Ухвала суду № 75855042, 14.08.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1588/18

Номер провадження 2/220/652/18

УХВАЛА

Іменем України

14 серпня 2018 року смт Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Яненко Г.М.,

при секретарі - Черняєвій С.П.

за участі представника позивача Стадника В.В.

представника відповідача № 2 ОСОБА_2

у справі за позовом ТОВ «Южноє» (адреса: вул. Івана Багряного, б. 1, сел. Октябрське, Великоновосілківського району Донецької області)

до відповідача №1 ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1

відповідача №2 ФГ «Подсолнух» (адреса: вул. Полєтаєва, б. 6, с. Новодонецьке, Великоновосілківського району Донецької області),

третя особа: ОСОБА_5 АДРЕСА_2

про визнання додаткової угоди до договору оренди та договору оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації.

суть справи:

ТОВ «Южне» звернулось у Великоновосілківський районний суд із позовом до ОСОБА_4, ФГ «Подсолнух», третя особа: ОСОБА_5 про визнання додаткової угоди до договору оренди та договору оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації.

В судовому засіданні 14 серпня 2018 року адвокат відповідача № 2 ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернувся з заявою про відвід судді Яненко Г.М., посилаючись існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

За змістом заяви, призначення справи у найбільш короткі терміни, незважаючи на значне навантаження та велику кількість справ, а також достатність часу визначеного законом для відкладення розгляду справи на більш тривалий період (строк розгляду справи закінчується лише 16 вересня 2018 року), свідчать про особисту зацікавленість судді.

Представник відповідача також звертає увагу суду на ту обставину, що зважаючи на дати отримання відповідачами ухвал про відкриття провадження та про відкладення підготовчого судового засідання, у відповідачів не було достатньо часу на реалізацію свого права на судовий захист.

Представник позивача проти задоволення заяви про відвід заперечив. За твердження позивача, дії відповідачів, третьої особи є недобросовісними та направлені на затягування судового процесу .

На час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, а тому, в порядку ч. 5 ст. 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу, про що виноситься ухвала.

Розглянувши заяву про відвід, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Статтею 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В п.п.49-50 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України"" заява № 33949/02, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та п. 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) № 33958/96, п. 42 ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom) від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За змістом п.52 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України"" заява № 33949/02, стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини рекомендує визначати, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 81ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Звільнення заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу передбачено ч.4 ст. 40 ЦПК України, за умови встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.

Обставин, з якими закон пов'язує неможливість участі судді Яненко Г.М. у розгляді справи та підстав для відподу, передбачених п.п1-4 ч.1 ст. 36, та ст. 37 ЦПК України, заявником не зазначено.

Доказів на підтвердження іншого матеріали клопотання про відвід не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.36-40,81 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката ОСОБА_2 про відвід судді відхилити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

суддя Г.М.Яненко