Вирок № 75853474, 13.08.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/45/2018

130/1224/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря судового засідання Даніловської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження № 1/кп/130/45/2018 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Скоморошки Оратівського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 09 вересня 2016 року Жмеринським міськрайонним судом за частиною першою статті 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі статей 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, - у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 189, частиною другою статті 186, частиною другою статті 190, частиною другою статті 186, частиною першою статті 187, частиною другою статті 189, частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020130000214 від 3 квітня 2017 року,

також за участі прокурора Прокопчука Д.В.,

захисника Кадочнікова А.О.,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_3,

представника Жмеринської РДА Голуб С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

у с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи засудженим 9 вересня 2016 року Жмеринським міськрайонний судом за частиною першою статті 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком тривалістю 1 рік, під час іспитового строку повторно вчинив ряд злочинів проти власності.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 27 грудня 2016 року, біля 7-40 год, розмовляючи по телефону з ОСОБА_5, переслідуючи мету на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, висловив вимогу передати йому до 9-00 год цього ж дня грошові кошти в сумі 250 грн, при цьому у разі не виконання останнім його вимог висловив словесну погрозу фізичною розправою. Дану погрозу ОСОБА_5 сприйняв як таку, що реально може бути виконана, і тому, усвідомлюючи, що небезпека заподіяння фізичної шкоди, якою погрожував ОСОБА_1, може стати реальною, перерахував вказану суму на банківський картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 Згодом ОСОБА_1 через банкомат зняв дані грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд. Такими діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 250 грн.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства (вимагання), вчинене повторно.

Також обвинувачений ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 16 січня 2017 року, біля 15-00 год, перебуваючи біля магазину «Рандеву», що в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника, переслідуючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_6 та діючи повторно, із корисливих мотивів, застосовуючи до останнього словесні погрози фізичною розправою, які не є небезпечними для життя та здоров'я, висловив вимогу до ОСОБА_6 негайно передати грошові кошти в сумі 150 гривень. Потерпілий ОСОБА_6, побоюючись ОСОБА_1, сприймаючи такі погрози як реальні, одразу передав останньому 150 гривень. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 разом із викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

Також обвинувачений ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 17 січня 2017 року, біля 16-20 год, перебуваючи в м. Жмеринка в сквері, що розташований навпроти кафе «Ермітаж», що по вул. Центральній, 6, під приводом купівлі мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «RedMe 3», який належить ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою ОСОБА_6, заволодів мобільним телефоном останнього, та розпорядився ним на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №2064/17-21 від 22 травня 2017 року, ринкова вартість станом на 17 січня 2017 року викраденого мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «RedMe 3» при умові робочого стану та виконання всіх функцій, які відповідні даній моделі, складала 2540,12 грн. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 2540,12 грн.

Своїими діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Також обвинувачений ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 22 січня 2017 року, біля 15-00 год, перебуваючи за адресою м. Жмеринка, вул. Павлова, разом із ОСОБА_6, знаходячись у дворі багатоповерхових будинків, переслідуючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом застосування до потерпілого ОСОБА_6 погрози насильством, що виразилося у висловлюванні погроз фізичною розправою, які не є небезпечними для життя та здоров'я, із сумки останнього відкрито викрав навушники до мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «RedMe 3» зеленого кольору (камуфляж). Потім ОСОБА_1, застосовуючи до даного потерпілого словесні погрози фізичною розправою, які не є небезпечними для життя та здоров'я, висловив вимогу до ОСОБА_6 негайно передати грошові кошти в сумі 150 гривень. Потерпілий ОСОБА_6, побоюючись ОСОБА_1, сприймаючи такі погрози як реальні, одразу передав останньому 150 гривень. Після чого ОСОБА_1 разом із викраденим з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №2488-2489/17-21 від 16 травня 2017 року, ринкова вартість навушників до мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «RedMe 3» з урахуванням зносу, станом на 22 січня 2017 року, складала 53,77 грн при умові робочого стану. Таким чином обвинувачений ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 203,77 грн.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

Також обвинувачений ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 22 січня 2017 року, біля 8-30 год, перебуваючи за адресою м. Жмеринка по проспекту Б.Олійника, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснив напад на ОСОБА_7, та під приводом застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я, погрожуючи ножем, заволодів грошовими коштами останнього в сумі 350 гривень та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 350 грн.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я (розбій).

Також обвинувачений ОСОБА_1 30 березня 2017 року, розмовляючи по телефону із ОСОБА_8, переслідуючи мету на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, висловив вимогу передати йому грошові кошти в сумі 250 грн., при цьому, в разі невиконання останнім його вимог висловив словесну погрозу фізичною розправою. Дану погрозу ОСОБА_8, сприйняв як таку, що реально може бути виконана, і тому усвідомлюючи, що небезпека заподіяння фізичної шкоди, якою погрожував ОСОБА_1, може стати дійсною, передав вказану суму автобусом до м. Жмеринка. Отримавши грошові кошти обвинувачений ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд. Такими діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 250 грн.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене повторно.

Також обвинувачений ОСОБА_1 2 квітня 2017 року, біля 14-30 год, перебуваючи біля магазину «Рандеву», що в м. Жмеринка по проспекту Б.Олійника, переслідуючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_9, та діючи повторно, із корисливих мотивів, застосовуючи до даного потерпілого словесні погрози фізичною розправою, які не є небезпечними для життя та здоров'я, з зовнішньої кишені ОСОБА_9, відкрито викрав грошові кошти в сумі 250 грн., чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на вказану суму, після чого, довівши свій злочинний намір до кінця, разом із викраденими коштами з місця вчинення злочину зник, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватим себе визнав частково. Пояснив, що перед новим роком він зателефонував ОСОБА_5 та попросив у нього гроші і той скинув йому на банківську картку, суму не пам'ятає чи то 250 грн. чи то 300 грн. Йому потрібні були кошти для святкування нового року. Погроз ОСОБА_5 він не висловлював, гроші він частково повернув, іншу частину повернути не встиг. Скільки та коли повернув грошових коштів, він не пам'ятає. Погроз насильством ОСОБА_5 він не висловлював, а тому по даному епізоду своєї вини він не визнає.

По епізоду відкритого викрадення грошей у ОСОБА_6 зазначив, що в м. Жмеринка за магазином «Рандеву», коли це було він не пам'ятає, він спілкувався із ОСОБА_6 і той йому сказав, його побили та попросив приїхати розібратися із його кривдником. ОСОБА_6 самостійно дав йому на таксі 150 грн. та не просив повертати ці кошти. А тому себе винуватим у вчинені цього злочину також не визнає.

По епізоду заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_6, коли це було він не пам'ятає, та повідомив, що хоче продати свій мобільний телефон. Вони зустрілися із ОСОБА_6 та він сказав останньому, щоб той залишив телефон, він його подивиться і приблизно за тиждень - два віддасть гроші за нього. Але так вийшло, що гроші за телефон він не віддав ОСОБА_6, а той йому не нагадував, і він забув про цей телефон. ОСОБА_6 сам йому передав телефон «Xiaomi RedMe 3». Кошти за телефон він мав повернути коли у нього вони будуть. Спочатку він мав намір допомогти ОСОБА_6 продати даний телефон, але потім вирішив його залишити собі та повернути гроші. Даним телефоном він користувався і працівники поліції його вилучили при обшуку. Намір віддати гроші за телефон у нього був, а тому своєї вини по цьому епізоду він також не визнає.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна у ОСОБА_6 повідомив, що точної дати він не пам'ятає, але приблизно через тиждень після того, як ОСОБА_6 дав йому телефон, ОСОБА_6 приїхав до нього, на його прохання, та привіз зарядний пристрій до телефону і навушники. ОСОБА_6 сам йому привіз ці речі, ніяких погроз він йому не висловлював. Щодо грошових коштів в сумі 150 грн, то він не пам'ятає, що брав їх у ОСОБА_6. Винуватим себе у вчинені цього злочину також не визнає.

По епізоду заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом зловживання довірою вину свою визнав у вчинені цього злочину, пояснив, що попросив у ОСОБА_7 гроші в сумі 350 гривень, казав йому, що поверне, але не повернув та не мав наміру повертати. Це відбулося за обставин, що він подзвонив ОСОБА_7, попросив, щоб той приїхав в м. Жмеринка і при зустрічі із ОСОБА_7 попросив гроші, кошти йому необхідні були на життя.

По епізоду вимагання передачі ОСОБА_6 майна з погрозою насильства над потерпілим вину свою не визнає. Пояснив, що в березні 2017 року ОСОБА_6 попросив у нього позичити гроші та сказав, що поверне суму в два рази більшу. Він позичив ОСОБА_6 200 чи 300 гривень, суму він не пам'ятає, а через тиждень ОСОБА_6 перекинув йому на банківську картку кошти в сумі 500 гривень. Навіщо ОСОБА_6 були кошти він його не запитував.

По епізоду вимагання у ОСОБА_8 передачі майна з погрозою насильства над потерпілим вину свою не визнає. Пояснив, що ОСОБА_8 передав йому автобусом 100 гривень чи 200 гривень, він ОСОБА_8 попросив, оскільки термінал вже не працював, а йому потрібні були кошти. Кошти ОСОБА_8 дав на його прохання, він мав намір повернути ці кошти, але не встиг цього зробити. Гроші у ОСОБА_8 він не вимагав.

По епізоду відкритого викрадення майна у ОСОБА_9, що поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого своєї вини він також не визнає. Пояснив, що він попросив у ОСОБА_9 позичити йому гроші, на що той погодився та дав йому 250 гривень, а на наступний день його затримали працівники поліції. Гроші у ОСОБА_9 він не забирав та мав намір їх повернути. Підтвердженням цьому є те, що він залишив ОСОБА_9 свій номер телефону та при зустрічі із ним назвав своє прізвище. До цього вони із ОСОБА_9 знайомі не були.

Також зазначив, що наміру вимагати кошти у потерпілих у нього не було, погроз він нікому не здійснював.

Після допиту у судовому засіданні потерпілих, їх законних представників, зміни обвинувачення та дослідження матеріалів судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 себе винуватим визнає повністю і пояснює, що він дійсно вчинив вимагання 250 грн у ОСОБА_5, грабіж 150 грн у ОСОБА_6, шахрайство відносно ОСОБА_6 щодо телефону «Xiaomi» моделі «RedMe 3» вартістю 2540,12 грн, грабіж 150 грн та навушників за 53,77 грн у ОСОБА_6, розбій відносно ОСОБА_7 і заволодіння 350 грн, вимагання 250 грн у ОСОБА_8, грабіж 250 грн у ОСОБА_9. У вчинених злочинах щиро розкаюється.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах повністю доведена оціненими судом окремо та у їх сукупності такими доказами : показаннями потерпілих, їх законних представників, свідків, матеріалами судового провадження.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що він навчається у Браїлівському професійному ліцеї. 26 грудня 2016 року біля 8-00 год до нього в кімнату в гуртожитку Браїлівського професійного ліцею зайшов односельчанин ОСОБА_1 та дав йому телефон, сказавши, що ОСОБА_1 хоче з ним поговорити. Взявши телефон, він почув голос ОСОБА_1, який сказав, що йому потрібні гроші, а в разі не надання йому грошей, погрожував фізичною розправою. Він пішов позичив у свого друга ОСОБА_10 250 гривень та передав їх односельчанину ОСОБА_1. Це був ОСОБА_11. І той пішов у центр смт. Браїлів та через термінал перекинув ці гроші на рахунок ОСОБА_1. Погрози ОСОБА_1 фізичною розправою він сприйняв як реальні, оскільки ОСОБА_1 ходив із місцевими дорослими хлопцями, які не навчалися в ліцеї, він їх знає. Про цей випадок він нікому не розповідав, оскільки злякався і через це перестав їздити на навчання. Кошти йому не повернули.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_5 є його сином. Син йому не повідомляв про ту ситуацію, що сталася, і він нічого про це не знав. Обвинуваченого ОСОБА_1 він не знає. Про подію він дізнався від сина вже в травні місяці, коли син йому повідомив, що ОСОБА_1 набрид йому своїми дзвінками. Після нового року він запитував сина, чому той не відвідує навчання, син сказав, що не хоче та не буде навчатися, а вже згодом розповів, що ОСОБА_1 вимагав у нього гроші, і тому він не відвідує навчання. З викладачами він не спілкувався, до адміністрації навчального закладу він не звертався. Син розповідав, що ОСОБА_1 йому погрожував з грудня місяця до квітня.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що він навчається на 2 курсі Браїлівського професійного ліцею. З обвинуваченим він познайомився у січні 2017 року, коли навчався на 1 курсі. В січні 2017 року, приблизно після 16 числа, після канікул, він їхав на навчання, в м. Жмеринка біля магазину «Рандеву» він стояв очікував на автобус, щоб їхати в смт. Браїлів. Там же стояли ОСОБА_10 та ОСОБА_1, якого він на той момент ще не знав. ОСОБА_10 покликав його, і вони всі разом зайшли за магазин «Рандеву». ОСОБА_1 поцікавився, кому в ліцеї розбили носа, і він сказав, що йому. На що ОСОБА_1 запропонував свою дружбу та дати йому 150 гривень на таксі, щоб він приїхав в смт. Браїлів та розібрався з його кривдниками. На таку пропозицію ОСОБА_1 він відмовився, але ОСОБА_1 сказав, що якщо розбили носа раз, то можуть і ще раз розбити. Гроші ОСОБА_1 він давати не хотів, але злякався його та віддав. Спочатку він пропонував ОСОБА_1 100 гривень, щоб трохи залишити собі на харчування та проїзд, але ОСОБА_1 сказав давати 150 гривень. ОСОБА_1 говорив до нього підвищеним голосом, але оскільки до цього він чув в ліцеї, що ОСОБА_1 вимагає у дітей гроші, він сприйняв підвищення ОСОБА_1 голосу як реальну загрозу вчинення відносно нього насильства, а тому й віддав суму, яку вимагав ОСОБА_1. Також у нього був мобільний телефон «Xiaomi RedMe 3», який йому купила баба, а в кінці січня - на початку лютого 2017 року йому потрібні були кошти, і він хотів здати цей телефон в ломбард. А оскільки у нього ще не було паспорта, він знайшов контакт ОСОБА_1 та попросив його допомогти здати телефон в ломбард, оскільки вважав, що він вже повнолітній та має паспорт. На цю пропозицію ОСОБА_1 погодився, і він приїхав в Жмеринку. Коли вони пішли в ломбард, то там відмовилися приймати телефон через те, що він у нього падав та трохи пошкодився. Весь цей час його телефон знаходився у ОСОБА_1, і він запропонував викупити телефон. Він запитав у ОСОБА_1, чи є у нього кошти та хотів, щоб той віддав за телефон всю суму відразу. На що ОСОБА_1 сказав, що коштів у нього немає і віддасть згодом. Такого розрахунку він не хотів, але ОСОБА_1 телефон не повернув. Це було в понеділок, а кошти ОСОБА_1 казав, що поверне в неділю. ОСОБА_1 запропонував йому надати свій телефон покористуватися, поки він не віддасть гроші. Телефон, який надав йому у користування ОСОБА_1, був марки «Бравіс Віста», він був побитий, але працював. Після цього він повернувся в смт. Браїлів в гуртожиток. Наступного дня він зв'язався з ОСОБА_1 та сказав, щоб той повернув його телефон, оскільки його будуть сварити батьки. ОСОБА_1 на це повідомив, що у нього телефолу вже немає, він дав його другові, який поїхав у Київ та сказав, що поверне гроші. Він регулярно телефонував ОСОБА_1, але той постійно казав, що у нього немає грошей. А приблизно за тиждень він зустрівся із ОСОБА_1 і повернув телефон, який йому дав ОСОБА_1 у тимчасове користування. ОСОБА_1 запитав у нього, чи є до того телефону, що він йому дав, зарядний пристрій. Це було після 18 лютого 2017 року, приблизно 20-21 лютого 2017 року. Потім, коли він приїхав в неділю в Жмеринку, їдучи на навчання в Браїлів, у нього було при собі 200 гривень, які мати дала йому, та в сумці були навушники до телефону і зарядний пристрій до нього, вони із ОСОБА_1 зустрілися біля магазину «Рандеву» та пішли за цей магазин у двір багатоповерхового будинку. Він передав ОСОБА_1 зарядний пристрій до телефону, а ОСОБА_1 попросив позичити йому 150 гривень. На це він сказав ОСОБА_1, що у нього є лише 50 гривень на дорогу. Інші гроші він заховав у куртку у внутрішню кишеню. На його слова ОСОБА_1 йому не повірив та вказав на те, що у потерпілого нещодавно був день народження і гроші у нього мають бути, та пригрозив, якщо він зараз знайде у нього гроші то він получить. На такі слова ОСОБА_1 він злякався дістав гроші та віддав ОСОБА_1 150 гривень. Після цього ОСОБА_1 відкрив його сумку, дістав звідти навушники та поклав їх до своєї кишені і сказав, що потім віддасть. Пройшов деякий час і ОСОБА_1 запитав у нього, чи є документи на той мобільний телефон, він відповів, що десь вдома мають бути. На це він попросив ОСОБА_1 віддати кошти за телефон в обмін на документи до телефону. ОСОБА_1 погодився та сказав, що будуть гроші, він віддасть, оскільки мав отримати стипендію та заробітну плату. А потім ОСОБА_1 йому зателефонував і сказав, що грошей немає, як будуть - то віддасть, але зараз він просив надати документи до телефону. Приблизно за місяць він знайшов документи на телефон і сказав ОСОБА_1, щоб той прийшов до магазину «Гулівер» в м. Жмеринка. Вони там зустрілися, і він віддав ОСОБА_1 документи, це було біля 18-00 години. Коли він вже збирався їхати до дому, ОСОБА_1 його затримав, завів за магазин і сказав, що йому потрібні кошти. Потерпілий відповів, що грошей у нього немає, хоча йому мати дала 350 гривень, щоб заплатити за харчування у ліцеї та 200 гривень на проїзд. Однак ОСОБА_1 пригрозив, якщо він знайде у нього гроші, то відбере всі. Він довго не хотів віддавати гроші, але ОСОБА_1 йому погрожував, один раз вдарив у груди та вимагав передати йому 250 гривень. Після вмовлянь ОСОБА_1 погодився на 100 гривень і пообіцяв, що ввечері у гуртожитку хлопці йому повернуть ці кошти. Але на другий тиждень він мав передати ОСОБА_1 500 гривень і він на це погодився. Таким чином з документами до телефону він віддав ОСОБА_1 100 гривень, які потім повернув. А на другий тиждень він скинув ОСОБА_1 на банківську картку 500 гривень, які він взяв у батьків. Ці гроші йому не повернули і не віддав гроші за телефон. Потім він дізнався, що телефон постійно перебував у ОСОБА_1. Зазначив, що вперше віддав гроші ба ОСОБА_1 говорив підвищеним тоном, а до цього він чув від багатьох, в тому числі і від дорослих та однолітків багато поганого про ОСОБА_1, а тому у нього були підстави його боятися і він думав, що ОСОБА_1 може завдати йому фізичної шкоди.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_6 є її сином, обвинуваченого бачить вперше, але чула про нього. Зазначила, що в лютому місяці 2017 року у сина зник його мобільний телефон, але причин син не повідомляв, казав, що хоче покинути навчання. Вона зверталася до майстра його групи, але майстер також нічого не знав. Дитина дуже змінилася, вона всього боялася. Приблизно за місяць - півтора їй подзвонив майстер та запитав, чи є у них коробка від мобільного телефону сина, оскільки вони підозрюють одного хлопця та попросив сказати сину, щоб той не спілкувався із ОСОБА_1. Також майстер сказав, щоб вона взяла коробку від мобільного телефону сина та йшла в міліцію. І на початку квітня чи березня, вона не пам'ятає, вона повезла коробку від цього мобільного телефону до міліції. В міліції сину пред'явили мобільний телефон та син спізнав у ньому свій. Щодо грошей, то вона завжди давала сину по 200 гривень на проїзд, також давала кошти, щоб син платив за проживання в гуртожитку та на триразове харчування. А одного разу у сина на навчанні піднявся тиск, коли почала з'ясовувати причини, виявилося, що він заплатив лише за одноразове харчування. Коли почала запитувати куди він витрачав кошти, які мав заплатити за харчування, син відповідав, що йому потрібні були кошти. Дитина дуже змінилася в лютому 2017 році, коли приїхав до дому без свого мобільного телефону. Про телефон казав, що взяв у друга покористуватися його телефоном та випадково його пошкодив, а тому він вимушений був продати власний телефон та віддати другові кошти за його телефон. З приводу 500 гривень, то вона їх позичила щоб дати сину, оскільки син не пояснюючи для чого йому потрібна була ця сума грошей, сказав, якщо вона їх йому не дасть, то він покине навчання. Дитина дуже змінилася після цих подій, раніше він приїздив до дому після навчання та постійно щось розповідав про навчальний заклад, навчання, але після цього він став мовчазний, не хотів нічого розповідати, просив його ні про що не розпитувати, інакше він покине навчання, він всього боявся.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що він навчається на 2 курсі Браїлівського професійного ліцею. Обвинуваченого він знає з часу, коли той забрав у нього гроші, до цього вони не були знайомі. Зокрема, приблизно 29 березня 2017 року, коли він отримав стипендію, він після уроків пішов у центр смт. Браїлів Жмеринського району, де у банкоматі зняв 100 гривень. Після чого повернувся у гуртожиток до своєї кімнати. До нього у кімнату зайшов ОСОБА_11 та дав йому свій телефон і сказав, що ОСОБА_1 хоче із ним поговорити. ОСОБА_1 по телефону сказав, що йому потрібні 250 гривень, оскільки його дівчина у лікарні і йому до вечора потрібно знайти 400 гривень, а завтра вранці він приїде до Браїлова та віддасть ці кошти, а якщо він не дасть гроші, то коли буде їхати додому, то він його знайде у Жмеринці та наб'є. ОСОБА_1 говорив це із застосування нецензурних слів. Він злякався, що ОСОБА_1 дійсно його поб'є, а тому вирішив віддати ОСОБА_1 гроші. Тоді вони разом із ОСОБА_11 пішли в центр Браїлова, щоб перевести через термінал ОСОБА_1 кошти, але термінал був закритий і ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_1 і той сказав, щоб кошти передали автобусом. Гроші в сумі 250 гривень вони передали для ОСОБА_1 автобусом, а потім повернулися в гуртожиток. Про ОСОБА_1 він раніше чув від однолітків та від директора, що він вимагав гроші, а тому від нього слід триматися подалі. Гроші віддав, оскільки боявся як він буде добиратися додому. Гроші ОСОБА_1 йому не повернув. Гроші він не хотів давати, але були погрози застосування насильства в нецензурній формі.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_8 є його меншим братом, обвинуваченого не знає. Після нового року він дізнався від матері, що у його брата відбирають гроші. Брат розповів про це матері. Коли запитував у брата, хто у нього відбирає, той нічого не сказав. На його пропозицію брату поїхати та з'ясувати, хто у брата відбирає гроші, брат відмовився. Більше йому нічого не відомо. Від матері він знає, що це було не один раз, один раз 250 гривень, а потім по 20 гривень.

Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що він навчається у Браїлівському професійному ліцеї. В квітні 2017 року, в неділю, точної дати він не пам'ятає, він приїхав в м. Жмеринка та біля магазину «Рандеву» до нього підійшов невідомий чоловік і представився ОСОБА_1, запитав, де він навчається, чи є у нього якісь проблеми. Після цього ОСОБА_1 взяв його сумку і завів за магазин «Рандеву» та запитав, чи є у нього гроші, оскільки йому потрібно було 250 гривень. На що потерпілий відповів, що має лише 50 гривень на дорогу. ОСОБА_1 йому не повірив, побачивши в його кишені гаманець, дістав його, відкрив і витягнув з нього 250 гривень, а гаманець повернув і попросив ще 50 гривень, вказавши, що кошти йому дуже терміново потрібно, оскільки має десь їхати. Також ОСОБА_1 сказав, що ввечері в гуртожитку ОСОБА_10 поверне йому гроші. Після цього вони розійшлися. Коли ОСОБА_1 відбирав гроші, то погрожував невідомою компанією хлопців, як із ним розберуться, а тому він боявся, що його поб'ють і тому не перешкоджав відібранню коштів. При цьому ОСОБА_1 вказував на стоячу неподалік компанію із дорослих хлопців. Ці погрози він сприйняв реально. Ввечері він зателефонував ОСОБА_1 за гроші, ОСОБА_1 попросив номер телефону ОСОБА_10, вони поговорили і ОСОБА_10 сказав, що у нього немає коштів. А в понеділок вранці він звернувся до правоохоронних органів. Якби ОСОБА_1 самостійно не відібрав ці кошти, наміру їх віддавати у нього не було. Гроші йому не повернули.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_9 є його сином, обвинуваченого не знає, вперше побачив в суді. Пояснив, що син відразу не повідомив, що з ним сталося, а повідомив, коли звернувся до поліції. Потім дзвонив якийсь ОСОБА_1 з пропозицією забрати заяву з поліції, а в разі коли цього не буде - звучали погрози. Він погодився на цю пропозицію, вони із цим ОСОБА_1 мали зустрітися в м. Жмеринка, коли він приїхав до Жмеринки, зустріч не відбулася. Через цю ситуацію син три тижні сидів вдома.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він навчається у Браїлівському професійному ліцеї. 27 лютого 2017 року він їхав в смт. Браїлів на навчання. В м. Жмеринка на зупинці до нього підійшов ОСОБА_1 та запитав, куди він їде і чи знає ОСОБА_1. Почувши, що не знає такого, він представився та попросив відійти. Коли вони відійшли, ОСОБА_1 запитав, чи є у нього гроші. Почувши відповідь, що грошей немає, ОСОБА_1 дістав невеликий розкладний ніж, лезо якого було приблизно 10 см і почав ним погрожувати, казав, що заріже. У зв'язку із цим він віддав ОСОБА_1 350 гривень. Після цього вони розійшлися. Гроші йому не повернули. Він однолітків чув, що ОСОБА_1 у багатьох відбирав кошти.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_7 є її сином. Обвинуваченого вона не знає. 28 лютого 2017 року вона перебувала на роботі, коли їй подзвонив старший син та сказав, що у сина вкрали гроші, хто вкрав - він боїться казати. Ці кошти вона дала сину, щоб той заплатив за гуртожиток та харчування. Подзвонивши до сина, він сказав їй, що гроші вкрали разом із гаманцем. Через декілька місяців, приблизно в квітні місяці, вона побачила у сина гаманець та почала його розпитувати, тоді син все розповів, а ввечері зателефонував слідчий. Син розповів, що до нього підійшов ОСОБА_1 та вимагав кошти. Син в той час ходив переляканий, видно було що він чогось боїться, але нічого не розповідав, боявся. А потім все розповів, казав, що йому погрожували ножем, відібрали кошти, погрожували розправою, якщо комусь щось розповість. Кошти ніхто не повернув.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що він навчається у Браїлівському професійному ліцеї, із ОСОБА_1 вони навчалися у паралельних групах. Знає, що ОСОБА_1 відбирав у хлопців гроші. У нього особисто, в січні місяці, коли він їхав на навчання, ОСОБА_1 відібрав 100 гривень, попросив позичити і сказав, що йому поверне в Браїлові ОСОБА_19. Коли приїхав в Браїлів та звернувся до ОСОБА_19, той йому сказав, що він нічого не знає, ніякі кошти повертати не буде. До правоохоронних органів він не звертався. Приблизно перед новим роком до нього підійшов ОСОБА_5 та попросив позичити 250 гривень, сказав, що йому терміново потрібні гроші та пообіцяв повернути, для чого потрібні були кошти не сказав. Він позичив ОСОБА_5 гроші. А вже після нового року сказав, що ці кошти у нього забрав ОСОБА_1, тобто він брав гроші, щоб віддати ОСОБА_1. Як передавав гроші ОСОБА_1 ОСОБА_5 не розповідав. ОСОБА_5 повернув йому кошти, які позичав. Безпосередньо сам він не був свідком вчинення ОСОБА_1 злочинів.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 він знає ще зі школи. Не пам'ятає дату, він їхав на навчання в смт. Браїлів, та стояв біля магазину «Рандеву» в м. Жмеринка, чекав на автобус. Неподалік стояв ОСОБА_1 з іншими хлопцями. Коли ОСОБА_1 його побачив, покликав та попросив позичити 50 гривень ОСОБА_4, який стояв з ОСОБА_1, а ОСОБА_4 потім йому віддасть. Він хотів позичити ОСОБА_4 ці гроші, але ОСОБА_1 їх забрав собі, врешті гроші йому ніхто не повернув. В поліції він писав заяву, що гроші віддав добровільно. ОСОБА_1 йому декілька разів телефонував та просив дати комусь телефон, не вказуючи кому конкретно. ОСОБА_1 хотів з тією людиною поговорити, щоб йому позичити гроші. Телефон передавав випадковим особам, це були ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_46. ОСОБА_8 говорив із ОСОБА_1 не при ньому, і чи передавав кошти - не знає. Особисто не бачив, як ОСОБА_1 брав гроші у інших людей, розмов, коли передавав телефон, він не чув, але здогадувався, про що йшла мова.

Неповнолітній свідок ОСОБА_20, у присутності законного представника - мати ОСОБА_21, у судовому засіданні показав, що в лютому 2017 року, точної дати не пам'ятає, він їхав до дому, в м. Жмеринка він зустрів ОСОБА_18, який дав йому поговорити по телефону із ОСОБА_1, який попросив позичити гроші. Він не хотів давати гроші, але ОСОБА_1 сказав, що до п'ятниці поверне, це було 70 гривень, і ці гроші він передав ОСОБА_18. Гроші ніхто не повернув. Від інших чув, що ОСОБА_1 вимагає гроші та не повертає. Він особисто не був присутнім при вчиненні ОСОБА_1 злочинів відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні. Він сам писав заяву про відсутність претензій до обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показала, що обвинуваченого знає, оскільки вони раніше зустрічалися та разом проживали в її квартирі. Про те, що ОСОБА_1 вчинив злочини, вона дізналася лише в поліції. Кожного разу, коли у нього дзвонив телефон, він завжди виходив з кімнати, і про що він говорив та з ким, вона не знає. Одного разу, коли це було вона не пам'ятає, вони разом їхали до його матері, ОСОБА_1 хтось подзвонив, він сказав, що йдемо за магазин «Рандеву» в м. Жмеринка, вона сиділа на лавці, а ОСОБА_1 сам пішов говорити по телефону, а повернувся із якимось хлопцем, якого вона не знає, вони про щось говорили між собою. Коли ОСОБА_1 повернувся, то сказав що вони йдуть в магазин. Чи передавалися гроші вона не бачила.

Неповнолітній свідок ОСОБА_10 в присутності законного представника - матері ОСОБА_23, суду показав, що разом із обвинуваченим ОСОБА_1 навчалися в Браїлівському професійному ліцеї. ОСОБА_1 у нього гроші не вимагав, але просив позичити два-три рази. Гроші він позичав, але ОСОБА_1 їх не повертав. Щодо обставин справи вказав, що дати він не пам'ятає, ОСОБА_1 зустрів його біля електрички, коли він їхав на навчання, та вони разом пішли на автобус. По дорозі ОСОБА_1, побачивши на зупинці хлопця, запитав хто це, на що він сказав, що це ОСОБА_6. ОСОБА_1 сказав, що чув про ОСОБА_6, оскільки тому нещодавно в ліцеї розбили носа, та попросив покликати ОСОБА_6 за магазин «Рандеву» поговорити. Він покликав ОСОБА_6, і вони втрьох пішли за магазин «Рандеву». ОСОБА_1 сказав ОСОБА_6, що він вирішив його проблему, до ОСОБА_6 ввечері підійдуть і будуть просити вибачення за те, що розбили носа. За це ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_6 150 гривень. ОСОБА_6 дав ОСОБА_1 гроші, погроз від ОСОБА_1 ОСОБА_6 він не чув.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показала, що вона працює бібліотекарем у Браїлівському професійному ліцеї, обвинуваченого знає як колишнього учня. Певний період вона виконувала обов'язки заступника директора з виховної роботи. Знає, що діти приходили та писали пояснення, що ОСОБА_1 у них вимагав гроші. Поки ОСОБА_1 навчався у Браїлівському ліцеї, ніхто не скаржився на нього. В навчальному закладі були проблеми із ним через його поведінку. Приблизно за півроку, як ОСОБА_1 перевівся до іншого навчального закладу, діти почали скаржитися на нього, що він їх переслідує і вимагає гроші. Діти про це писали пояснення. Якимось чином реагувати на це вони не могли, оскільки ОСОБА_1 у них вже не навчався, а тому вони вимушені були звернутися до поліції. Коли ОСОБА_1 у них навчався, він створив в кімнаті таку атмосферу, що ніхто з ним не міг разом проживати. У зв'язку із цим була створені комісія для перевірки умов проживання ОСОБА_1 в кімнаті гуртожитку. Коли комісія відвідала кімнату ОСОБА_1, то виявилося, що всі речі були розкидані, стіни кімнати роздовбані, можливо ножем. Про те, що ОСОБА_1 вчинив злочини їй стало відомо з пояснень дітей, які вже надавалися після того як ОСОБА_1 перевівся.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що вона працює директором у Браїлівському професійному ліцеї, обвинуваченого знає як колишнього учня. До неї зверталися діти з проханням захистити їх від того, що ОСОБА_1 відбирає у них гроші. Це було після того, як ОСОБА_1 перевівся до іншого навчального закладу від них. Всі заяви дітей вона передала до поліції. Всього заяв було біля 30, можливо більше. В одній із заяв, не пам'ятає прізвища дитини, але заява була про те, що ОСОБА_1 зустрів його біля зупинки, відвів за будинок і там забрав гроші. Решта заяв були схожими. ОСОБА_1 характеризується як здібний, на уроки ходив. Всі заяви надійшли після того, як ОСОБА_1 вже перевівся до іншого навчального закладу. Можливо були випадки коли ОСОБА_1 відбирав у дітей гроші і під час того, як він навчався в їхньому навчальному закладі, але до неї ніхто із такими заявами не звертався. А тому безпосередньо працювати із ним у них не було підстав. Особисто вона не чула і не бачила, щоб ОСОБА_1 відбирав у дітей гроші.

Свідок ОСОБА_25 суду показала, що вона працює викладачем англійської мови в Браїлівському професійному ліцеї, а також була класним керівником в ОСОБА_1. ОСОБА_1 навчався у них з 1 вересня 2015 року і до початку квітня 2016 року. За період навчання він відвідував уроки, на уроках викладачам не грубив, мав у групі доручення, які виконував. Загалом був відповідальним. Їй відомо, що учні скаржилися на нього, що він відбирав у дітей гроші, але особисто при ній цього не було. З приводу відбирання ОСОБА_1 коштів у дітей вони зверталися до керівництва навчального закладу, викликали мати ОСОБА_1, проводили збори в групі. ОСОБА_1 обіцяв виправитися, але цього не сталося. При цьому як учень він був позитивний, а от після занять він був зовсім іншим. Питання поведінки ОСОБА_1 було також предметом розгляду на засіданні старостату, йому надавався випробувальний термін, ОСОБА_1 обіцяв змінити свою поведінку, однак цього не зробив. Вона особисто не бачила, як ОСОБА_1 вимагав у дітей кошти, але діти між собою це обговорювали.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що він працює заступником директора з навчально-виробничої роботи, обвинуваченого ОСОБА_1 знає у зв'язку із своєю роботою, оскільки той навчався у Браїлівському професійному ліцеї. Так ОСОБА_1 був зарахований до складу учнів навчального закладу наказом від 28 серпня 2015 року по 5 квітня 2016 року. 5 квітня 2016 року він був переведений до Барського будівельного ліцею. За період навчання ОСОБА_1 здобував загальноосвітню та професійну підготовку. За навчальні досягнення він мав 5-6 балів по загальноосвітній підготовці та 6-7 балів по професійні підготовці. Вчився ОСОБА_1 посередньо, щодо навчання зауважень особливих до нього не було, були як до всіх інших учнів, були пропуски занять, але не багато, до уроків він готувався. Щодо поведінки, то були випадки, коли він ножем пошкодив стіни в кімнаті, де проживав. Були чутки, що ОСОБА_1 вимагав від дітей гроші, він писав з цього приводу пояснення. Свідок особисто із ОСОБА_1 з цього приводу бесід не проводив, оскільки це не входить в його службові повноваження. З потерпілими він також не розмовляв із цього приводу. Знає також, що директор особисто виїжджала на залізничний вокзал, щоб зустрічати дітей, оскільки по попереднім даним ОСОБА_1 зустрічав дітей та вимагав у них гроші. Свідок особисто не бачив, щоб ОСОБА_1 вимагав у когось гроші.

Свідок ОСОБА_27 суду показала, що вона працює комендантом гуртожитку в Браїлівському професійному ліцеї. Обвинуваченого знає, оскільки той в період навчання в ліцеї проживав в гуртожитку. Коли обвинувачений поселився в гуртожиток, спочатку ніяких зауважень не було, єдине, що він у кімнаті де проживав, пошкодив ножем стіни. Вона від дітей чула, що ОСОБА_1 вимагав гроші, але особисто вона цього не бачила. Було, що діти скаржились їй, ОСОБА_6 говорив їй за телефон, ОСОБА_23 казав, що ОСОБА_1 позичав у нього гроші, всіх не пам'ятає. Діти казали, що ОСОБА_1 позичав гроші, але не віддавав. Коли ОСОБА_1 не прибирав у своїй кімнаті, не слухав її, то вона писала доповідні на нього. А коли пошкодив стіни в кімнаті, викликали його мати, мати відкупила шпалери. Сама вона особисто не бачила і не була присутня при вимаганні ОСОБА_1 коштів.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що він працює майстром виробничого навчання у Браїлівському професійному ліцеї, обвинуваченого знає по роботі. ОСОБА_1 колишній учень його групи, який прийшов на навчання 1 вересня 2015 року, а згодом був переведений. Як учень ОСОБА_1 навчався посередньо, під час навчального процесу дисципліну не порушував, скарг з боку викладачів не було. Він мав середній рівень знань. Щодо вимагання у потерпілих грошей, то він чув про таке, а чи це правда, йому не відомо. При свідкові ОСОБА_1 грошей ні в кого не вимагав. В обов'язки свідка входило спілкування з батьками дітей. Він спілкувався із матір'ю ОСОБА_1, та казала, що вдома були випадки зникнення грошей і це було з вини сина. Про те, що ОСОБА_1 у когось відбирав гроші - стверджувати цього він не може. Оскільки потерпілі не є учнями його групи і йому не скаржились на ОСОБА_1, він із їх батьками не спілкувався.

Свідок ОСОБА_29 суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_1 разом навчався в Браїлівському професійному ліцеї та проживали в одній кімнаті приблизно чотири місяці. В той час, поки вони разом навчалися, йому нічого не було відомо про те, що ОСОБА_1 вимагав у когось гроші, дізнався, вже коли його допитували. У нього особисто ОСОБА_1 27 лютого 2016 року позичав 200 гривень, а потім повернув. Другий раз у нього попросив кошти ОСОБА_47, оскільки казав, що він заборгував ОСОБА_1. Він відмовив позичити ОСОБА_47у гроші, але потім в м. Гнівань через термінал переказав ОСОБА_1 200 гривень, а ОСОБА_47 їх не повернув. У нього ОСОБА_1 кошти не вимагав. За період проживання в одній кімнаті разом із ОСОБА_1, коли були випадки, що вони десь перебували разом, він не бачив, щоб ОСОБА_1 у когось вимагав гроші.

Представник служби у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації Голуб С.І. в судовому засіданні показала, що службі відомо про ОСОБА_1. Вона дивилася його особову справу і по документах, які містяться в його особовій справі нічого поганого про нього сказати не може. Із ОСОБА_1 часто проводилась робота соціальних служб, із ним працював психолог. Вона знає про випадки такої поведінки ОСОБА_1, оскільки дитячий будинок ОСОБА_3 перебуває у них на обліку, а сам ОСОБА_1 перебуває у них на первинному обліку, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Вона особисто ОСОБА_1 побачила в судовому засіданні. Про факти вимагання ОСОБА_1 грошей їй вперше стало відомо в судовому засіданні.

Будучи допитана як соціальний педагог ОСОБА_31, яка працює головним спеціалістом у відділі освіти, в судовому засіданні зазначила, що при допиті неповнолітніх потерпілих та свідків тиск на них не здійснювався. Щодо ОСОБА_1, то їй відомо, що він навчався в Сербинівському навчально-виховному комплексі, за період навчання претензій до нього не було. Вона знає їх сім'ю, про такі випадки вона почула вперше під час судового засідання.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що обвинувачений ОСОБА_1 в 2008 році разом зі своїми братом та сестрою потрапили до їх родини - дитячого будинку сімейного типу та виховувався до повноліття, тобто до 23 березня 2017 року. За час проживання у них їм було важко з ним жити, оскільки як дитина він був гіперактивною дитиною, непосидючим, мав непостійний характер. До 13 років був люблячою дитиною та піддавався впливу батьків. А після 13 років він змінився, можливо більше був вплив з вулиці, оскільки він перестав їх як батьків слухатися, виявляв до них агресію і з того часу впливу не піддавався. Агресивно ставився також і до своїх брата та сестри. Окрім того, ОСОБА_1 вчиняв крадіжки в сім'ї, спочатку це були мілкі, а згодом більші. Через це вона зверталася до соціальних служб, де їй пояснили, що це в його віці можливо, це не зовсім нормально, але не критично, таке з дітьми його віку трапляється. Після 9 класу крадіжки стали більш масштабні і вона зверталася до дільничного працівника поліції, який сказав їй, що це сімейні справи, але дільничний проводив із ОСОБА_1 бесіди з цього приводу. Коли ОСОБА_1 почав навчатися у Браїлівському професійному ліцеї, він перестав приїжджати до дому, віддалився від сім'ї, у нього вже з'явилася стипендія. Спочатку ОСОБА_1 навчався у Браїлівському професійному ліцеї та проживав там у гуртожитку. Потім перевівся до Барського професійного будівельного ліцею, а через деякий час до Гніванського професійного ліцею. Причинами таких переведень із одного навчального закладу до іншого стало те, що, як пояснював сам ОСОБА_1, йому там не подобалося навчатися. Під час навчання її викликали комендант гуртожитку та майстер Браїлівського ліцею через конфлікти з дітьми, а саме через те, що він позичав у дітей гроші та не віддавав, суми були невеликі. Вона приїздила і віддавала ці кошти дітям при майстрові. Сам ОСОБА_1 пояснював це тим, що йому не вистачає коштів. Кому віддавала гроші, вже не пам'ятає, загалом суми були невеликі 30-50-80 гривень. Один раз було 300 гривень. Чи відбирав ОСОБА_1 у дітей гроші та чи залякував - вона не знає, але ніхто із дітей не скаржився, діти казали лише, що він їм винен гроші. Ніхто із дітей не казав, що вони бояться ОСОБА_1, але вважає, що він міг залякувати дітей. Фактів вчинення ОСОБА_1 насильницьких чи психологічний дій вона не бачила, однак вважає, що таке могло бути. Вона зверталася до служби у справах дітей, де отримала відповідь, що це не їх компетенція. Також вона зверталася і в лікарню ім. Ющенка за допомогою психіатра, оскільки вважала, що потрібна якась корекція поведінки психіатра, а не психолога, оскільки ОСОБА_1 на зауваження психолога не реагував і не хотів спілкуватися. Також вона зверталася до працівників поліції у справах неповнолітніх з приводу крадіжок дома. Але все це пройшло на рівні бесіди, так їй сказали, а чи проводилася бесіда - вона не знає. Про те, що були крадіжки вдома, ОСОБА_1 сам зізнався. Охарактеризувати ОСОБА_1 вона може наступним чином. Він фізично сильний, розвинений, в школі займався баскетболом, їздив від школи на змагання. Він вирізнявся дуже великою самовпевненістю, завжди брав на себе відповідальність, не зважаючи на те, як оточуючі будуть реагувати на його поведінку. Намагався завжди вирішити всі ситуації самостійно. Він дуже самостійний із лідерськими задатками, міг організувати на свою користь будь-яку команду - чи то для роботи, чи то для гри із дітьми, але дуче часто це закінчувалося конфліктами через те, що він «перегинав палицю» у своєму лідерстві. У ОСОБА_1 дуже мінлива поведінка, міг сміятися і тут же ображати чи ображатися і довго. З приводу вчинених ОСОБА_1 злочинів їй нічого не було відомо аж до того дня, коли його арештували.

Крім цього, винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах повністю доводиться в сукупності з допитаними особами дослідженими у судовому засіданні доказами, що надані стороною обвинувачення, належність, допустимість та достовірність яких визначена судом шляхом оцінювання в нарадчій кімнаті у відповідності із частиною першою статті 89 КПК України з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення :

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 3 квітня 2017 року (т.1 а.с. 226) відповідно до якого ОСОБА_9 повідомив правоохоронні органи про те, що 2 квітня 2017 року біля 14-30 год ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину «Рандеву», що в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника, відкрито викрав у нього кошти в сумі 250 гривень, які знаходились у його гаманці в кишені, шляхом погроз застосування насильства;

- заявою ОСОБА_9 від 3 квітня 2017 року на ім'я директора ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_13 (т.1 а.с. 237), в якій він просить вжити заходів щодо забезпечення його безпеки від колишнього учня ліцею ОСОБА_1, який 2 квітня 2017 року біля 14-30 год в м. Жмеринка на автовокзалі завів за магазин та забрав 250 гривень;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 квітня 2017 року (т.1 а.с. 239), відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив правоохоронні органи про те, що 16 січня 2017 року біля 15-00 год ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину «Рандеву», що в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника, шляхом погроз застосування насилля, відкрито викрав у нього кошти в сумі 150 гривень;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 квітня 2017 року (т.1 а.с. 240), відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив правоохоронні органи про те, що 17 січня 2017 року біля 16-20 год ОСОБА_1, перебуваючи в м. Жмеринка на площі Миру, шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 марки «RedMi3»;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 квітня 2017 року (т.2 а.с. 9), відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив правоохоронні органи про те, що 22 січня 2017 року біля 15-00 год ОСОБА_1, перебуваючи в м. Жмеринка біля ТЦ «Рубін», шляхом погроз застосування насильства, відкрито викрав у ОСОБА_6 навушники та грошові кошти в сумі 150 гривень;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 квітня 2017 року (т.2 а.с. 34), відповідно до якого ОСОБА_5 повідомив правоохоронні органи про те, що 27 грудня 2016 року біля 09-00 год в смт. Браїлів ОСОБА_1, погрожуючи фізичною розправою змусив перерахувати на його картку 250 гривень;

- поясненнями ОСОБА_5 на ім'я директора ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_33 від 2 березня 2017 року (т. 2 а.с. 38), відповідно до яких ОСОБА_1 заборгував йому грошові кошти;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10 квітня 2017 року (т.2 а.с. 35), відповідно до якого ОСОБА_8 повідомив правоохоронні органи про те, що 30 березня 2017 року біля 17-30 год ОСОБА_1, погрожуючи фізичною розправою, висловив вимогу передати йому кошти в сумі 250 гривень, що останній зробив;

- поясненнями ОСОБА_8 на ім'я директора ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_33 від 4 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 36), відповідно до яких ОСОБА_1 вимагав у ОСОБА_34 грошові кошти;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10 квітня 2017 року (т.2 а.с. 37) відповідно до якого ОСОБА_7 повідомив правоохоронні органи про те, що 27 лютого 2017 року біля 8-30 год ОСОБА_1, перебуваючи в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника, шляхом погроз застосування насилля, відкрито викрав у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 350 гривень;

- поясненнями ОСОБА_7 на ім'я директора ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_33 від 4 березня 2017 року (т. 2 а.с. 42), відповідно до яких ОСОБА_1 27 лютого 2017 року шляхом погроз відібрав у нього 350 гривень;

- листом-зверненням № 133 від 10 квітня 2017 року за підписом директора ДНЗ «Браїлівський професійний ліціей» ОСОБА_13 на адресу начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Кримчука (т.1 а.с. 215), відповідно до якого адміністрація ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» просить прийняти міри до ОСОБА_1, який телефонує з номера НОМЕР_1, погрожує, вимагає від учнів забрати заяви з поліції;

- заявою ОСОБА_1 від 4 квітня 2017 року, відповідно до якої він добровільно видав працівникам поліції грошові кошти в сумі 50 гривень однією купюрою, які забрав 2 квітня 2017 року у хлопця на ім'я ОСОБА_34, та мобільний телефон марки XIOMI READMI3, IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, із сім-карткою оператора «Київстар» НОМЕР_4 (т.1 а.с. 232);

- протоколом огляду місця події від 4 квітня 2017 року (т.1 а.с. 233-234), відповідно до якого ОСОБА_1 видав добровільно працівникам поліції грошові кошти в сумі 50 гривень однією купюрою, які як він пояснив, відкрито викрав у невідомого хлопця на ім'я ОСОБА_34 2 квітня 2017 року близько 15-00 год. в м. Жмеринка неподалік магазину «Рандеву». Окрім того, ОСОБА_1 видав працівникам поліції мобільний телефон марки XIOMI READMI3, IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, із сім-карткою оператора «Київстар» НОМЕР_4. Вказані речі були поміщені до камери зберігання речових доказів Жмеринського ВП;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23 травня 2017 року (т.1 а.с. 235, 236), згідно з якою вилучені у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 гривень визнано речовим доказом та передано на зберігання до відділення №220/01 АБ «Укргазбанк», що в м. Вінниця по вул. І.Бевза, 34;

