Рішення № 75854871, 10.08.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8373/18

2/357/3168/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Цуранова А. Ю. ,

при секретарі – Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 02.02.2017 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримала у позику кошти в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) грн., які зобов’язалась повернути до 02 лютого 2018 року. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Незважаючи на строк повернення боргу - 02.02.2018 року, відповідачі свої зобов’язання не виконали, а тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошових коштів в розмірі 10 000 000 грн. та стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором поруки в розмірі 300 000 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи у його відсутності, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, в поданих до суду заявах від 07.08.2018 року просила суд розглянути справу без її участі та визнала позовні вимоги в повному обсязі, наслідки вказаної процесуальної діє розуміє.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, 09.08.2018 року подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу без його участі та визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

02.02.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримала у позику кошти в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) грн., за умовами договору позичальник зобов'язалась повернути позивачу вказану суму боргу до 02.02.2018 року.

02.02.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов’язався відповідати перед позикодавцем за виконання позичальником своїх зобов’язань за договором позики від 02.02.2017 року, предметом якого є 10 000 000 грн.

Згідно п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов’язується повернути після спливу строку частину позики в сумі 300 000 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В даному випадку, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Суду наданий позивачем письмовий договір позики від 02.02.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 в борг кошти в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) грн., які зобов’язалась повернути до 02 лютого 2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

Так, за ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як передбачено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи заявлений позивачем до стягнення розмір позовних вимог та визнання відповідачами цих вимог, аналізуючи при цьому наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а відповідно до ч. 1 ст. 142 цього Кодексу у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при поданні позову.

Позивач сплатив при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 8 810 грн., відповідачі подали заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, тому суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 50% судового збору сплаченого при поданні позову, тобто в розмірі 4 405 грн., а також стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 4 405 грн., а саме по 2 202,5 грн. з кожного.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 82, 206, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса: індекс 15544, вул. 8 Березня 20, с. Ковпита, Чернігівська область) до ОСОБА_2 (адреса: індекс 01011, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (адреса: індекс 09100, АДРЕСА_2) про стягнення боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2202,5 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2202,5 грн. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 4405 грн. судового збору сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 1-1190К від 30.07.2018 року про сплату 8810 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити рішення суду до Апеляційного суду Київської області, в порядку встановленому законом, повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_5