Постанова № 75864917, 09.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 640/10355/17-ц

Провадження № 22-ц/790/2968/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Кружиліної О.А.

суддів Бровченка І.О., Колтунової І.А.

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2, державний реєстратор печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлет Аветікович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2018 року в складі судді Нев'ядомського Д.В.,

в с т а н о в и в:

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту - Печенізької РДА) Гаспаряна Г.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання права власності та зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо реєстрації права власності.

Доводи позовної заяви мотивовані тим, що 12 червня 2017 року було зареєстровано право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2

12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Печенізької районної ради Харківської області Гаспаряна Г.А. з заявою про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1. Проте, державним реєстратором було відмовлено в реєстрації права власності.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року, яке набрало чинності згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року, було встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Також встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, і, отримавши дозвіл на будівництво 17 серпня 2004 року, побудував домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, отримав акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку загальною площею 1513 кв.м, житловою площею 256,1 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1, інвентаризаційна вартість будинку складає 967 690 грн. Половина вартості будинку за вищевказаною адресою складає 483 845 грн.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та зобов'язати державного реєстратора печенізької РДА Гаспаряна Г.А. зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, за яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що предметом позову ОСОБА_1 було визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Те, що право власності на зазначений будинок та земельну ділянку належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах (по 1/2 частині) вже встановлено та зазначено у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року по справі № 2-1212/10/15, яке було переглянуто апеляційним та касаційним судам, та залишено без змін (ухвали від 19 серпня 2010 року та від 01 лютого 2012 року відповідно).

Замість цього, суд першої інстанції посилається на рішення, де предметом спору були процесуальні порушення щодо прийняття органом самоврядування розпорядження, хоча це є інший предмет спору та інші сторони спору. Немає жодного зв'язку порушення процедури ухвалення Головою виконкому районної у м. Харкові ради та процедурою визнання державою (через суд) права власності на нерухоме майно. Постанова Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року була надана позивачем суду тільки для того, щоб пояснили причинну звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про визнання за ним права власності.

Крім того, позивачем були надані суду наступні докази у копіях: державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (оформлений на ім'я ОСОБА_1); рішення виконкому Київської у м. Харкові ради № 211-9 від 17 серпня 2004 року про надання дозволу ОСОБА_1 на будівництво двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1; акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку від 25 березня 2008 року (забудовник ОСОБА_1), та рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року по справі № 2-1212/10/15, технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (де власником всього будинку зазначено ОСОБА_1), ухвала апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року по справі № 2-1212/10/15. В подальшому суду першої інстанції надавалися позивачем копії ще кількох рішень. Де судом першої інстанції було взято рішення виконкому Київської у м. Харкові ради № 100/8 від 03 червня 2008 року, яким було затверджено акт про прийняття в експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, та щось по ньому встановлено, якщо позивач його не подавав, а інші учасники судового розгляду, як зазначено у рішенні, не з'являлися та пояснень не надавали. Цей факт є підтвердженням упередженості суду першої інстанції.

Судом першої інстанції проігнорована норма пункту 2 статті 375 ЦК України, за якою власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, та інше нерухоме майно.

Єдиною підставою відмови у визнанні права власності позивача судом вказано, що свідоцтво про право власності позивача на весь будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 скасовано судом з порушенням процедури оформлення. Але така підстава повністю не відповідає діючому законодавству та матеріалам справи.

Рішенням від 09 січня 2018 року по справі № 820/5037/17, яке набрало чинності 09 лютого 2018 року, Харківським окружним адміністративним судом встановлено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, жодних документів, які саме і є підставою набуття права власності на збудований будинок жодним судом не скасовано (свідоцтво на право власності - це документ, який видається на підставі первинних документів на право власності на земельну ділянку, дозволу на будівництво будинку, та акту про прийняття в експлуатацію цього будинку, та рішення виконкому про затвердження акту про прийняття в експлуатацію будинку), немає жодного рішення суду, яким позивачу заборонено підтвердити право власності на своє нерухоме майно. Всі документи на підставі яких отримується право власності на збудований будинок оформлені на ім'я ОСОБА_1 ОСОБА_4 зверталася до Харківського БТІ з питання про оформлення на її ім'я 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, надаючи всі вищевказані документи, їй було відмовлено (державним реєстратором було зазначено, що за вищевказаними документами можливо оформити право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, виключно на ім'я ОСОБА_1), відмова не була оскаржена.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважала такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Свої доводи мотивувала тим, що судом було враховано, що документи, які були підставою отримання права власності ОСОБА_1 на спірний будинок визнані незаконними та скасовані, а тому позиція суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок є вірною.

Окрім цього, позивачем не доведено до суду першої інстанції та не вказано в апеляційній скарзі про існування рішення Апеляційного суду Харківської області по справі № 2-4357/08/15 від 14 вересня 2017 року, яким було встановлено, що на підтвердження даних доводів до суду апеляційної інстанції надано постанову Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року, якою встановлено, що 11 липня 2008 року головою Київської районної у м. Харкові ради необґрунтовано видано розпорядження № 933 «Про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1, з надвірними будівлями в м. Харкові на ім'я ОСОБА_1». Як було вище зазначено, на підставі даного розпорядження на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності б/н від 11 липня 2008 року на будинок. Вказаною постановою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної ради № 933 від 11 липня 2008 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 липня 2008 року серії НОМЕР_1, видане головою Київської районної у м. Харкові ради «Про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 1 513 кв.м, житловою площею 256,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Харків» визнано недійсним. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вище зазначений житловий будинок. Зважаючи на надані під час розгляду справи представником ОСОБА_4 матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, її не було залучено до участі у справі, тоді як вона також є особою, якій належить право на оформлення права власності на вищезазначений будинок, до якого були прибудовані об'єкти самочинного будівництва сарай літ. «Б», площею 18,7 кв.м, та сарай літ. «В», площею 24,1 кв.м, право власності на які є похідним від права власності на будинок. Після скасування у 2015 році рішенням суду правовстановлюючих документів на ім'я ОСОБА_1, право власності на будинок повторно не оформлювалося, зважаючи на що, правові підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на прибудовані об'єкти самочинного будівництва сарай літ. «Б» та сарай літ. «В» відсутні.

Таким чином, Апеляційний судом Харківської області вже досліджувались всі рішення, на які посилається Київський районний суд м. Харкова в оскаржуваному рішенні від 14 березня 2018 року.

Також, ОСОБА_1 не доведено до суду про існування судових справ в Київському районному суді м. Харкова № 640/9234/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 щодо припинення права власності на 1/2 частину житлового будинку ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що воно є похідним від права власності ОСОБА_1, яке скасовано згідно вищевказаних судових рішень різних інстанцій.

Посилання ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року по справі № 2-1212/10/15, яким начебто за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Харкові - є введенням суду в оману. Згідно вказаного рішення не було вирішено жодної вимоги щодо ОСОБА_1 Судом вирішено лише питання щодо визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Харкові за ОСОБА_2, а питання щодо іншої 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Харкові судом не вирішувалось.

Посилання ОСОБА_1 щодо набуття права власності на спірний будинок у зв'язку з наявністю у нього права власності на земельну ділянку - спростовується вищевказаними обставинам справи. Він не є власником земельної ділянки з моменту поділу її та визнання за дружиною ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки.

З позовної заяви та з апеляційної скарги так і не зрозуміло, що саме є предметом спору та з яких підстав, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Харкові, якщо він посилається на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року по справі № 2-1212/10/15, яким начебто за ним вже визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що оскільки документи, які були підставою отримання права власності ОСОБА_1 на спірний будинок визнані незаконними та скасовані, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що усунення недоліків, зазначених у рішенні державного реєстратора Печенізької РДА Гаспарян Г.А., та надання належних документів та вірних відомостей, передбачених частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» забезпечить реалізацію прав ОСОБА_1

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2004 року, реєстраційний № 811, є власником земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом , яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Київської районної ради м. Харкова від 17 серпня 2004 року за № 211-9 дозволено ОСОБА_1 здійснити будівництво двоповерхового житлового будинку загальною площею 1 043,6 кв.м, житловою площею 801,21 кв.м, по АДРЕСА_1.

03 червня 2008 року виконавчим комітетом Київської районної в м. Харкові ради було прийнято рішення № 100-8, яким затверджено акт від 25 березня 2008 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом двоповерхового житлового будинку літ. «А-2», загальною площею 1 513 кв.м, житловою площею 256,1 кв.м, по АДРЕСА_1 у м. Харкові. Запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернутися до КП «Харківське міське БТІ» з питанням оформлення свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на виконання цього рішення звернулися до КП «Харківське міське БТІ».

Розпорядженням голови Київської районної у м. Харкові ради від 11 липня 2008 року № 933 свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1 у м. Харкові було видано лише ОСОБА_1

На підставі розпорядження від 11 липня 2008 року № 933 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 липня 2008 року серії НОМЕР_3, згідно з яким за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок літ. «А-2» по вул. Толстого. м. Харкові, яке 17 липня 2008 року зареєстровано ОСОБА_1 в КП «Харківське міське БТІ».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_1.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної у м. Харкові ради № 933 від 11 липня 2008 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 липня 2008 року серії НОМЕР_1, видане головою Київської районної у м. Харкові ради «Про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 1 513 кв.м, житловою площею 256,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Харків» визнано недійсним. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вище зазначений житловий будинок.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Печенізької РДА Гаспаряна Г.А. про визнання незаконними та скасування рішення відмовлено.

Зазначені вище судові рішення першої та касаційних інстанцій на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом та його розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, є чинними, і відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені цими рішеннями судів, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що останній звернувся з вимогами про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку. При цьому, підставами набуття такого права позивач вважав наявність судового рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного домоволодіння, а також наявність у нього у власності земельної ділянки, отримання ним дозволу на будівництво, безпосередньо побудованого будинку та отримання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку.

З приводу заявлених підстав набуття права власності колегія суддів зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2010 року, на яке, як на преюдиційне значення, посилається ОСОБА_1, не визнавалося за останнім право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, а тому до уваги судом апеляційної інстанції при розгляді справи не приймається в розумінні статті 82 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

З мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року, яке набрало законної сили, вбачається, що ОСОБА_1 звертався до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного домоволодіння, але ж при цьому невірно зазначив юридичну адресу будинку, у зв'язку з чим йому було відмовлено у реєстрації права власності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки останній не позбавлений можливості повторного звернення до державного реєстратора із заявою та доданими до неї документами з врахуванням недоліків, встановлених рішенням державного реєстратора.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги, та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова