Постанова № 75858195, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1114/18 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/2778/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 14.08.2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року м. Київ

справа № 369/1114/18

провадження № 22ц/780/2778/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Гуля В.В.

сторони :

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Литвиненко Олени Леонідівни на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року у складі судді Ковальчук Л.М., повний текст складений 27.03.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В січні 2018 року позивач ПАТ «КБ ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що відповідачка звернулась до банку 06.10.2010 року з заявою № б/н відповідно до якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши зазначену заяву ОСОБА_4 підтвердила свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що в свою чергу складає договір про надання банківських послуг.

Далі Банк, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору, станом на 04.01.2018 року у неї виникла заборгованість у сумі 12988,35 грн., яка складається з нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 10450,44 грн., 4019,33 грн. нарахованої пені та нарахованого штрафу: 500,00 грн. штраф (фіксована складова), 594,68 грн. штраф (процентна складова), тому Банк просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 заборгованість у загальному розмірі - 12988,35 грн. та судові витрати у сумі 1762 грн.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ «КБ ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Крім того, Банк зазначив, що суд неповно дослідив письмові докази надані позивачем та не дав їм належної оцінки.

Зокрема, Банк у скарзі зазначив, що анкета-заява від 06.10.2010 року яка міститься в матеріалах справи має ознаки кредитного договору, містить відповідні умови, які підписали обидві сторони, при укладанні договору відповідач був ідентифікований.

Відповідач після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Рух коштів по рахунку картки почався з 08.12.2010 року, останнє внесення платежу на погашення кредиту відбулося 08.12.2017 року.

Підписання ОСОБА_4 зазначеної анкети-заяви від 06.10.2010 року, активація нею картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Отримання кредиту не оспорено відповідачем.

Крім того, Банк у скарзі зазначив, що відповідно до норм процесуального законодавства, суд, відкладає розгляд справи, якщо визнає потрібним, щоб сторона яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Проте суд не викликав представника позивача для надання таких пояснень та не висував банку вимоги про надання іншого розрахунку заборгованості, або будь-якого іншого доказу в підтвердження своїх позовних вимог. Також зазначив, що відповідачка порушила умови кредитного договору в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 10450,44 грн. нарахованих процентів за користування кредитом, 4019,33 грн. нарахованої пені та штрафу, який складається з 500 грн. штраф (фіксована складова) і 594,68 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується наданими розрахунками, які є доказами порушення зобов'язання ОСОБА_4

Під час апеляційного розгляду скарги Банку на адресу відповідачки ОСОБА_4, що зазначена у матеріалах справи (копія паспорта а.с.28) та підтверджена довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС Київської області двічі направлялась ухвала апеляційного суду про відкриття провадження та апеляційна скарга, яка повернулась до суду з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого терміну зберігання». Крім того, за вказаним у матеріалах справи номером телефону було зроблено телефонограму для уточнення адреси направлення кореспонденції відповідачці, яка взяла трубку була повідомлена про розгляд даної справи, але не надала відповіді щодо адреси свого місцезнаходження.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Частиною 6 статті 128 цього Кодексу передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно положення ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За таких обставин, судова колегія вважає що відповідачка була повідомлена належним чином про розгляд апеляційної скарги Банку.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 12988,35 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг звернулась до ПАТ «КБ «Приватбанк» і підписала анкету-заяву, на підставі якої банк надав відповідачці грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 грн., що стверджується копією анкети-заяви (а.с.10).

Також з матеріалів справи вбачається, що разом з анкетою-заявою позичальник ОСОБА_4 07.10.2010 року підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.11).

Відповідачка ОСОБА_4 користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення кредиту, що стверджується наданими банком доказами (а.с.6-9).

Крім того встановлено, що станом на 04.01.2018 року у відповідачки утворилася заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10450,44 грн., пенею - 4019,33 грн. та нараховані штрафи: 500 грн. - фіксована частина, 594,68 грн. - процентна складова, при цьому останнє внесення платежу на погашення кредиту відбулося 08.12.2017 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю належними та допустимими доказами, тих обставин, на які посилається Банк у позові, а саме невідповідність загальної суми боргу наданої у розрахунку банку до тієї загальної суми боргу яку просить стягнути Банк у своєму позові.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.89,263-264 ЦПК України не оцінив належні та допустимі докази у їх сукупності, не звернув уваги на фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, про те, що суд допустив однобічність та неповноту розгляду, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки як вбачається з наданих Банком доказів, усі дії ОСОБА_4 для отримання банківських послуг, свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Згідно п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафта, що виник по таким картам, наведений в Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами та частину заборгованості за кредитом.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до поданої відповідачкою ОСОБА_4 анкети-заяви від 06 жовтня 2010 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» надав відповідачці грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, у розмірі 2000 грн.

Отже, між сторонами виникли права і обов'язки, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено існування між сторонами кредитних правовідносин, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, існування заборгованості, що нарахований відповідно до умов існуючого договору, отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково, з наступних підстав.

Поскільки відповідачка користувалась отриманими кредитними коштами, проте станом на 04.01.2018 року у відповідачки утворилася заборгованість за відсотками за користування кредитом та нараховані штрафи, тому судова колегія вважає що ці вимоги Банку про стягнення відсотків у розмірі 10450,44 грн. та штрафу у розмірі 500 грн. - фіксована частина, 594,68 грн. - процентна складова підлягають задоволенню.

Проте вимоги банку про стягнення із відповідачки пені підлягають до часткового задоволення в межах строку спеціальної позовної давності, яка згідно з вимогами ст. 258 ЦК України становить один рік, тобто в розмірі 950 грн.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 374, 376, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,

постановив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ вул.Грушевського 1-д, рахунок 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 12495 гривень 12 коп., з яких: 10450 гривень 44 коп. відсотки за користування кредитом, 950 гривень -пеня, штраф у розмірі 500 гривень - фіксована частина, 594,68 гривень - процентна складова та судовий збір у розмірі 4228 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

Гуль В.В.

Сліпченко О.І.