- висновком товарознавчої експертизи №2064/17-21 від 22 травня 2017 року (т.1 а.с. 242-244), відповідно до якого ринкова вартість станом на 17 січня 2017 року мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «RedMi 3» при умові робочого стану та виконанні всіх функцій, які відповідні даній моделі, склала 2540,12 грн.;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23 травня 2017 року (т. 1 а.с. 246), якою мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «RedMi 3» визнано речовим доказом та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Жмеринського ВП;

- довідкою УОТЗ ГУНП у Вінницькій області про опрацювання номерної інформації №858/18/02-2017 від 17 травня 2017 року (т. 2 а.с. 6-8), отриманої на підставі ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року (т.2 а.с. 1-3) та вилученої згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 3 травня 2017 року (т. 2 а.с. 4) згідно з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 3 травня 2017 року (т. 2 а.с. 5), відповідно до якої за період з 00-00 год 17 січня 2017 року по 3 квітня 2017 року з мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_11 було здійснено 4419 з'єднань з іншими абонентами. Разом з тим було встановлено мобільні термінали IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3 являються мобільним телефоном «Xiaomi RedMi 3 Pro» та в зазначений період працювали з наступними абонентськими номерами: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9;

- протоколом обшуку від 27 квітня 2017 року (т.2 а.с. 13-15) із фототаблицею (т.2 а.с. 16-18), що проведено на підставі ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду від 26 квітня 2017 року (т.2 а.с. 10-12), відповідно до якого було проведено обшук житла де проживав ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1, в ході якого співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_22 видала працівникам поліції навушники зеленого кольору із візерунком «камуфляж», зарядний пристрій до мобільного телефону «RedMi 3» чорного кольору, документи на мобільний телефон «RedMi 3»;

- висновком товарознавчої експертизи №2488-2489/17-21 від 16 травня 2017 року (т.2 а.с. 20-22), відповідно до якого ринкова вартість навушників до мобільного телефону «Xiaomi RedMi 3» з урахуванням зносу, станом на 22 січня 2017 року, склала 53,77 гривні при умові робочого стану;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19 травня 2017 року (т. 2 а.с. 24), відповідно до якої зарядний пристрій до мобільного телефону «Xiaomi», навушники зеленого кольору із візерунком «камуфляж», документи на мобільний телефон «RedMi 3» визнані речовим доказом, речовий доказ - документи на мобільний телефон «RedMi 3» залишено в матеріалах кримінального провадження, речові докази - зарядний пристрій до мобільного телефону «Xiaomi» та навушники зеленого кольору із візерунком «камуфляж» передано на зберігання до кімнати речових доказів Жмеринського ВП;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 7 квітня 2017 року (т.2 а.с. 44-48) та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту (т. 2 а.с. 53), з участю ОСОБА_1, його захисника, законного представника в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника біля магазину «Рандеву», відповідно до якого ОСОБА_1 пояснив, що 2 квітня 2017 року він побачив незнайомого хлопця та підійшовши до нього запитав, чи він не з Браїлова і як його звати. Побачивши, що з кишені цього хлопця виглядає гаманець, дістав його та витягнув звідти 250 гривень, а гаманець повернув цьому хлопцю і пообіцяв ввечері повернути кошти, однак їх не повернув. Також ОСОБА_1 повідомив, що були аналогічні випадки із ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_48 Так 16 січня 2017 року він зустрівся із ОСОБА_6 біля магазину «Рандеву» в м. Жмеринка та отримав від останнього грошові кошти в сумі 150 грн взамін на обіцянку захищати його в смт. Браїлів, в іншому випадку ОСОБА_6 можуть побити. Далі в м. Жмеринка біля ТЦ «Рубін» по вул. ОСОБА_11, у дворах багатоповерхових будинків ОСОБА_1 самовільно взяв сумку ОСОБА_6 і перевірив чи є там грошові кошти. Встановивши, що в сумці грошей немає, він побачив там навушники, які забрав. Далі ОСОБА_1 самовільно розстібнув куртку, в яку був одягнений ОСОБА_6, витягнув з відти гаманець та забрав 150 грн і пообіцяв їх повернути. Окрім того, 17 січня 2017 року до нього через соціальну мережу «Вконтакті» звернувся ОСОБА_6, який просив допомоги у здачі до ломбарду мобільного телефону «Редмі3», оскільки йому потрібні були кошти, на що він погодився. Зустрівшись в цей же день із ОСОБА_6 в м. Жмеринка біля магазину «Рандеву» та обійшовши декілька ломбардів, їм не вдалося здати мобільний телефон, оскільки той мав пошкодження. Далі в м. Жмеринка по вул. Центральній, 6 в сквері, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 залишити цей мобільний телефон йому, а кошти за нього він поверне ОСОБА_6 згодом. На цю пропозицію ОСОБА_6 спочатку не погоджувався, але згодом погодився. ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_6 неодноразово телефонував йому з приводу повернення коштів за телефон, але коштів він так і не повернув, а телефоном користувався сам. Крім цього він ще раз зустрічався із ОСОБА_6, під час чого просив у нього гроші, однак у ОСОБА_6 було лише 100 грн. Тоді він сказав, що ОСОБА_6 винен йому 500 грн та полякав його розправою, а згодом - 20 березня 2017 року ОСОБА_6 перерахував на його банківську картку 500 грн. Також ОСОБА_1 повідомив, що аналогічних випадків було біля 15, і всі ці особи були студентами Браїлівського ліцею. Також ОСОБА_1 повідомив, що він телефонував ОСОБА_11 та просив його дати комусь із учнів трубку, говорячи із ними, він просив у них гроші, обіцяючи за це їх захищати. Також, знаючи, коли з м. Жмеринка їде автобус до Браїлова, біля магазину «Рандеву» він забирав гроші. Також зазначив, що він знає ОСОБА_5, який йому перерахував кошти в розмірі 250 грн.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 травня 2017 року (т.2 а.с. 49-52) та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту (т. 2 а.с. 53), з участю ОСОБА_1, його захисника, законного представника в м. Жмеринка по вул. Б.Олійника біля магазину «Рандеву», відповідно до якого ОСОБА_1 пояснив, як він просив у невідомого хлопця грошові кошти в сумі 250 гривень; розповів про випадки із потерпілим ОСОБА_6, які сталися 16 січня 2017 року біля магазину «Рандеву», де він взяв у нього 150 гривень, та коли ОСОБА_6 хотів продати власний мобільний телефон, а ОСОБА_1 допомагав йому у цього, і після невдалих спроб здати його до ломбарду, взяв вказаний мобільний телефон, пообіцявши повернути ОСОБА_6 кошти, але так їх не повернув, окрім того ОСОБА_6 передав йому зарядний пристрій до даного телефону та навушники; розповів про випадок, коли ОСОБА_6 перерахував ОСОБА_1 кошти в сумі 500 гривень. Також ОСОБА_1 розповів про випадок, коли він взяв у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 300 гривень за послугу, що останнього ніхто не буде ображати. Розповів ОСОБА_1 також і про випадки коли ОСОБА_5 переказував йому кошти в сумі 250 гривень; ОСОБА_37 передавав кошти для ОСОБА_1 водієм автобуса, оскільки вже було пізно та банківські термінали не працювали.

Дослідивши безпосередньо та оцінивши всі вище перераховані докази відповідно до вимог статті 94 КПК України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а також не спростовані стороною захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, суд не бере до уваги протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 квітня 2017 року, згідно якого ОСОБА_6 повідомив правоохоронні органи про те, що 17 березня 2017 року ОСОБА_1 з погрозою застосування насильства до нього вимагав грошові кошти в сумі 500 грн (т. 2 а.с. 25); виписку про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 НОМЕР_10 (т.2 а.с. 32-33), отриманої відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 29-30, 31) на підставі ухвали слідчого судді від 26 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 2727), відповідно до якої на картковий рахунок ОСОБА_1 20 березня 2017 року надійшли кошти в сумі 500 грн.; висновок товарознавчої експертизи №2488-2489/17-21 від 16 травня 2017 року в частині визначення ринкової вартості зарядного пристрою марки «Xiaomi» моделі «CYSK10-50200-E» (т. 2 а.с. 20-22), оскільки стороною обвинувачення після зміни в суді обвинувачення не ставиться у вину ОСОБА_1 незаконне заволодіння зарядним пристроєм марки «Xiaomi» моделі «CYSK10-50200-E» та грошовими коштами в сумі 500 гривень.

Також суд не приймає до уваги роздруківку смс-переписки (т.1 а.с. 217-219), оскільки з даної переписки неможливо встановити, між ким вона велася, коли та яким чином даний доказ було отримано директором ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_13, яка його передала слідчому.

Не приймає суд до уваги і письмові пояснення ОСОБА_11, ОСОБА_20, в яких вони вказують про те, як надавали ОСОБА_1 грошові кошти (т. 1 а.с. 220-221, 222-223, 224), оскільки стороною обвинувачення не ставиться у вину ОСОБА_1 вчинення злочинів відносно вказаних осіб.

Суд визнає недопустимим доказом явку з повинною, надану обвинуваченим ОСОБА_1 від 7 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 225), оскільки відповідно до частини четвертої статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Слід також зазначити, що явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронний орган, прокурора або суд про скоєний чи підготовлюваний ним злочин. А відповідно до матеріалів кримінального провадження заяву про явку з повинною обвинувачений написав 7 квітня 2017 року, тобто вже після його затримання у справі 4 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 227-231).

При цьому суд приймає до уваги показання потерпілих та свідків, допитаних у судовому засіданні, які вважає правдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та дослідженими у судовому засіданні доказами, а також не суперечать одне одному.

Таким чином суд, зберігаючи відповідно до вимог частини шостої статті 22 КПК України об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, поза розумним сумнівом вважає, що стороною обвинувачення доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства (вимагання), вчинене повторно, і його дії слід кваліфікувати за частиною другою статті 189 КК України; вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно, і його дії слід кваліфікувати за частиною другою статті 186 КК України; заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, і його дії слід кваліфікувати за частиною другою статті 190 КК України; вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я (розбій), і його дії слід кваліфікувати за частиною першою статті 187 КК України.

Щодо особи обвинуваченого, судом установлені такі обставини.

Особа обвинуваченого посвідчена ксерокопією паспорта, з якої видно, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.197).

Обвинувачений раніше судимий - 9 вересня 2016 року Жмеринським міськрайонним судом за частиною першою статті 185 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі. На підставі статей 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком на один рік та покладенням на нього певних обов'язків, що видно із копії вироку суду (т.1 а.с. 199-200) та довідки № 3779/212/03-16 ВІТ ГУНП України у Вінницькій області від 04 квітня 2017 року (т. 1 а.с.208).

Згідно з копією розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації №368 від 2 червня 2008 року (т.1 а.с. 203) було створено дитячий будинок сімейного типу на базі прийомної сім'ї ОСОБА_38 та ОСОБА_39, жителів с. Сербинівці Жмеринського району; надано сім'ї ОСОБА_38 статус батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу; влаштувати на виховання та спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_38 дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_40 та ОСОБА_1 Відповідно до Витягу з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування (т.1 а.с. 202) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Скоморошки Оратівського району Вінницької області має статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі рішення Оратівського районного суду від 9 квітня 2008 року про позбавлення батьківських прав матері, батько записаний відповідно до частини першої статті 135 СК України. Згідно з копією анкети ОСОБА_1, наданої Жмеринському міськрайонному відділу КВІ УДПтСУ у Вінницькій області від 2 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 201), батьками ОСОБА_1 вказав ОСОБА_38 та ОСОБА_3 Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11 травня 2017 року (т. 1 а.с. 204) було проведено обстеження умов проживання прийомних дітей в дитячому будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї ОСОБА_3: батьки вихователі створили для дітей всі умови для проживання та виховання, забезпечили всім необхідним для їх розвитку, одягом, канцелярським приладдям та іншим необхідним; права дітей не порушуються.

Згідно з довідками № 169 та №205 від 4 квітня 2017 року Комунальної установи «Жмеринська центральна районна лікарня», обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у наркологічному кабінеті та психіатричному обліку у Жмеринській ЦРЛ не значиться, за лікуванням протягом останніх п'яти років не звертався (т. 1 а.с. 205, 206).

Відповідно до довідки-характеристки № 261 від 4 квітня 2017 року виконавчого комітету Сербинівської сільської ради обвинувачений ОСОБА_1 зареєстрований та проживає на території сільської ради, за час проживання зарекомендував себе з задовільної сторони. До складу його сім'ї входять мати - ОСОБА_3, батько - ОСОБА_38, баба - ОСОБА_42, сестра - ОСОБА_43, сестра - ОСОБА_44, сестра ОСОБА_45, сестра - ОСОБА_40, брат - ОСОБА_41 (т. 1 а.с. 207).

Відповідно до характеристики Державного навчального закладу «Браїлівський професійний ліцей» №34 від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 за період навчання у ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» (з 1 вересня 2015 року по 4 квітня 2016 року) проявив себе не достатньо дисциплінованим учнем, навчався не в повну міру своїх сил, потребував постійного контролю, не виявляв зацікавленості до навчання та систематичності у підготовці, постійно мав зауваження за порушення поведінки під час навчальних занять та в гуртожитку, до навчання не завжди ставився добросовісно, часто пропускав заняття без поважних причин, не реагував на зауваження майстра та класного керівника, має гарні організаторські здібності, які не завжди використовує в позитивному напрямі, рішучий, може впливати на однолітків, фізично розвинений добре (т. 1 а.с. 209).

Згідно з наказом №57Н від 10 березня 2016 року по ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_1 за регулярні порушення дисципліни оголошено догану (т. 1 а.с. 211-212).

Згідно з наказом №57Н від 16 березня 2016 року по ДНЗ «Браїлівський професійний ліцей» ОСОБА_1 за нанесені умисні збитки майну гуртожитку оголошено догану (т. 1 а.с. 213).

Відповідно до характеристики ДПТНЗ «Гніванський професійний ліцей імені двічі Героя Радянського Союзу Р.Я. Малиновського» №174 від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 за період навчання з 3 жовтня 2016 року проявив себе недисциплінованим учнем, навчався не в повну міру своїх можливостей, мав багато пропусків занять без поважних причин, проживав у гуртожитку ліцею, але був виселений у зв'язку з конфліктами з іншими учнями. Вжиті міри виховного характеру позитивного результату не дали, тому 24 березня 2017 року його було відраховано з числа учнів ліцею (т. 1 а.с. 210).

З довідки ОСК ГУНП України у Вінницькій області №3779/212/03-16 від 4 квітня 2017 року ОСОБА_1 9 вересня 2016 року засуджений вироком Жмеринського міськрайонного суду за частиною першою статті 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік (т.1 а.с. 208).

Обставинами, які у відповідності із частиною першою статті 66 КК України пом'якшують покарання, суд визнає вчинення частини злочинів неповнолітнім, щире каяття у вчиненні злочинів.

Обставин, які у відповідності із частиною першою статті 67 цього ж Кодексу обтяжують покарання, судом не установлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості та тяжкими; обставини, що пом'якшують покарання та особу винного; що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами; і вважає необхідним призначити йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах санкцій інкримінованих статей із застосуванням положень частини першої статті 70 КК України та частини п'ятої статті 71 КК України.

На підставі статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до взятих судом до уваги доказів (т. 1 а.с. 245, т.2 а.с. 23).

Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_6 (т.1 а.с. 246, т. 2 а.с. 24), згідно зі статею 100 КПК України, відповідно до матеріалів провадження та висловлених ним думок в ході судового розгляду кримінального провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін (т. 1 а.с. 23-24, т. 2 а.с. 129).

Строк відбування покарання слід визначати на правилами статті 72 КК України.

Відповідно до статті 65 КК України, керуючись статтями 373, 374, 392, 395, 396 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 189 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186 КК України, і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, і призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 187 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити міру покарання ОСОБА_1 у виді чотирьох років позбавлення волі.

За частиною п'ятою статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2016 року, обрати остаточну міру покарання ОСОБА_1 у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту затримання, тобто з 4 квітня 2017 року.

Речові докази - мобільний телефон «Xiaomi Redme3», зарядний пристрій до нього, навушники зеленого кольору у візерунку «камуфляж», документи до мобільного телефону «Xiaomi Redme3», які належать потерпілому ОСОБА_6, і які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Жмеринського ВП ГУНП У Вінницькій області та залишено при матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілому ОСОБА_6

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчих експертиз №2064/17-21 від 22 травня 2017 року та №2488-2489/17-21 від 16 травня 2017 року в сумі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

В строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_1 попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у період з 4 квітня 2017 року по 21 червня 2017 року, тобто в період дії Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року N 838-VIII. З 21 червня 2017 року строк покарання ОСОБА_1 відраховувати день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі, відповідно до частини п'ятої статті 72 КК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк в такому ж порядку з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий К.Шепель