Рішення № 75857820, 06.08.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/751/18

381/1436/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2018 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нерухоме майно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у 1973 році його батькові ОСОБА_4 як працівнику Фастівської дистанції колії було надано житло, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 де він проживав із своєю сім'єю. Батьки позивача померли. Позивач з часу народження та по теперішній час проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із членами моєї сім'ї та має статус наймача житлової квартири: а саме утримує квартиру в належному стані та сплачує всі комунальні послуг, якими користується. Вказана квартира перебуває на балансі Фастівської дистанції колії виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 19 листопада 1999 року відповідно до протоколу засідання комісії по приватизації житлового фонду по Фастівській дистанції колії позивачеві як квартиронаймачу був наданий дозвіл на приватизацію вищевказаної квартири. Також відповідно до Протоколу №11 засідання комісії по приватизації житлового фонду по Фастівській дистанції колії від 03 липня 2002 року ОСОБА_3 був наданий повторний дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Але на той час він не скористався наданими йому дозволами та правом на приватизацію вищезазначеної квартири. В лютому 2018 року він звернувся до Фастівської міської ради Київської області по питанню приватизації квартири, але йому відмовлено та повідомлено, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до листа КП Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» квартира не передавалася на баланс міста, відповідно виконком Фастівської міської ради не може провести приватизацію вищезазначеної квартири та видати право власності у зв'язку з тим, що вищевказана квартира не належить до житлового фонду міста. Позивач звертався до регіональної філії «Південно-західна залізниця» та до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо можливості приватизації квартири, але йому було відмовлено.

Отже, позивач не можу реалізувати своє право на приватизацію квартири, так як вищевказана квартира та будинок не передавалися на баланс до Фастівського комунального підприємства ЖЕК та не належить до житлового фонду міста, тому просив визнати на ним право власності в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на квартиру АДРЕСА_1.

10 травня 2018 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи призначено на 06 червня 2018 року в порядку загального позовного провадження.

06 червня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 06 червня 2018 року було перенесено на 09 липня 2018 року для надання відповідачеві часу для подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні 09 липня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, який розпочатий в той же день.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог. Так, у відзиві відповідач вказує, що квартира за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться в будинку 1879 року побудови, перебуває на балансі виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Зазначає, що передача квартир здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, однак ПАТ «Укрзалізниця» не є органом приватизації, тому відповідачем не порушені права позивача.

Позивачем була надана відповідь на відзив, відповідно якої вважає, що відповідач є балансоутримувачем спірної квартири, але у зв'язку з тим, що він несвоєчасно не передав спірну квартиру до місцевого житлового фонду, позивач позбавлений права звернутися до органу місцевого самоврядування щодо приватизації відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відносини у сфері реалізації прав власності в порядку приватизації державного житлового фонду регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також іншими нормативними актами, зокрема: Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Положеннями «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» та «Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Судом встановлено, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6-10,17/. Згідно довідки від 05.03.2018 року ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою з 12.02.1999 року, в будинку також зареєстрована його сім'я /а.с.22/.

Згідно протоколу засідання комісії по приватизації жилого фонду по Фастівській дистанції шляху від 19.11.1999 року ОСОБА_3 було дозволено приватизацію квартири по АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» /а.с.16/.

Згідно протоколу засідання комісії по приватизації жилого фонду по Фастівській дистанції колії від 03.07.2002 року, ОСОБА_3 дозволено приватизацію державного житлового фонду: квартири по АДРЕСА_1 /а.с.12-14/.

Разом з тим, ОСОБА_3 не скористався наданим йому правом та можливістю здійснити приватизацію вищезазначеної квартири, тобто право приватизації квартири державного житлового фонду залишилось нереалізованим.

На звернення до Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» щодо приватизації квартири позивачу повідомлено, що будинок АДРЕСА_1 не передавався на баланс Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» /а.с.15/.

На звернення позивача до Регіональної філії «Південно-західна залізниця» щодо надання дозволу на приватизацію листом від 08.02.2018 року повідомлено, що приватизація здійснюється на підставі рішень відповідних органів, а філія не уповноважена здійснювати приватизацію житла /а.с.16/.

Відповідно до листа виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії Регіональна філія «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.03.2018 року за № 484, спірна квартира, що знаходиться в будинку 1879 року побудови, перебуває на балансі підрозділу Фастівська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» /а.с.44/.

ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогою повідомити чи має права та повноваження ПАТ «Українська залізниця» відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийняти відповідне рішення щодо надання дозволу на приватизацію квартири, яка не відноситься до житлового фонду міста /а.с.46/.

На вищевказаний лист 23.04.2018 року ПАТ «Укрзалізниця» надана відповідь, в якій вказано, що вказаний будинок обліковується на балансі виробничого підрозділу Фастівської дистанції колії регіональної філії «Південно-західна залізниця». Вказаний будинок закріплений за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання. У ПАТ «Укрзалізниця» відсутні структурні підрозділи, які здійснюють приватизацію житлового фонду. Відповідно до ч.4 Закону про залізничний транспорт, управління об'єктами державної власності, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» та його акціями проводяться Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Отже у ПАТ «Укрзалізниця» відсутні правові підстави для здійснення операції та надання погодження для приватизації житлового фонду. Також роз'яснено, що для реалізації свого права необхідно звернутися до органу приватизації за місцем проживання для оформлення необхідних документів для приватизації квартири відповідно до діючого законодавства, отримавши попередню згоду органу управління державним майном /а.с.47-48/.

Згідно положень ст. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Відповідно до п.п.4, 5ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. Відповідно до ст.1, ч. 1 ст.5, ст.8 вказаного Закону наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

В той же час, з аналізу положень ч.2 ст.2, ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що право на приватизацію не є безумовним. Однак відмова органу приватизації має бути відповідним чином обґрунтована та вмотивована законними підставами.

Так, вирішуючи вимогу позивача щодо визнання за ним права власності на квартиру, суд вважає за необхідне зазначити, що ані з пояснень сторін, що були присутні у судовому засіданні, ані з матеріалів справи не вбачається оспорювання відповідачем права позивача на приватизацію.

Відповідно, до ч. 3ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень органу приватизації, що приймається не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Тобто, прийняттю рішення органом приватизації житла обов'язково передує звернення конкретної особи із відповідною заявою, встановленого зразка та переліком необхідних документів .

Крім того, до заяви додаються документи, згідно переліку, передбаченого у п.17, 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року, який необхідний для її розгляду та прийняття рішення органом приватизації .

Так, громадянин повинен був подати до органу приватизації:

18. Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї; довідки про реєстрацію місця проживання громадянина та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі; технічний паспорт на квартиру; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Проте, позивач не надав суду доказів того, що у порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію та надав необхідні для розгляду документи, а орган приватизації прийняв рішення про відмову у приватизації позивачами вказаної квартири, чим порушив їх права.

Крім того, слід зазначити, що згідност.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 ЦК України є визнання права. Як передбачено ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа.

Проте, ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні, ні у наданих суду доказах не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення права на приватизацію позивача. Суду не доведено факт звернення позивача у визначеному законом порядку до органу приватизації із заявою про приватизацію квартири, рішення з даного приводу органом приватизації не приймалось.

Положеннями ст.4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначено ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон чи договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Будь-яким іншим способом захистити права позивача, самостійно визначеним судом в силу ст.5 ЦПК України, який би не суперечив закону, суд не вбачає можливості, оскільки для захисту прав позивача законодавством визначений відповідний порядок, про що суд детально зазначив у даному рішенні.

На підставі наведеного, позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 5, 10, 14, 30, 60, 62, 123, 212, 214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений 10 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова