Рішення № 75860381, 14.08.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/748/18

№ пров. 2/544/368/2018

Номер рядка звіту 45

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 серпня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у червні 2018 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі – продажу від 07 квітня 1992 року посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 є власником квартири № 2 у житловому будинку № 3 по пров. Другий Мирний у м. Пирятин Полтавської області. У вказаній квартирі крім позивача, його дружини ОСОБА_3, донька ОСОБА_4 також зареєстрований його син ОСОБА_2, проте останній з липня 2015 року у зазначеній квартирі він не проживає, але з реєстраційного обліку не знявся. На даний час відповідач знаходиться за кордоном. Через реєстрацію відповідача у квартирі позивача, в останнього виникають незручності у користування майном, зокрема з отримання субсидії, тому він просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом, а саме квартирою № 2 у будинку № 3 по пров. Другий мирний у м. Пирятин Полтавської області.

Позивач ОСОБА_1 до суду подала заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги викладені у позові підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомленийа належним чином, про що свідчить оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

14 серпня 2018 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, письмові докази – пояснення свідків, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до договору договору купівлі – продажу від 07 квітня 1992 року посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 є власником квартири № 2 у житловому будинку № 3 по пров. Другий мирний у м. Пирятин Полтавської області (а.с. 7-8).

Вище викладене також підтверджується копією технічного паспорта на вищезазначену квартиру та копією домової книги на вищезазначений будинок (а.с. 9-14).

Відповідно довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 24.05.2018 № П6425 від 24.05.2018 виданою центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: власник ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3, донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника (інших осіб, які отримали право користування житлом з його згоди) у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім'ї власника квартири (інших осіб) на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут (право користування чужим майном) припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Судом встановлено, що відповідач у належному позивачу будинку ніколи не проживав.

Таким чином, оскільки відповідач понад трьох років не проживає у квартирі, що належить позивачу, а його реєстрація у ній заважає позивачу у повній мірі володіти та користуватися його житлом, позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2, таким, що втратив право на користування жилим приміщення, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню, оскільки його реєстрація в належній ОСОБА_1 квартирі порушує його право на користування та розпорядження власністю.

Керуючись ст.ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, ст.ст. 321, 346, 391, 406 ЦК України, Постанова «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, народження 08 лютого 1985 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Суддя Ю.О.Ощинська