Рішення № 75868941, 13.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/17784/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70А)

до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) та

Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»

про стягнення 312 252, 33 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача 1: ОСОБА_3;

від відповідача 2: Золотухіна Г.О.;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з вимогами до Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України про солідарне стягнення 312 252, 33 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_5 Договору № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015, майнові інтереси вказаного страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1, були застраховані позивачем.

05.12.2015 за участю транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Мерседес, державний номер НОМЕР_1. Вказана ДТП сталась у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху водієм автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2.

Виплативши страхове відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 (потерпілій особі) у розмірі 312 252, 33 грн., звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів розмір завданих внаслідок ДТП збитків у сумі 312 252, 33 коп., так як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою (позивач, страховик за договором добровільного страхування), має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) порушено провадження у справі №910/17784/16, розгляд справи призначено на 26.10.2016.

26.10.2016 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 вказав на те, що станом на дату ДТП водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, а транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у власності Департаменту патрульної служби МВС України.

Відповідач 1 вказав на те, що на підставі Договору позички від 02.12.2015 автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2, було передано у безоплатне користування Департаменту патрульної поліції строком на 12 місяців.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» відповідног до Полісу АІ/7089723, у зв'язку з чим обов'язок щодо відшкодування шкоди у розмірі 50 000, 00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну), покладається на вказаного страховика.

При цьому, відповідач 1 зауважив, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували розмір заявлених збитків (розміру шкоди, завданої власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015 за участю автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 розгляд справи відкладено на 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 призначено у справі №910/17784/16 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставлено питання: який матеріальний збиток, з урахуванням фізичного зносу, якщо такий підлягає застосуванню, завдано власникові автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 05.12.2015 року, з урахуванням обставин ДТП, документів, що свідчать про пригоду, в тому числі схеми ДТП, фотографій з місця ДТП, характеру пошкоджень?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 зупинено провадження у справі №910/17784/16.

14.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від судового експерта надійшло клопотання про оплату судової експертизи, надання згоди на проведення експертизи у строк понад два місяці, а також надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 14.06.2017 №05-23/1839 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17784/16 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Цюкала Ю.В. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/17784/16 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято до провадження справу №910/17784/16; поновлено провадження у справі №910/17784/16; розгляд справи призначено на 05.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 відкладено розгляд справи №910/17784/16 на 12.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 клопотання судового експерта задоволено частково; надано згоду на проведення експертизи за наявними в матеріалах справи документами; надано згоду на проведення експертизи у термін понад 2 місяці; зупинено провадження у справі №910/17784/16 на час проведення судової експертизи.

14.09.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/17784/16 разом з Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 9125/17-54 від 28.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 поновлено провадження у справі №910/17784/16, розгляд справи призначено на 11.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 розгляд справи відкладено на 06.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, та третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; розгляд справи відкладено на 22.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 розгляд справи відкладено на 06.12.2017.

У судовому засіданні 06.12.2017 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом відзиву, який було подано відповідачем 1 26.10.2016.

Крім того, у судовому засіданні 06.12.2017 відповідачем 2 було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 вказав на відсутність підстав для його солідарної відповідальності з відшкодування шкоди, завданої власнику транспортному засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

В судовому засіданні 06.12.2017 представником позивача подано клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, оскільки пошкоджений транспортний засіб було відремонтовано, що підтверджується Актом виконаних робіт № ЗА-1600563 від 29.01.2016, згідно з яким вартість відновлювального ремонту склала 312 522, 26 грн., а вартість нормогодин - 480, 00 грн., тоді як відповідно до Звіту експертів - 210,00 грн. У зв'язку з тим, що під час проведення судової експертизи судовими експертами не було взято до уваги Акт виконаних робіт № ЗА-1600563, що є доказом фактично понесених витрат, позивач вважає за доцільне актуалізувати судову експертизу з урахуванням даного Акту виконаних робіт, та висновок судових експертів складено на підставі середніх показників вартості робіт та запчастин, хоча пошкоджений автомобіль ремонтувався на станції офіційного дилера.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 призначено у справі №910/17784/16 додаткову судову авто товарознавчу експертизу; на вирішення експертів поставлено питання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, яка сталась 05.12.2015, з урахуванням ПДВ; проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 зупинено провадження у справі №910/17784/16 на час проведення судової експертизи.

29.03.2018 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/17784/16 разом з Висновком експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 поновлено провадження у справі №910/17784/16; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.05.2018.

Підготовче засідання у справі №910/17784/16, призначене на 14.05.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 підготовче засідання у справі №910/17784/16 призначено на 06.06.2018.

04.06.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 вказав на відсутність підстав для його солідарної відповідальності з відшкодування шкоди, завданої власнику транспортному засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

У підготовчому засіданні 06.06.2018 оголошено перерву до 27.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/17784/16; справу №910/17784/16 призначено до судового розгляду по суті на 16.07.2018.

Судове засідання у справі №910/17784/16, призначене на 16.07.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 судове засідання у справі №910/17784/16 призначено на 30.07.2018.

У судовому засіданні 30.07.2018 відкладено розгляд справи на 13.08.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2018 надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судовому засіданні 13.08.2018 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 13.08.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження №3/761/2013/2016), що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, з якого вбачається, що 06.08.2018 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 13.08.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, з якого вбачається, що 03.08.2018 поштове відправлення було вручене за довіреністю.

У судовому засіданні 13.08.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників позивача та представників відповідачів, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 82140085, виданої 10 ротою 2 батальйону УПС МВС у м. Києві, та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження №3/761/2013/2016), яка набрала законної сили 14.04.2016, встановлено, що 05.12.2015 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Тойота, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 3.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

При цьому, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2016 у справі №761/11193/16-п (провадження №3/761/2575/2016) закрито провадження відносно притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

08.05.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 833001/4600/0000129, яким застраховані майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.2.7 Договору № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015, строк його дії встановлено з 12.05.2015 по 11.05.2016.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з рахунком-фактурою №КА-1501899 від 11.12.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви), виставленим Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація», вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 257 752, 38 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № СЧ-1600273 від 13.01.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви), виставленого Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація», вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 57 504, 95 грн.

Згідно з актом виконаних робіт №ЗА-1600563 від 29.01.2016, складеним представниками замовника та виконавця робіт, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 312 522, 26 грн. (копія акту долучена позивачем до матеріалів справи 11.10.2017).

Відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 02-22/12 від 11.02.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви), складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16665/14 від 08.07.2014), вартість завданого збитку власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, (вартість відновлювального ремонту) становить 315 724, 19 грн.

Відповідно до страхового акту № 00182234 від 24.12.2015, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка», розмір страхового відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 становить 254 747, 38 грн.

Крім того, відповідно до страхового акту № 00182234 (доплата) від 27.01.2016, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка», розмір страхового відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 становить 57 504, 95 грн.

Судом встановлено, що 25.12.2015 (на підставі поданої страхувальником за договором добровільного страхування про подію, що має ознаки страхового випадку від 08.12.2015) позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 у розмірі 254 747, 38 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується платіжним дорученням №044664 від 25.12.2015 на суму 254 747, 38 грн. (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 28.01.2016 (на підставі поданої страхувальником за договором добровільного страхування про подію, що має ознаки страхового випадку від 08.12.2015) позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 у розмірі 57 504, 95 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується платіжним дорученням № 002855 від 28.01.2016 на суму 57 504, 95 грн. (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 становить 312 252, 33 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015, позивач набув право вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виплативши страхове відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015 власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 (потерпілій особі) у розмірі 312 252, 33 грн., звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів розмір завданих внаслідок ДТП збитків у сумі 312 252, 33 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача до відповідача 2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За статтею 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» відповідно до Полісу АІ/7089723 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000, 00 грн.).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 Цивільного кодексу України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-954цс16 від 26.10.2016.

Предметом позову у даній справі є стягнення саме з особи, яка завдала шкоду, завданих внаслідок ДТП власнику транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, збитків, та право вимоги щодо яких набув позивач (страховик за договором добровільного страхування), виплативши потерпілій особі страхове відшкодування за Договором № 833001/4600/0000129 від 08.05.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З метою визначення розміру збитків, завданих власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, судом ухвалою від 14.11.2016 призначено у справі №910/17784/16 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставлено питання: який матеріальний збиток, з урахуванням фізичного зносу, якщо такий підлягає застосуванню, завдано власникові автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 05.12.2015 року, з урахуванням обставин ДТП, документів, що свідчать про пригоду, в тому числі схеми ДТП, фотографій з місця ДТП, характеру пошкоджень?

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 9125/17-54 від 28.08.2017 вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,4) автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 178268 грн. 88 коп.; без врахування коефіцієнта фізичного зносу - 279680 грн. 16 коп.

В судовому засіданні 06.12.2017 представником позивача подано клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, оскільки пошкоджений транспортний засіб було відремонтовано, що підтверджується Актом виконаних робіт № ЗА-1600563 від 29.01.2016, згідно з яким вартість відновлювального ремонту склала 312 522, 26 грн., а вартість нормогодин - 480, 00 грн., тоді як відповідно до Звіту експертів - 210, 00 грн. У зв'язку з тим, що під час проведення судової експертизи судовими експертами не було взято до уваги Акт виконаних робіт № ЗА-1600563, що є доказом фактично понесених витрат, позивач вважає за доцільне актуалізувати судову експертизу з урахуванням даного Акту виконаних робіт, та висновок судових експертів складено на підставі середніх показників вартості робіт та запчастин, хоча пошкоджений автомобіль ремонтувався на станції офіційного дилера.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 призначено у справі №910/17784/16 додаткову судову авто товарознавчу експертизу; на вирішення експертів поставлено питання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, яка сталась 05.12.2015, з урахуванням ПДВ; проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, яка сталась 05.12.2015, з урахуванням ПДВ, становить 308 639, 88 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом прийнято Висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018 у якості належного та допустимого доказу вартості відновлювального ремонту (по суті, розмір завданих збитків) автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015 за участю автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, було завдано збитки у розмірі 308 639, 88 коп.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, суд встановив наявність всіх елементів, які складають склад цивільного правопорушення (збитки у розмірі 308 639, 88 коп. - відповідно до Висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи №32/18-54 від 20.03.2018; протиправну поведінку та вину водія автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, у скоєнні 05.12.2015 ДТП - відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження №3/761/2013/2016), яка набрала законної сили 14.04.2016; причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, та збитками), та обставини переходу до позивача прав вимоги (регресу) щодо відшкодування шкоди до винної в ДТП особи в межах виплаченого позивачем страхового відшкодування (своєму страхувальнику за договором добровільного страхування (потерпілій особі).

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У відзивах на позовну заяву відповідач 1 неодноразово зазначав, що станом на дату ДТП водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, а транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у власності Департаменту патрульної служби МВС України. Крім того, як зазначав відповідач 1, на підставі Договору позички від 02.12.2015 автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2, було передано у безоплатне користування Департаменту патрульної поліції строком на 12 місяців.

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої Департаментом патрульної поліції вих. № 872 від 19.10.2012 (копія долучена відповідачем до матеріалів справи 26.10.2016), станом на 05.12.2015 (станом на дату ДТП) ОСОБА_1 (водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2) проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Крім того, у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження №3/761/2013/2016) судом встановлено, що винна в ДТП особа - водій транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 під час ДТП виконував невідкладене службове завдання.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, НОМЕР_3, копія якого долучена відповідачем 1 до матеріалів справи, вбачається, що власником вказаного автомобіля є Департамент патрульної служби МВС України.

Судом встановлено, що 02.12.2015 між Департаментом патрульної служби МВС (позичкодавець) та Департаментом патрульної поліції (користувач) укладено Договір позички № 10, відповідно до умов якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безоплатне користування строком на 12 місяців 282 транспортні засоби з метою забезпечення виконання заходів з охорони громадського порядку в умовах реального несення служби, серед яких автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2 (копія договору долучена відповідачем до матеріалів справи 26.10.2016).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом факти, що станом на дату вчинення ДТП (05.12.2015) транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у володінні відповідача 1 на відповідній правовій підставі (Договір позички № 10 від 02.12.2015) та винна у ДТП особа - водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що було також вказано відповідачем 1 у поданих під час розгляду судом справи відзивах на позовну заяву, суд дійшов висновку, що в силу положень ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача 1 - Департамент патрульної поліції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Департаменту патрульної поліції про стягнення 312 252, 33 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 308 639, 33 грн.

Водночас, що стосується заявлених позовних вимог до відповідача 2 - Національної поліції України, суд не вбачає підстав для їх задоволення так як при розгляді справи позивачем не надано жодного доказу, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для солідарної відповідальності Національної поліції України щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015, зокрема відповідно до ст. 1190 Цивільного кодексу України (особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим).

Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача 2 (враховуючи предмет та підстави позову), суд дійшов висновку про відмову у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Національної поліції України про стягнення 312252 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

03.08.2018 до Господарського суду міста Києва позивачем подані докази оплати судової експертизи, яка була призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017, а саме: платіжне доручення № 001693 від 15.01.2018 на суму 5 005, 00 грн. (призначення платежу - оплата за експертне дослідження № 32/18-54).

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Департаменту патрульної поліції та про відмову у позові до Національної поліції України, з Департаменту патрульної поліції на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» підлягають стягненню витрати за проведення експертизи у розмірі 4 947, 10 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Департаменту патрульної поліції та про відмову у позові до Національної поліції України, з Департаменту патрульної поліції на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 629, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код: 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-а; ідентифікаційний код: 20033533) грошові кошти у розмірі 308 639 (триста вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп. та судові витрати у розмірі 9 576 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Департаменту патрульної поліції відмовити.

4. У позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Національної поліції України відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова