Ухвала суду № 75854168, 09.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/683/18 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія ст.170 КПК України Доповідач Слісарчук Я. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді Слісарчука Я.А.

суддів: Кіянової С.В., Широкопояса Ю.В.

секретаря Кусковської Т.А.

за участю : прокурора Лозовика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Стужука І.В. на ухвалу слідчого судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 02.08.2018 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчої СВ Хорошівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Николайчук Д.В. про накладення арешту на врожай озимої пшениці в кількості 160 тонн 860 кілограм, який зібрано із земельних ділянок розташованих за межами : смт. Хорошів в напрямку с.Ліски, Хорошівського району, Житомирської області.

Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання слідчої врахував, що матеріали, які надійшли до суду разом з клопотанням про накладення арешту на майно не містять доказів, які підтверджують право власності чи право користування вказаними земельними ділянками, на яких був вирощений врожай озимої пшениці. Крім того, на майно на яке просить накласти арешт слідча уже накладено арешт приватним виконавцем з приводу примусового виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2017 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні Стужук І.В. подав апеляційну скаргу в якій ухвалу слідчого судді просить скасувати. Вказує, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною та постановленою з грубим порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що судом не враховано, що вилучений врожай визнано речовим доказом, а тому не накладення арешту може призвести до його знищення чи пошкодження.

Заслухавши доповідача, прокурора про задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СВ Хорошівського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201806140000330 від 04.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України.

Розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенніпитання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи подання слідчої, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні її клопотання, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що майно на яке просить накласти арешт слідча не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, вказане майно не визнавалося слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні, крім цього приватним виконавцем, уже накладено арешт на зазначене майно з приводу примусового виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2017 року.

Ухвала слідчого судді є законна та обгрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Стужука І.В. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 02.08.2018 року про відмову у накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: