Ухвала суду № 75861305, 13.08.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2370/18

2/610/1010/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018 року суддя Балаклійського районного суду Харківської області Носов Г.С. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа Територіальне управління Державаної судової адміністрації України в Луганській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа Територіальне управління Державаної судової адміністрації України в Луганській області з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду, в якому просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 298 000.00 ( двісті дев"яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. та зобов"язати слідчу суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкову Жанну Іванівну надати офіційне пробачення у письмовій формі.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкової Ж.І. від 09.07.2018 року, задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2. Обрано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, разом з цим встановлено заставу у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 458 120,00 грн. 10.07.2018 року позивач та адвокат ОСОБА_3 внесли на вказаний в ухвалі суду рахунок грошові кошти у вигляді застави: позивач -298 000,00 грн., ОСОБА_3 - 160 120,00 грн. Але, як виявилося, зазначені кошти були зараховані на інший рахунок, який не призначений для зарахування коштів в якості застави, тому звільнення з- під варти ОСОБА_2 не відбулося. ОСОБА_1 вважає, що внаслідок недобросовісного виконання обов"язків слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкової Ж.І. Чаговцю Д.Ю. та позивачеві завдано моральної шкоди в розмірі 298.000.00 грн., яка полягає у нервовому стресі, переживаннях.

Вивчивши матеріали позову, суддя прийшов до наступних висновків.

За загальним правилом, яке міститься у ч. 2 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб»єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цьогоКодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов»язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17.

Із систематичного аналізу норм, передбачених у ч. 5 ст. 28 ЦПК України та ст. 1176 ЦК України слідує, що відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України право вибору суду належить позивачу лише у випадку, коли він звертається до суду з позовом, який пов'язаний з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тобто з позовом про відшкодування шкоди у порядку, передбаченому ст. 1176 ЦК України.

Як убачається з позовних вимог ОСОБА_1, остання не просить відшкодувати шкоду, яка могла бути нанесена їй в зв»язку із незаконним її засудження, незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним затриманням, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Позивач просить стягнути з держави України моральну шкоду, яка на її думку була нанесена їй, в зв»язку з постановленням слідчим суддею ухвали, обґрунтовуючи свої вимоги нормами, які передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, суддя приходить до переконання, що правила альтернативної територіальної підсудності у цивільному судочинстві не можуть бути застосовані у даній конкретній ситуації.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи наведене, суддя прийшов до висновку, що матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейської служби України, третя особа Територіальне управління Державаної судової адміністрації України в Луганській області про відшкодування шкоди слід передати за територіальною юрисдикцією до Печерського районного суду м. Києва, оскільки місцем знаходження Державної казначейської служби України є адреса: м. Київ, вул. Бастіонна,6.

Керуючись ст. 27, 31-32, 260-261, 353-354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Матеріали цивільної справи запозовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа Територіальне управління Державаної судової адміністрації України в Луганській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду, передати за територіальною підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п»ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