Рішення № 75869053, 14.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/7836/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандал", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Київ

про стягнення 238 145,43 грн., -

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хандал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №ПЗ/НХ-17960/НЮ від 23.05.2017р., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій у розмірі 238 145,43 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

27.06.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та оскільки судом встановлено, що справа є незначної складності, у зв'язку з чим на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України її визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та серед іншого, запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Будь-яких заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у запропонований судом строк до суду не надходило.

Крім того, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 04.07.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.07.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

09.07.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 06.07.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 03.07.2018р.).

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-17960/НЮ (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

В п. п. 1.2. - 1.4. Договору сторони погодили найменування товару: Дошка хвойна необрізана (2017 року випуску), виробник товару: ФОП «Янок І.В.», Україна. Кількість та асортимент товару визначено у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору.

Як передбачено в п. 3.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору.

У Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору сторони погодили код товару по класифікатору МТР, найменування, № креслення, марка, одиниці виміру, кількість, ціну без ПДВ, суму договору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 200 112,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 71 від 22.06.2017р. на суму 113 097,60 грн. та № 72 від 22.06.2017р. на суму 87 014,40 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами представника та відтисками штампу відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Крім того, факт отримання поставленого позивачем товару також підтверджується наявними у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками (зі сторони позивача) та штампу (зі сторони відповідача) Актами прийому-передачі № 71 від 22.06.2017р. на суму 113 097,60 грн. та № 72 від 22.06.2017р. на суму 87 014,40 грн., а також підписами відповідальної особи вантажоодержувача (відповідача) та відтисками штампів про отримання товару у товарно-транспортних накладних № 71 від 22.06.2017р. та № 72 від 22.06.2017р.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, ним було виставлено відповідачеві відповідні рахунки на оплату поставленого товару, а саме № 71 від 22.06.2017р. на суму 113 097,60 грн. та № 72 від 22.06.2017р. на суму 87 014,40 грн.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20-ти банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

В п. 6.1.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар не виконав, вартість товару за вказаними вище видатковими накладними не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 200 112,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією без номеру та дати до відповідача на суму 232 597,99 грн. (з урахуванням штрафних та фінансових санкцій), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 200 112,00 грн. суми основного боргу, 13 284,15 грн. пені, 19 370,93 грн. інфляційних втрат та 5 378,35 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні, Акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 200 112,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення п. п. 4.2., 4.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 20-ти банківських днів з дня отримання товару на підставі виставлених рахунків, а прострочення виконання зобов'язання за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 22.07.2017р. (враховуючи, що протягом строку на оплату товару 28.06.2017р. був святковим днем).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 112,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 284,15 грн. пені, 19 370,93 грн. інфляційних втрат та 5 378,35 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен прострочки, включаючи день оплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк для оплати відповідачем вартості поставленого товару (належного виконання зобов'язань за договором) за видатковими накладними на поставку товару, а відтак і момент (початок) прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, що призвело до завищення нарахованих позивачем штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд проводить власні розрахунки таких нарахувань.

Таким чином, за період з 22.07.2017р. по 20.01.2018р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) на суму заборгованості у розмірі 200 112,00 грн. (за обома видатковими накладними, зважаючи на однакові дати поставки) обґрунтованою є пеня в розмірі 13 215,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з п. п. 3.1., 3.2., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, сума інфляційних втрат є арифметично вірною, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 370,93 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Щодо розрахунку 3 % річних, обґрунтованою за період з 22.07.2017р. по 12.06.2018р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) на суму заборгованості у розмірі 200 112,00 грн. (за обома видатковими накладними, зважаючи на однакові дати поставки) є сума 3 % річних в розмірі 5 361,91 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу та нарахованих штрафних та фінансових санкцій, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/7836/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 200 112,00 грн. суми основного боргу, 13 215,62 грн. пені, 19 370,93 грн. інфляційних втрат та 5 361,91 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 3 570,91 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандал" (ідентифікаційний код 40118151, місцезнаходження: 65063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 27) 200 112,00 грн. (двісті тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.) суми основного боргу, 13 215,62 грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 62 коп.) пені, 19 370,93 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят гривень 93 коп.) інфляційних втрат, 5 361,91 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят одну гривню 91 коп.) 3 % річних та 3 570,91 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят гривень 91 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.08.2018р.

Суддя С.М. Морозов