Рішення № 75868955, 15.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018Справа №910/7764/18

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Блажівської О.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/7764/18

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

(01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500)

до Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 5 310,00 грн,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», 15 червня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича, про стягнення 5 310,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №08-С/257 про встановлення сервітуту від 01.08.2012 щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.06.2018 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Зазначена ухвала суду направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103046982740 на адресу Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича, яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

11.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» надано для огляду оригінали документів, поданих до позовної заяви.

24.07.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103046982740 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання, дата довідки 23.07.2018.

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 23.07.2018 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2018.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - Підприємство) та Фізичною особою підприємцем Сердюком Дмитром Анастасійовичем (надалі - Сервітуарій) укладено Договір №08-С/257 про встановлення сервітуту, який відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.12.2014 викладено в новій редакції за №ТМ-08-С/257 (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, об'єкти розміщення надаються для розміщення сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних.

Згідно з п.2.1 Договору, встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях вказаних в Додатку №1 до договору, розпочинається з моменту укладення даного договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору.

Положенням п.3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2014, визначено, що щомісячний розмір плати за договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному договорі. Щомісячна плата становить 212,40 грн, в тому числі ПДВ 35,40 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунків від підприємства (п.3.4 Договору).

Положеннями п.3.5 Договору встановлено, що нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в Додатку №3 до даного Договору.

Пунктом 4.1.1 Договору встановлений обов'язок сервітуарія своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2015. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п.9.1, п.9.2 Договору).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що відповідач всупереч умовам договору неналежним чином виконує свої зобов'язання по перерахуванню плати за використання об'єкту розміщення за період з березня 2016 по березень 2018 включно, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5 310,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки для оплати наданих послуг: №1138 від 01.03.2016 на суму 212,40 грн, №1430 від 01.04.2016 на суму 212,40 грн, №1700 від 01.05.2016 на суму 212,40 грн., №2236 від 01.06.2016 на суму 212,40 грн, №2699 від 01.07.2016 на суму 212,40 грн, №3019 від 01.08.2016 на суму 212,40 грн, №3449 від 01.09.2016 на суму 212,40 грн, №3856 від 01.10.2016 на суму 212,40 грн, №4101 від 01.11.2016 на суму 212,40 грн, №4710 від 01.12.2016 на суму 212,40 грн, №69 від 01.01.2017 на суму 212,40 грн, №458 від 01.02.2017 на суму 212,40 грн, №1130 від 01.03.2017 на суму 212,40 грн, №1552 від 01.04.2017 на суму 212,40 грн, №1985 від 01.05.2017 на суму 212,40 грн, №2429 від 01.06.2017 на суму 212,40 грн, №2883 від 01.07.2017 на суму 212,40 грн, №3318 від 01.08.2017 на суму 212,40 грн, №4095 від 01.09.2017 на суму 212,40 грн, №4276 від 01.10.2017 на суму 212,40 грн, №4781 від 01.11.2017 на суму 212,40 грн, №5208 від 01.12.2017 на суму 212,40 грн, №154 від 01.01.2018 на суму 212,40 грн, №583 від 01.02.2018 на суму 212,40 грн та №1023 від 01.03.20178 на суму 212,40 грн.

Виставлення зазначених рахунків відповідачу підтверджується реєстрами поштової відправки простих листів, списками згрупованих рекомендованих відправлень листів, рекомендованими повідомленнями про вручення та фіскальними чеками.

Відповідно до ч.1 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 Цивільного кодексу України).

Проте, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем зазначених рахунків та послуг за період березень 2016 по березень 2018 на загальну суму 5 310,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для оплати, відповідно до п.3.3, 3.4 Договору, є рахунки. Копії рахунків та докази направлення їх відповідачу наявні у матеріалах справи.

Матеріали справи не містять та сторонами спору не надано суду доказів підписання між сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, а тому суд дійшов висновку, що у спірний період відповідач користувався будівлями комунальної власності, відповідно до договору №ТМ-03-С/257.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №ТМ 08-С/257 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, в розмірі 5 310,00 грн, належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарськогопроцесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича про стягнення 5 310,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального Підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) суму заборгованості в розмірі 5 310 (п'ять тисяч триста десять) грн 00 коп.

3. Стягнути з з Фізичної особи-підприємця Сердюка Дмитра Анастасійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального Підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська