Рішення № 75851806, 03.08.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9/18

2/0203/436/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ркоян Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дніпровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що в 2007 році звернулась до нотаріальної контори з оформлення спадкового майна її батька ОСОБА_7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Нумерація квартир була погоджена між співвласниками домоволодіння. Її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати ОСОБА_8 за рішенням суду від 09.10.1973 року була розлучена з батьком. Крім неї іншим спадкоємцем є її рідний брат ОСОБА_2 Частина будинку, в якій вона мешкає, оформлена на її діда ОСОБА_9 в розмірі 15/100 частин домоволодіння. Дідусь помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батько, який усе життя проживав разом із батьками за вищезазначеною адресою, сплачував протягом життя усі комунальні платежі, фактично прийняв спадщину після діда, але не оформив на себе спадщину у встановленому порядку. Вона також все життя проживала разом із батьками та на теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а тому відповідно до ч.3 ст1268 ЦК України прийняла спадщину у вигляді 15/100 частин домоволодіння. На теперішній час в домоволодінні проживають спадкоємиці сестри її батька - ОСОБА_10 та її діти ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також інші громадяни - ОСОБА_4, ОСОБА_3, які мають право власності на відповідні частки у домоволодінні. Крім того, її батьком була здійснена невелика прибудова до будинку, яка не порушує прав та інтересів інших осіб і є невід'ємною частиною. Згідно абзацу 62 п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва та не підлягає здачі (введенню) в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року.

17.04.2008 року вона зверталась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину домоволодіння. В рамках вказаної справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу та за висновком від 13.05.2009 року було визначено, що частка домоволодіння, яку вона займає не відповідає ідеальним 15/100 часткам і становить 11/100 часток. 26.11.2010 року рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська її позовні вимоги було задоволено та визнано за нею право власності на 11/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Але зареєструвати право власності на підставі цього рішення їй не вдалось через відмову КП «ДМБТІ» в проведенні державної реєстрації. В зв'язку з цим, 29.09.2011 року вона була вимушена звернутись до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Під час подальшого судового розгляду її представник подав заяву про залишення позову без розгляду, хоча вона цього не просила та дізналась лише після постановлення судом ухвали по залишення позову без розгляду та пропуску строків на апеляційне оскарження.

На сьогоднішній день вона не може вільно розпоряджатись своїм майном, оскільки не проведено державну реєстрацію її права власності. При цьому, вона проживає у домоволодінні все своє життя, безперервно, відкрито та безперешкодно користується часткою більше 10 років після смерті батька, сплачує комунальні платежі, проводить ремонті роботи. В зв'язку з цим, позивачка просила визнати право власності за набувальною давністю на 11/100 частин домоволодіння, яка складається з площ приміщення житлового будинку літ.Б-1 по АДРЕСА_1, у т.ч.: кухня - загальною площею 8,1 кв.м; житлова - загальною площею 15,3 кв.м; житлова - загальною площею 18,1 кв.м; санвузол - загальною площею 3,1 кв.м; тамбур - загальною площею 3,6 кв.м; разом загальною площею 48,2 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, а також господарських будівель і споруд: 1/5 частини навісу - площею 6,3 кв.м; сараю - площею 6,0 кв.м; ? частини сараю - площею 46,3 кв.м; 1/5 частини сараю тимчасового - площею 3,9 кв.м; 1/5 частини споруд №1-№6; І - вимощення, ворота, колонка, огорожа, трубопровід, хвіртки, а також на самочинно збудовану прибудову площею 3,6 кв.м.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача зазначив про підтримання позову. В подальшому надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надавав та заяв та клопотань по справі не заявляв.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, в наданих письмових заявах просили провести розгляд справи без їх участі, зазначивши про визнання позову.

Інші треті особи - ОСОБА_3 та представник Дніпровської міської ради, за викликами до суду не з'явились, не повідомивши про причини неявки.

Перевіривши викладені в позовній заяви підстави, дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також цивільної справи №2-3377/11, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка зареєстрована та проживає в домоволодінні АДРЕСА_1.

Згідно довідки КП «ДМБТІ» від 10.03.2017 року право власності на домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 (21/100 частин), ОСОБА_4 (14/100 частин); ОСОБА_5 (29/200 частин); ОСОБА_6 (29/200 та 21/100 частин), ОСОБА_9 (15/100 частин).

ОСОБА_9 є дідом позивачки, а ОСОБА_7 - батьком.

Шлюб між батьками позивачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано за рішенням суду від 09.10.1973 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки - ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько - ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивачки. Згідно довідки на запит суду в порядку ст.187 ЦПК України з 15.02.1988 року є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2. Останній до суду не з'явився, будь-яких доказів, які б підтверджували факт прийняття останнім спадщини після померлого батька у передбаченому законом порядку не надав.

В той час, як з матеріалів справи вбачається, що позивачка з 12.05.1981 року є зареєстрованою та постійно, по теперішній час, мешкає в домоволодінні по АДРЕСА_1, у частці домоволодіння, що належала її діду ОСОБА_9, яка фактично була успадкована її батьком ОСОБА_7, але право власності на яку останнім за життя у передбаченому законом порядку зареєстровано не було.

З наданих квитанцій вбачається, що позивачкою протягом 2007-2017 року здійснювалась оплата житлово-комунальних послуг, укладено відповідний договір із постачальником електричної енергії.

З матеріалів цивільної справи №2-3377/11, вбачається, що 17.04.2008 року ОСОБА_1 зверталась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_1. В рамках вказаної справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу та за висновком від 13.05.2009 року було визначено, що частка домоволодіння, яку вона займає не відповідає ідеальним 15/100 часткам і становить 11/100 часток. 26.11.2010 року рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та визнано за нею право власності на 11/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Але зареєструвати право власності на підставі цього рішення їй не вдалось через відмову КП «ДМБТІ» в проведенні державної реєстрації. В зв'язку з цим, 29.09.2011 року вона звернулась до суду з заявою про перегляд рішення суду від 26.11.2010 року за нововиявленими обставинами. Під час подальшого судового розгляду позовну заяву було залишено без розгляду.

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння, виготовленого станом на 23 березня 2017 року вбачається, що частина домоволодіння, яку займає позивачка, складається з площ приміщення житлового будинку літ.Б-1 по АДРЕСА_1, у т.ч.: поз.7-1 - кухня, загальною площею 8,1 кв.м; поз.7-2 - житлова, загальною площею 15,3 кв.м; поз.7-3 - житлова, загальною площею 18,1 кв.м; поз.7-4 - санвузол, загальною площею 3,1 кв.м; поз.7-5 - тамбур, загальною площею 3,6 кв.м; разом загальною площею 48,2 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, а також господарських будівель і споруд (з урахуванням кількості співвласників): 1/5 частини навісу літ.Г - площею 6,3 кв.м; сараю літ.Ж - площею 6,0 кв.м; ? частини сараю літ.М - площею 46,3 кв.м; 1/5 частини сараю тимчасового літ.О - площею 3,9 кв.м; 1/5 частини споруд №1-№6; І - вимощення, ворота, колонка, огорожа, трубопровід, хвіртки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України, що набув чинності з 01.01.2004 року, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до ч.1 ст.344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК).

Отже, відповідно до ст.344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як встановлено судом, частина домоволодіння по АДРЕСА_1, яку займає позивачка, належала на праві власності її діду - ОСОБА_9 та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була успадкована його сином та батьком позивачки ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину.

Таким чином, після смерті батька ОСОБА_7, позивачка будучі спадкоємцем останнього, відповідно до ч.2 ст.344 ЦК України має право на приєднання до строку володіння увесь час, протягом якого часткою домоволодіння володів її батько.

З огляду на це, враховуючи, що позивачка була зареєстрована в домоволодінні з 12.05.1981 року, весь цей час постійно та відкрито проживала в останньому, несла витрати з утримання цього майна, оплати житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку по обґрунтованість позовних вимог та набуття позивачкою права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю.

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, зведені до 05.08.1992 року.

Тобто до 05.08.1992 року не була передбачена процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні та набутті права власності.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

В своєму позові, окрім іншого позивачка просила визнати право власності на самочинно збудовану прибудову площею 3,6 кв.м. З технічного паспорту на домоволодіння вбачається, що до частки домоволодіння, яку займає позивачка, з такою площею входить тамбур поз.7-5 у прибудові б-1, який згідно технічного паспорту від 23.03.2017 року був збудований в 1991 році. А будинок Б-1 з прибудовою Б1-1 згідно технічного паспорту побудовані в 1890 році.

В зв'язку з чим, позов слід задовольнити та визнати за позивачкою за набувальною давністю право власності на 11/100 частин домоволодіння, яке складається з площ приміщення житлового будинку літ.Б-1 з прибудовами Б1-1, б-1 по АДРЕСА_1, у т.ч.: поз.7-1 - кухня, загальною площею 8,1 кв.м; поз.7-2 - житлова, загальною площею 15,3 кв.м; поз.7-3 - житлова, загальною площею 18,1 кв.м; поз.7-4 - санвузол, загальною площею 3,1 кв.м; поз.7-5 - тамбур, загальною площею 3,6 кв.м; разом загальною площею 48,2 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, а також господарських будівель і споруд (з урахуванням кількості співвласників): 1/5 частини навісу літ.Г - площею 6,3 кв.м; сараю літ.Ж - площею 6,0 кв.м; ? частини сараю літ.М - площею 46,3 кв.м; 1/5 частини сараю тимчасового літ.О - площею 3,9 кв.м; 1/5 частини споруд №1-№6; І - вимощення, ворота, колонка, огорожа, трубопровід, хвіртки.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 2723 грн.30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.344 ЦК України, пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, ст.ст.2,3,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дніпровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за набувальною давністю право власності на 11/100 частин домоволодіння, яке складається з площ приміщення житлового будинку літ.Б-1 з прибудовами Б1-1, б-1 по АДРЕСА_1, у т.ч.: поз.7-1 - кухня, загальною площею 8,1 кв.м; поз.7-2 - житлова, загальною площею 15,3 кв.м; поз.7-3 - житлова, загальною площею 18,1 кв.м; поз.7-4 - санвузол, загальною площею 3,1 кв.м; поз.7-5 - тамбур, загальною площею 3,6 кв.м; разом загальною площею 48,2 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, а також господарських будівель і споруд (з урахуванням кількості співвласників): 1/5 частини навісу літ.Г - площею 6,3 кв.м; сараю літ.Ж - площею 6,0 кв.м; ? частини сараю літ.М - площею 46,3 кв.м; 1/5 частини сараю тимчасового літ.О - площею 3,9 кв.м; 1/5 частини споруд №1-№6; І - вимощення, ворота, колонка, огорожа, трубопровід, хвіртки.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2723 грн.30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак