Рішення № 75868791, 14.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2018р. Справа №905/922/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло

шахтаря", м.Харків

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дикон", м.Бахмут

про стягнення штрафних санкцій в сумі 184613,04 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2-адвокат

В засіданні суду брали участь:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 07.08.2018р. по 14.08.2018р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дикон", м.Бахмут, про стягнення штрафних санкцій в сумі 184613,04 грн., з яких штраф в сумі 143307,84 грн., неустойка в сумі 14022,40 грн. та витрати на усунення виявлених недоліків товару в сумі 27283,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №2 від 01.06.2017р. в частині строків постачання товару, порушення вимог щодо якості товару та, як наслідок, виникнення у останнього обов’язку зі сплати штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 23.06.2018р., в якому заперечив проти заявлених вимог у повному розмірі. Зокрема, відповідач зазначає, що несвоєчасне постачання товару пов’язане з порушенням позивачем умов договору щодо порядку надіслання заявок на відвантаження товару. Крім того, за твердженням відповідача, будь-які порушені права позивача відсутні, оскільки позивач оплату за поставлений товар не здійснив, що свідчить про реалізацію позивачем права на утримання сум нарахованих штрафних санкцій та збитків згідно умов договору. Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на усунення недоліків, відповідач зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження постачання товару неналежної вартості, а також зазначив про приймання товару за якістю за відсутності представників відповідача, про недоведеність вини продавця, що є підставами для залишення без задоволення відповідних позовних вимог.

25.06.2018р. до суду надійшли додаткові пояснення відповідача до відзиву на позов.

16.07.2018р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній посилається на безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача, адже порушення умов договору щодо якості товару підтверджується відповідними актами, що підписані директором підприємства відповідача. Щодо твердження відповідача про утримання сум нарахованих штрафних санкцій та збитків згідно умов договору, позивач зазначив, що це є правом та не є обов’язком, та не обмежує його права на звернення до суду з вимогою про стягнення зазначених штрафних санкцій.

14.08.2018р. відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

01.06.2017р. між сторонами був підписаний договір №2, за умовами якого продавець (відповідач) зобов’язався передати у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити продукцію, на умовах договору. Номенклатуру, кількість, ціну, строк виготовлення та/або поставки , гарантійний строк, а також вимоги до маркування та упаковки товару сторони погодили в специфікаціях,що є невід’ємною частиною договору.

Орієнтовна загальна вартість даного договору складає сума всіх специфікацій (п.3.1 договору). Фактична загальна вартість даного договору визначається виходячи з загальної суми товару, вказаного у специфікаціях, поставленого продавцем та прийнятого покупцем згідно видаткових накладних.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Порядок оплати: протягом 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, вказаної у відповідній специфікації до договору та отримання належно оформленого рахунку на оплату від продавця (п.4.2 договору).

За вимогами п.5.1 договору продавець зобов’язаний поставити товар в строгій відповідності з умовами договору.

Згідно п.5.2 договору продавець зобов’язаний засвідчити якість товару, що поставляється належними товаросупровідними документами та сертифікатом якості підприємства виробника. У випадку поставки товару більш низької якості, ніж передбачено умовами договору, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товару, а якщо товар вже оплачений вимагати повернення оплаченої суми.

Продавець несе відповідальність за якість поставленого товару на всіх етапах – поставки та експлуатації товару. Продавець гарантує якість поставленого товару та відсутність в ньому будь-яких невідповідностей або дефектів (п.5.4 договору).

Відповідно до п.7.2 договору продавець зобов’язаний здійснити поставку партії товару в строк, вказаний у відповідній специфікації, що рахується в календарних днях від дати отримання заказу на поставку партії товару у формі проекту специфікації .

Договір набирає чинності з моменту з дати його підписання сторонами договору та дії до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.12.3 договору).

На виконання умов договору між сторонами підписані додані до справи специфікації №1 від 01.06.2017р. та №2 від 14.06.2017р., в яких сторонами погоджено асортимент товару, його кількість, вартість та умови щодо його оплати та поставки

За умовами специфікації №1 від 01.06.2017р. до договору товар мав бути поставлений відповідачем позивачу на суму 249609,60 грн., протягом 20 календарних днів з дати підписання специфікації. ОСОБА_2 поставки: DDP., склад Покупця, згідно правил «Інкотермс-2010».

Згідно специфікації №2 від 14.06.2017р. сторони узгодили поставку товару на суму 607459,00 грн. протягом 25 днів з дати підписання специфікації з правом дострочного постачання. ОСОБА_2 поставки: DDP., склад Покупця, згідно правил «Інкотермс-2010».

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем зобов’язання за договором №2 від 01.06.2017р. з постачання товару виконані не належним чином.

Зокрема, за специфікацією №2 від 14.06.2017р. відповідачем поставлено товар на суму 607459,00 грн. з простроченням на 8 днів. Крім того, за твердженням позивача, товар поставлений згідно даної специфікації був неналежної якості, внаслідок чого позивачем понесено витрати на усунення недоліків на суму 27283,20 грн.

Крім цього, як зазначає позивач, за специфікацією №5 від 14.07.2017р. відповідачем поставлено товар на суму 133920,00 грн. також з простроченням та неналежної якості.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.10.2 договору №2 від 01.06.2017р. у випадку порушення строків поставки товару, вказаних у договорі, продавець повинен сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості партії товару за кожен день прострочення поставки товару.

На підставі пункту 10.2 договору №2 від 01.06.2017р. позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 4859,68 грн. за період з 10.07.2017р. по 17.07.2017р. за прострочення постачання товару за специфікацією №2 від 14.06.2017р., а також неустойку в сумі 9162,72 грн. за порушення строків постачання товару за специфікацією №5 від 14.07.2017р.

Відповідно до п.10.6 договору за порушення зобов’язання щодо якості товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару.

Згідно вказаного пункту договору позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення штраф за постачання неякісного товару в сумі 121491,84 грн. за специфікацією №2 від 14.06.2017р. та штраф в сумі 21816,00 грн. за специфікацією №5 від 14.07.2017р.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на усунення допущених відповідачем недоліків в сумі 27283,20 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги недоведеним, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписом ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено вище, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №2 від 01.06.2017р., зокрема, специфікаціями №2 від 14.06.2017р. та №5 від 14.07.2017р. в частині постачання товару в установлені строки та належної якості.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять специфікації №5 від 14.07.2017р. до договору, в якій сторонами узгоджено терміни поставки товару, його кількість та вартість. Одночасно, позивачем до справи взагалі не додано жодних первісних документів (як-то, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару), згідно яких товар був поставлений відповідачем позивачу за спірними специфікаціями.

Так, відповідно до чинного законодавства права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Зокрема, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу – одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Відповідних первинних документів, якими зафіксовано проведення сторонами господарської операції з постачання товару за спірними специфікаціями до договору, позивачем до справи не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копію договору №2 від 01.06.2017р., специфікацій №1 від 01.06.2017р., №2 від 14.06.2017р., а також акт спільного огляду, приймання гідроциклів від 20.07.2017р., акт спільного огляду приймання гідроциклів від 31.07.2017р. після усунення недоліків від 31.07.2017р.

Проте, за висновками суду, вказані документи у сукупності не є належними та допустимим доказами, які свідчать про викладені у позові обставини, зокрема, щодо наявності обов’язку відповідача поставити певний товар у певні строки за специфікацією №5 від 14.07.2017р., виконання даного зобов’язання з простроченням за обома специфікаціями.

Одночасно, щодо тверджень позивача про порушення відповідачем вимог щодо якості поставленого товару суд враховує наступне.

Відповідно до ст.268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно із ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до п.5.1 договору №2 від 01.06.2017р. продавець зобов’язаний поставити товар в строгій відповідності з вимогами до товару, встановленими нормативно-технічної документацією на товар, умовами договору.

У випадку виявлення невідповідності якості поставленого товару умовам договору, приймання товару в пункті поставки здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ОСОБА_3 про Порядок перевірки товару за якістю здійснюється за правилами ОСОБА_3 №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.66р. з урахуванням особливостей, встановлених договором з обов’язковим складанням акту про виявлені дефекти (п.7.6 договору).

Згідно п.7.8 договору № 2 від 01.06.2017р. в акті виявлених недоліків товару, складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін, в обов’язковому порядку вказується перелік виявлених недоліків товару, причини їх виникнення та строки усунення недоліків Продавцем.

При виникненні розбіжностей щодо результатів перевірки приймання, будь-яка із сторін має право за власний рахунок залучити незалежну експертну установу, висновки якої будуть обов’язковими для обох сторін (п.7.9 договору).

Так, згідно вищезазначеної ОСОБА_3 №П-7, за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї ОСОБА_3, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю. У цьому акті має бути зазначено: а) найменування одержувача продукції та його адреса; б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї ОСОБА_3, зроблена з порушенням встановлених термінів приймання, в акті повинні бути вказані причини затримки приймання, час їх виникнення та усунення, в) прізвища, ініціали людей, які брали участь в прийманні продукції за якістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь у перевірці продукції за якістю і комплектністю, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; г) найменування та адреси виробника (відправника) і постачальника; д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений ; е) номери і дати договору на поставку продукції, рахунки-фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що посвідчує якість продукції; ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; з) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту; і) умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акта; к) стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред'явлена ??продукція - виробника або відправника, дата розкриття тари і упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якого належить кожен із встановлених недоліків; л) при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, інші обов'язкові правила і договір); м) за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена і отримана продукція, справність пломб, відбитки на них; транспортне маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях; н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред'явленої до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, підлягає виправленню у виробника або на місці, у тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, вказаному в документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер; о) підстави, за якими продукція переводиться в більш низький сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила; п) кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх; р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції; с) номер робітника, що відмічає браковану продукцію підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказаний; т) чи зроблений відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані; у) інші дані, які, на думку осіб, що беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції; ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення.

Крім того, згідно п.31 ОСОБА_3 №П-7, до акта, складеного в порядку, передбаченому в п.29 цієї ОСОБА_3, мають бути додані: а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість і комплектність продукції; б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлена неналежна якість і некомплектність продукції; в) транспортний документ (накладна, коносамент); г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; г1) акт, складений відповідно до п. 16 цієї ОСОБА_3; д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); е) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або її некомплектності (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про температурний режим, а також відомість подачі і прибирання вагонів, пам'ятка прийомоздавача при вивантаженні вантажу вантажоодержувачем на місцях загального користування та ін.).

Як встановлено судом, передбаченого договором та ОСОБА_3 про виявлені недоліки, позивачем на підтвердження своїх вимог до матеріалів справи не надано.

Одночасно, надані позивачем акт спільного огляду, приймання гідроциклів від 20.07.2017р. та акт спільного огляду приймання гідроциклів від 31.07.2017р. після усунення недоліків від 31.07.2017р. не відповідають вимогам встановленим договором та законодавством до актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Як наслідок, до суд не приймає вищезазначені акти в якості належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині дотримання постачання товару належної якості.

Інших відомостей щодо якості товару, а саме встановлення відповідачу строку на усунення недоліків, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення відповідачу товару, матеріали справи не містять.

При цьому, враховуючи вищевикладені висновки суду про недоведеність позивачем в установленому порядку самого факту поставки відповідачем товару неналежної якості, позовні вимоги щодо стягнення витрат на усунення недоліків в сумі 27283,20 грн. також є необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 184613,04 грн., з яких штраф в сумі 143307,84 грн., неустойка в сумі 14022,40 грн. та витрати на усунення виявлених недоліків товару в сумі 27283,20 грн., підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", м.Харків до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дикон", м.Бахмут про стягнення штрафних санкцій в сумі 184613,04 грн., з яких штраф в сумі 143307,84грн., неустойка в сумі 14022,40грн. та витрат на усунення виявлених недоліків товару в сумі 27283,20грн.

В судовому засіданні 14.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.08.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина