Ухвала суду № 75867548, 13.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10247/18

Провадження № 1-кс/520/3418/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Толпиго Д.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в місті Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018161480002193 від 06.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого, за погодженням з прокурором про арешт майна.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом тривалого часу, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, вимагають від ОСОБА_5 грошові кошти за можливість спілкуватись із його малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 06.08.2018 за даним фактом слідчим відділом Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області внесені відомості до ЄРДР за № 12018161480002193, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Слідчий звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор клопотання про накладення арешту майна підтримав у повному обсязі.

Власника майна повідомити про дату та час розгляду клопотання не виявилося можливим, оскільки в матеріалах клопотання не зазначено на яке конкретно майно необхідно накласти арешт, й, відповідно, не було долучено будь-яких доказів щодо права власності на таке майно.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з клопотання слідчого, метою накладення арешту на майно являється наявність необхідності в забезпеченні збереження речових доказів.

Разом з тим, вказані доводи сторони обвинувачення є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Як вбачається з матеріалів клопотання про арешт майна, до клопотання не долучається будь-яких доказів, які б підтверджували право власності на майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт майна. В цілому, стороною обвинувачення не зазначається, арешт на яке конкретно майно слід накласти, й відповідно, не долучається постанови про визнання такого майна речовими доказами в рамках кримінального провадження, що в свою чергу, свідчило б про наявність необхідності в накладенні арешту майна.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що до клопотання про арешт майна не було долучено будь-яких доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини, враховуючи, що слідчий суддя не може обґрунтовувати своє рішення припущеннями, слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в місті Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018161480002193 від 06.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.