Рішення № 75868840, 06.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/49/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 Справа № 908/1160/18

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71504, м. Енергодара, Запорізька область, вул. Промислова, 133)

до відповідача публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14)

про стягнення 352 879 грн. 64 коп.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 3197 від 08.12.2016

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 286 від 13.02.2018.

ВСТАНОВЛЕНО:

Розглядається справа позовна заява державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 352 879грн. 64 коп., що складається 335573 грн. 14 коп. основного боргу, 14667 грн. 89коп. суми пені, 1342 грн. 29 коп. суми інфляційних втрат, 1296 грн. 32 коп. 3 % річних.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження. Клопотання позивача судом задоволено.

Ухвалою суду від 20.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження. Судове засідання призначено на 10.07.2018. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.07.2018, 06.08.2018.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

06.07.2018 до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1000 грн. 00 коп. та надати розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення суми боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також судового збору на 12 місяців, зі сплатою суми щомісячно рівними частинами. Відзив долучено до матеріалів справи.

10.07.2018 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з відповідача 366 466грн. 22 коп., що складається 335573 грн. 14 коп. основного боргу, 27151 грн. 21коп. суми пені, 1342 грн. 29 коп. суми інфляційних втрат, 2399 грн. 58 коп. 3 % річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача судом прийнята до розгляду та задоволена.

31.07.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд не враховувати заперечення відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву і відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру позовних вимог та надання розстрочки виконання рішення суду. Відповідь долучена до матеріалів справи.

06.08.2018 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна станція» (далі - Позивач) і Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - Відповідач) уклали договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі- договір №12-7).

В лютому 2017 року, на виконання вимог пункту 5 розділу XVI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» було змінене найменування відповідача з «...відкритого акціонерного товариства...» на «...публічне акціонерне товариство...».

За умовами договору№12-7, позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, яким відповідач забезпечує передачу електричної енергії, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов договору (п. 1.1 договору №12-7).

Договір №12-7 набирає чинності з 01.01.2013 і укладається терміном до 31.12.2013 та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд (пп. 11.5 п. 11 договору №12-7).

До договору №12-7 були укладені додаткові угоди №1 від 01.10.2013, №2 від 01.01.2014, №3 від 01.11.2014 з протоколом розбіжностей, №4 від 01.10.2015 з протоколом розбіжностей, №5 від 01.11.2015, №6 від 01.11.2016, №7 від 06.02.2017 з протоколом розбіжностей, №8 від 01.03.2017, №9 від 01.12.2017, якими, в тому числі, були внесені зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції додатки: №2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача (відповідача) та субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж (позивача)»; №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж»; №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»; №7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних мережах власника мереж (позивача)».

Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», який викладений в додатку №4 до договору №12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 договору №12-7).

У відповідності до п. 7.3 договору, за підсумками розрахункового періоду позивач у термін до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє відповідачу рахунок. Сума платежу визначається за «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», який викладений в додатку №4 до договору №12-7, з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача. Разом з рахунком позивач направляє відповідачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника «Акта прийому-здачі наданих послуг»

Оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 7.4 договору №12-7).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач вказує на те, що 03.03.2018 та 10.04.2018 на виконання умов договору №12-7 позивач листами №75-62/5368 і №75-62/8092 направив відповідачу «Акти прийому-здачі наданих послуг» за лютий та за березень 2018 року: №2-18 від 28.02.2018 і №3-18 від 31.03.2018, відповідно, кожен з яких на суму 167 786,57 грн., а також рахунки за лютий та за березень 2018 року: №138 від 28.02.2018 і №224 від 31.03.2018, кожен з яких на суму 167 786,57 грн. (далі - рахунки №138 від 28.02.2018 і №224 від 31.03.2018)

Листами №007-52/4790 від 21.03.2018 та №007-52/6766 від 24.04.2018 відповідач повернув позивачу «Акти прийому-здачі наданих послуг» за лютий та за березень 2018 року, підписаними зі своєї сторони.

Враховуючи викладене, останніми днями оплати рахунків №138 від 28.02.2018 і №224 від 31.03.2018 є 30.03.2018 та 29.04.2018.

Отже, на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем становить 335 573 грн. 14 коп., підтверджена матеріалами справи, не спростовується відповідачем та підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Порушенням зобов'язання, в т.ч. є його невиконання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. сплата неустойки (ст. 610 та п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Застосування штрафних санкцій, відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, є способом захисту прав і законних інтересів.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки у вигляді грошової суми - неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 217 і ч. 1 ст. 230 ГК України).

За порушення строків оплати, передбачених п. 4.1 договору №12-7, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені (пп. 9.2.1 п. 9.2 договору №12-7).

Враховуючи прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань, з оплати рахунка №138 від 28.02.2018 (кількість днів прострочки – 102) та з оплати рахунка №224 від 31.03.2018 (кількість днів прострочки – 72) позивачем пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 27 151 грн. 21 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що вимоги в частині стягнення пені заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем заявлені вимоги щодо стягнення витрат від інфляції в розмірі 1342грн. 29коп. та 3 % річних в розмірі 2399грн. 58коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення суду, суд встановив:

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на те, що підприємство відповідача знаходиться у край тяжкому фінансовому стані та не може вчасно виконувати свої зобов’язання за договорами, не має можливості виконувати рішення суду у зв’язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів та інше. На підтвердження свого скрутного становища відповідач надає суду копію звіту про фінансові результати за 2017 та звіту про фінансовий стан на 31.12.2017). Вказує, що основною причиною зростання дебіторської заборгованості від подача визначає падіння рівня платоспроможності споживачів.

Позивачем відхиляються заперечення, наведені відповідачем у відзиві №33-33/10688 від 06.07.2018. Позивач зазначив, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України). Ні договором №12-7, ні нормами діючого законодавства України не передбачені підстави звільнення від відповідальності:

Штрафними санкціями в Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України).

Суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 14 667,89 грн. та 27 151,21 грн., розраховані станом на 31.05.2018 (дата звернення з позовом: 14.06.2018) та станом на 10.07.2018 (дата першого судового засідання у справі №908/1160/18, в якому згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог), відповідно, не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, які завдані в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором №12-7, за яким рахунки №138 від 28.02.2018 та №224 від 31.03.2018 на загальну суму 335 573,14 грн.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального

обвинувачення (частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також: визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у системному розумінні якої, а також національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання лише за двома рахунками.

Суд погоджується з позицією позивача, що відповідно, розстрочення виконання рішення суду у справі №908/1160/18 на 12 (дванадцять) місяців, по-перше, подовжить період відновлення порушеного права позивача, по-друге, призведе до довготривалого невиконання рішення суду та порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, відповідач включений до «Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018.

Вищевказане, згідно з пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для зупинення відповідного виконавчого провадження/зупинення вчинення виконавчих дій.

Під предметом позову/предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом Інтересу

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом позову №28-23/12111 від 01.06.2018 (предметом спору у справі №908/1160/18) є вимоги про стягнення заборгованості за договором №12-7 за рахунками №138 від 28.02.2018 та №224 від 31.03.2018 на загальну суму 335 573,14 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а підставою позову №28-23/12111 від 01.06.2018 є відповідні обставини, що обґрунтовують зазначені вище вимоги, які викладені в цьому позові та підтверджуються належним чином засвідченими копіями письмових доказів, доданих до позову №28-23/12111 від 01.06.2018, оригінали яких наявні у відповідача.

Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_3 №282 від 17.05.2018, копія якого додана до відзиву на позов №33-33/10687 від 06.07.2018, об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємства (ПАТ «Запоріжжяобленерго»), зокрема, фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності, та яким встановлено, що: «....станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та рентабельності) характеризують фінансовий стан підприємства ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства...».

Відповідно до копій заяв про припинення зобов'язання зарахуванням №18 від 01.02.2018, №19 від 16.02.2018, №20 від 19.03.2018, №21 від 20.04.2018, №22 від 23.05.2018 та №23 від 27.06.2018, які додані до відзиву на позов №33-33/10687 від 06.07.2018, за договором №12-7 зарахуванням зустрічних однорідних вимог були припинені зобов'язання за рахунками №425 від 30.06.2017, -№497 від 31.07.2017, №563 від 31.08.2017 та №644 від 30.09.2017, кожен з яких на суму 101 646,85 грн.

Суд, також приймає заперечення позивача стосовного того, що, ні висновок судового експерта ОСОБА_3 №282 від 17.05.2018, ні заяви про припинення зобов'язання зарахуванням №18 від 01.02.2018, №19 від 16.02.2018, №20 від 19.03.2018, №21 від 20.04.2018, №22 від 23.05.2018 та №23 від 27.06.2018 не стосуються предмета позову №28-23/12111 від 01.06.2018 (предмета спору у справі №908/1160/18).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні заяви про зменшення розміру суми пені та надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, до публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, про стягнення 366 466 грн. 22 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14, ЄДРЮО 00130926) на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71504, м. Енергодара, Запорізька область, вул. Промислова, 133, ЄДРЮО 19355964) 335 573 (триста тридцять п’ять тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 14 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013, 27 151 (двадцять сім тисяч сто п’ятдесят одна) грн. 21коп. суми пені, 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 29 коп. суми інфляційних втрат, 2399 (дві тисячі триста дев’яносто дев’ять) грн. 58 коп. суми 3 % річних, 5496 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 99 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 14» серпня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій