Постанова № 75865051, 13.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 640/18592/15-ц

провадження № 22ц/790/616/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Сащенка І.С.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року в складі судді Нев`ядомського Д.В.,

у с т а н о в и в:

В жовтні 2015 році ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2012 року укладено Кредитний договір № 150102035851011, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство АСТРА БАНК (далі - ПАТ АСТРА БАНК), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», відкрило ОСОБА_1 відновлювану кредитну лінію та встановило кредитний ліміт в розмірі 500 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмір 20,49% річних на строк до 24 квітня 2017 року включно.

Виконання боргових зобов'язань її як позичальника було забезпечено Іпотечним договором від 24 квітня 2012 року, за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, належна їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. 17 лютого 2010 року за реєстровим № 701.

27 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено також Кредитний договір № 013-20633-271213.

20 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США строком по 19 серпня 2015 року включно. Сума вкладу складає 13 000 доларів США. Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 1 від 06 липня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, останній передав, а вона прийняла право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за Договором № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США.

19 вересня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний « у доларах США строком по 19 жовтня 2014 року включно. Сума вкладу складає 19 000 доларів США. Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06 липня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, остання передала, а вона прийняла право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за Договором № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США.

Листами від 07 липня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили банк про заміну кредитора у зобов'язанні, а вона звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог.

Оскільки вона є боржником ПАТ «Дельта Банк» і згідно з Договорами про відступлення прав вимоги від 06 липня 2015 року - кредитором цього ж банку, то існує поєднання боржника і кредитора зобов'язання в одній особі.

Посилаючись на підстави, передбачені статтею 606 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати: припиненим з 06 липня 2015 року її зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» за Кредитним договором № 15010203585101124 від квітня 2012 року; припиненим з 06 липня 2015 року її зобов'язання за Кредитним договором № 013-20633-271213 від 27 грудня 2013 року; відсутнім у ПАТ «Дельта Банк» права на стягнення з неї заборгованості за Кредитними договорами № 15010203585101124 від квітня 2012 року та № 013-20633-271213 від 27 грудня 2013 року; припиненим з 06 липня 2015 року Договору іпотеки від 24 квітня 2012 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Національний банк України (далі - НБУ).

05 вересня 2017 року Бірюкова Олександра Андріївна - представник НБУ подала заперечення на позов, в яких з посиланням на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, просила відмовити в задоволенні позову.

31 жовтня 2017 року Полетаєва Тетяна Юріївна - представник ПАТ «Дельта Банк» подала заперечення на позов, які є аналогічними запереченням представника НБУ.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини припинення спірних зобов'язань позивача перед відповідачем на підставі статті 606 ЦК України відсутні. При цьому суд послався на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15.

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в позовному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Однак суд першої інстанції безпідставно переглянув його за заявою відповідача, яка була подана через рік після ухвалення заочного рішення. Суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, оскільки за її наслідками не було прийнято остаточного рішення судом першої інстанції. В даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 3-1308гс16, яка судом першої інстанції не була прийнята до уваги.

29 грудня 2017 року Полетаєва Т.Ю. - представник ПАТ «Дельта Банк» подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції ухвалено законне і обгрунтоване рішення на підставі доказів, яким надана належна оцінка.

02 лютого 2018 року ОСОБА_8 подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких містяться доводи, аналогічні доводам, що містяться у відзиві Полетаєвої Т.Ю. - представника ПАТ «Дельта Банк» на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 24 квітня 2012 року укладено Кредитний договір № 150102035851011, відповідно до умов якого ПАТ АСТРА БАНК, правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», відкрило ОСОБА_1 відновлювану кредитну лінію та встановило кредитний ліміт в розмірі 500 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмір 20,49% річних на строк до 24 квітня 2017 року включно.

Виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1 як позичальника було забезпечено Іпотечним договором від 24 квітня 2012 року, за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, належна позивачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. 17 лютого 2010 року за реєстровим № 701.

27 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» також укладено Кредитний договір № 013-20633-271213.

20 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США строком по 19 серпня 2015 року включно. Сума вкладу складає 13 000 доларів США. Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 1 від 06 липня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, останній передав, а вона прийняла право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за Договором № 001-20542-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США.

19 вересня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США строком по 19 жовтня 2014 року включно. Сума вкладу складає 19 000 доларів США. Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06 липня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, остання передала, а вона прийняла право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за Договором № 005-20524-190914 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США.

Листами від 07 липня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили банк про заміну кредитора у зобов'язанні, а вона звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог.

02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.

Листом ПАТ «Дельта Банк» від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до частини 4 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-У1 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежить від волі сторін.

За лексичним (етимологічним) значенням слів, викладеним у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, «поєднання, поєднувати» - це збирати разом; складаючи, зливаючи, створювати одне ціле.

Отже, поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особи наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення.

Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взята до уваги постанова Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 3-1308гс16, не можуть бути прийняті до уваги.

У випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав право вимоги до банку, могли припинятись тільки відповідно до статей 601, 602 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» і Державної іпотечної установи про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі № 910/25488/15, суд виходив із того, що рішенням Господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року позов задоволено: визнано недійсним зарахування вимог, здійснене на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (далі - ТОВ «Яблуневий дар») про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02 грудня 2014 року № 1142, а саме - вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Яблуневий дар» за Кредитним договором та вимог ТОВ «Яблуневий дар» до ПАТ «Дельта Банк» за Депозитним договором. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позов пред'явлено не на підставі вимог статті 601 ЦК України «Припинення зобов'язання зарахуванням», а з підстав, передбачених статтею 606 ЦК України «Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі».

У даному випадку поєднання кредитора і боржника в одній особі не відбулося, оскільки в юридичної особи - ПАТ «Дельта Банк» не було ні реорганізації, ні злиття шляхом приєднання він існує як окрема юридична особа, тобто один із суб'єктів правовідношення не зник, тому стаття 606 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується. Крім того, між юридичною та фізичною особами, сторонами у справі, існують різні зобов'язання, які повинні виконуватися відповідно до умов договорів, а тому наявність у них обов'язків один перед одним щодо сплати коштів не свідчить про поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Крім того, в суді апеляційної інстанції Полетаєва Т.Ю. - представник ПАТ «Дельта Банк» пояснила, що станом на 07 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором від 24 квітня 2012 року № 150102035851011 складає суму в розмірі 734 133 грн. 34 коп., що підтверджується розрахунком на а. с. 74-90 т. 1. Постановою Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк». На підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали кожний по 200 000 грн. 00 коп. згідно з вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Їх вимоги до банку були визнані (ОСОБА_5 - на загальну суму 254 397 грн. 29 коп., ОСОБА_4 - на загальну суму 283 925 грн. 69 коп.) та включено у четверту чергу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

І.С.Сащенко