Рішення № 75855890, 01.08.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

01.08.2018

Провадження № 2-о/331/9/18

ЄУН 331/8583/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2018 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Мироненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа Запорізька міська рада про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначено, що 13.03.2016 року померла мати заявника - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.03.2016р. І-ЖС №352567.

28.03.2017р. він звернувся до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 04.04.2017р. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2

Мотивуючи свою відмову, приватний нотаріус вказала на те, що на час смерті матері він був зареєстрований за іншою адресою (АДРЕСА_1), а тому строк для прийняття спадщини - шість місяців він пропустив.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Його мати ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із похилим віком та погіршенням її здоров'я, він переїхав до неї у квартиру № 24 по вул. Героїв 93-ї бригади (раніше вул. Гудименка) ще у 2006 році. Проживав разом з нею, доглядав її допомагав по господарству, купував ліки, тощо.

За вказаною адресою відкрилась спадщина - на 1/2 вищевказаної квартири. Іншого спадкового майна у матері немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За правилами частини 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, він має право на спадкування за законом у першу чергу.

Від спадщини він не відмовлявся.

У встановлений статтею 1270 ЦК України, шестимісячний строк з часу відкриття спадщини він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав що проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що я прийняв спадщину. Про відмову від спадщини він не заявляв.

Заповіт спадкодавець не складав.

Оскільки об'єднання співвласників будинку багатоквартирного будинку за адресою: вул. Героїв 93-ї бригади, 15, остаточно не створено, надати довідку про фактичне проживання за цією адресою він не може.

Натомість підтвердити факт постійного проживання разом із матір'ю, можуть сусіди, які проживають з початку будівництва будинку.

Також необхідно врахувати положення Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012р. №296/5.

У главі 10, пунктом 3.21. визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Його проживання за вищевказаною адресою підтверджується копіями квитанцій, що підтверджують сплату комунальних платежів, як на час смерті матері так і після цього.

Це свідчить про фактичне прийняття спадщини. Зокрема, квитанції №175 від 18.04.2016р. про сплату за утримання будинку, № 91 від 24.02.2017р. про сплату за утримання будинку, №148 від 14.06.2016р. про сплату за електричну енергію, №27 від 22.03.2016р.утримання будинку.

Встановлення даного факту (постійного проживання) має для мене юридичне значення у вигляді можливості отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів.

Також, п. 9 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Оскільки, окрім як у судовому порядку, заявник не має можливості встановити факт постійного проживання з померлим, він змушений звернутися до суду з даною заявою.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (1953р.н.) разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: м. Запоріжжя, квартира № 24 по вул. Героїв 93-ї бригади, б. № 15 на час відкриття спадщини 13.03.2016р.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заяву підтримали.

Представник зацікавленої особи Запорізької міської ради проти заяви заперечувала, вважала її необґрунтованою.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, дійшов наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV.

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що 13.03.2016 року померла мати заявника - ОСОБА_2, яка на день смерті проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 бригадиАДРЕСА_2.

28.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, проте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 відмолено та винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2017.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 відмовлено приватним нотаріусом з наступних підстав:

«Згідно статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З наданих документів спадкоємець не був зареєстрований зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та на час звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину вже минув строк, передбачений статтею 1270 Цивільного кодексу України. Тобто заявник пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.

Згідно пункту 3.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2012 № 296/5, якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.».

Крім того, у зазначеній постанові приватним нотаріусом роз'яснений порядок усунення у судовому порядку причин, які позбавили ОСОБА_1 можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері, а саме:

«Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання до нотаріуса за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.».

Постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2017, яка видана приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (пункт 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2012 № 296/5 із змінами) викладена з посиланням на норми чинного законодавства та не містить інших причин відмови у вчиненні нотаріальної дії, окрім пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після померлої матері.

Згідно частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 1, 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК .

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пунктом 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено: «Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, положення Постанови Пленуму ВСУ, а також зміст постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2017, суд дійшов висновку про те, що заявник ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту свого права, помилково звернувшись до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Статтею 77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, всі надані заявником ОСОБА_1 письмові докази:

-свідоцтво про смерть І-ЖС №352567;

-свідоцтво про народження У Я №365370;

-постанову нотаріуса про відмову від 04.04.2017р.;

-витяг про право на нерухоме майно №20429717;

-технічний паспорт; квитанції №175, №140, №27, №25, №172, №176, №26 та № 91, а також, пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, не приймаються судом до уваги, оскільки не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 315, 318, 319 ЦПК України, ст.. ст. 1269. 1270. 1272 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, зацікавлена особа Запорізька міська рада про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.В. Антоненко