21066/18, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 01.02.2019 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 27.05.2016 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № В 3175, відповідно до умов якого ДП “Львівський бронетанковий завод” зобов’язувалось передати у власність ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч”, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити запчастини (надалі товар) за ціною, у кількості, які вказані у специфікації (додаток №1 до договору).

Згідно з п.1.3. договору, загальна сума даного договору 1 296 112, 50 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 216 018, 75 грн.

Згідно із п. 2.2. договору, приймання-передача товару здійснюється до 30.06.2016 року.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару по даному договору здійснюється покупцем в два етапи та має наступний вигляд:

- передоплата у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) в т.ч. 166 666, 67 грн. упродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору;

- остаточний розрахунок проводиться протягом трьох робочих днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивачем 30.05.2016 було перераховано 1 000 000, 00 грн на рахунок відповідача в якості передоплати за договором, що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2016 № 216 (копію долучено до матеріалів справи).

Відповідач в порушення умов договору товар не передав та коштів попередньої оплати позивачу не повернув.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі недотримання умов, визначених у пункті 2.2 договору, продавець зобов’язаний повернути покупцю суму передоплати (авансу), протягом 5 (п’яти) робочих днів з дня порушення умов договору.

Згідно із ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25.07.2016 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої сторони затвердили графік повернення ДП Львівський бронетанковий завод” на користь ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” суми попередньої оплати, а саме:

- 100 000, 00 грн до 30.09.2016

- 100 000, 00 грн до 31.10.2016

- 100 000, 00 грн до 30.11.2016

- 100 000, 00 грн до 30.12.2016

- 100 000, 00 грн до 31.01.2017

- 100 000, 00 грн до 28.02.2017

- 100 000, 00 грн до 31.03.2017

- 100 000, 00 грн до 28.04.2017

- 100 000, 00 грн до 31.05.2017

- 100 000, 00 грн до 30.06.2017,

однак умови додаткової угоди відповідачем теж не виконані.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди, щодо повернення заборгованості згідно затвердженого графіку, позивач звертався до директора ДП «Львівський бронетанковий завод» з листами від 05.10.2016 №23-31/52-1064д та від 28.11.2016 №23-31/63-1272д з вимогою про здійснення платежів згідно умов п.1 додаткової угоди від 25.07.2016 №1.

11.08.2017 позивач направив претензію на адресу відповідача з вимогою про оплату 1 000 000, 00 грн боргу та нарахованих 314 000, 00 грн – пені, 70 000, 00 грн – штрафу. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Невиконання відповідачем зобов’язання, передбаченого договором та додатковою угодою від 25.07.2016 № 1 до договору, щодо погашення заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн, стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань взятих на себе згідно додаткової угоди від 25.07.2016 № 1. Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості в сумі 1 000 000, 00 грн, відтак, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Таким чином, зобов’язання відповідача щодо сплати 1 000 000, 00 грн, яке виникло внаслідок укладення додаткової угоди від 25.07.2016 № 1 до договору, є грошовим зобов’язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 252 685, 40 грн - інфляційних втрат та 50 219, 00 грн – 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за період з 01.10.2016 по 04.06.2018.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляції та 3 % річних, суд дійшов висновку що нарахування позивачем здійснено без урахування умов додаткової угоди від 25.07.2016 № 1 до договору, якою визначено розмір та термін повернення відповідачем на користь позивача коштів.

Суд, здійснивши перерахунок інфляції та 3 % річних у відповідності до вимог законодавства встановив, що обґрунтованою є сума інфляційних втрат - 160 294, 02 грн та сума 3 % річних - 39 069, 82 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 01.02.2019, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. При цьому, відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, наявність збитків та кредиторської заборгованості в розмірі 546 165, 00 тис. грн, що підтверджується довідкою від 14.03.2018 №791 та звітами про фінансові результати за 2016 та 2017 роки. Також, відповідач звертає увагу на накладений арешт на кошти ДП «Львівський бронетанковий завод» на суму 14 198 412, 41 грн, згідно постанови про арешт коштів боржника від 13.01.2017. В той же час відповідач стверджує, що внаслідок співпраці з Міністерством оборони України передбачається укладення нових договорів на виконання робіт, а також отримання коштів у рамках виконання планових замовлень з існуючими контрагентами, що дозволить акумулювати кошти для розрахунку з позивачем. Враховуючи вищенаведені об’єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення, відповідач просить відстрочити виконання рішення до 01.02.2019 року.

У зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, з метою дотримання балансу інтересів сторін, з врахуванням можливих негативних наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений законодавством про виконавче провадження строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, вважає за можливе відстрочити виконання рішення в частині стягнення з відповідача суми боргу, інфляційних, 3 % річних та судового збору у загальному розмірі 1 217 353, 80 грн до 01.01.2019.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 129, 231, 236-241, 331, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь Державного підприємства “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 14308776) суму в розмірі 1 217 353, 80 грн, з яких:

- 1 000 000, 00 грн заборгованості;

- 160 294, 02 грн інфляційних втрат;

- 39 069, 82 грн 3 % річних;

- 17 989, 96 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення суду щодо стягнення з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь Державного підприємства “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 14308776) суми в розмірі 1 217 353, 80 грн до 01.01.2019 року.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 14.08.2018.

Суддя Манюк П.Т.