Рішення № 75851092, 09.08.2018, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/135/18

№ 2/207/560/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Мозоль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Кам’янської міської ради, Публічного акціонерного товариства «ДніпроАзот» про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Кам’янської міської ради, Публічного акціонерного товариства «ДніпроАзот» про визнання права власності за набувальною давністю на будинок № 67 по вулиці Січеславський шлях (колишня назва Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області, загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., позначений в технічній документації літерою А-1, а-1 прибудова, а1-1 – відкр. прибудова, п/д – підвал з входом, п/д підвал, ганок, Б-1 літня кухня, б-1 прибудова, б1-1 прибудова, п/д підвал з входом, В-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 огорожа, №9 тротуар, №10 огорожа, №11 огорожа, №2 водопровід, № 3, 4 зливна яма.

В обґрунтування позову посилається на те, що за ордером № 264 від 15.11.1990 року Дніпродзержинським об’єднанням «Азот» було надано її колишньому чоловіку, ОСОБА_3 у користування житлове приміщення – будинок № 67 по вул. Дніпропетровській (зараз Січеславський шлях) в м. Кам’янське Дніпропетровської області.

З 16 квітня 2003 року їх шлюб було розірвано та видано свідоцтво про розірвання шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 94.

З часу надання права на користування житловим приміщенням, вони всі були вселені до зазначеного будинку. З тих пір постійно проживають в будинку. Вона, ОСОБА_1, є зареєстрованою в будинку з 1990 року, також у будинку зареєстрована її донька, ОСОБА_4, даний факт підтверджується довідкою про склад сім’ї та печаткою в її паспорті про реєстрацію місця проживання.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком № 67 по вулиці Січеславський шлях (колишня Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області.

Будинок № 67 по Січеславському шляху (колишня Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.09.1980 р.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 23.11.1977 р. № 612 «Про встановлення межі санітарно-захисної зони від діючих виробництв хлорорганічних цехів на Дніпродзержинському виробничому об’єднанні «Азот»» була визначена та затверджена межа санітарнозахисної зони від виробництва хлору та підлягають знесенню. До них, зокрема відноситься будинок, що розташований за адресою: м. Кам’янське, вул. Січеславський шлях (Дніпропетровська), буд. 67. На підставі цього рішення гр. ОСОБА_2 була відселена з будинку за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, буд. 67. Компенсація згідно рішення міськвиконкому від 12.09.1984 р. № 345 виплачена в повному обсязі.

Після їхнього відселення, її колишньому чоловіку, ОСОБА_3 був наданий ордер на будинок та право на проживання з постійною реєстрацією в будинку.

В житловому будинку вона проживає понад 10 років, з того часу ніхто з фізичних осіб або з боку держави своїх прав на будинок не заявляв, вона продовжує проживати в будинку, користується ним постійно, утримує, сплачує комунальні послуги, цей будинок є єдиним місцем її проживання. На даний момент права приватної власності на вказаний будинок у неї немає, тобто він знаходиться у власності інших осіб, а отже є чужим нерухомим майном. Просить позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Надала заяву про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з'явились. Судом вживалися заходи щодо їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст. 280 та відповідно до ч.1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав:

Згідно з ордером № 264 від 15.11.1990 року виданого Дніпродзержинським виробничим об’єднанням «Азот», ОСОБА_3 було надано у користування житлове приміщення: будинок № 67 по вул. Дніпропетровській (зараз Січеславський шлях) в м. Кам’янське Дніпропетровської області.

16 квітня 2003 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано та видано свідоцтво про розірвання шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 94. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу було змінено на Титова.

З часу надання права на користування житловим приміщенням, вони всі були вселені до зазначеного будинку. З тих пір постійно проживають в будинку.

ОСОБА_1 є зареєстрованою в будинку з 1990 року, також у будинку зареєстрована її донька, ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про склад сім’ї та печаткою в паспорті про реєстрацію місця проживання.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком № 67 по вулиці Січеславський шлях (колишня Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області.

Будинок № 67 по Січеславському шляху (колишня Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.09.1980 р.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 23.11.1977 р. № 612 «Про встановлення межі санітарно-захисної зони від діючих виробництв хлорорганічних цехів на Дніпродзержинському виробничому об’єднанні «Азот»» була визначена та затверджена межа санітарнозахисної зони від виробництва хлору та підлягають знесенню. До них, зокрема відноситься будинок, що розташований за адресою: м. Кам’янське, вул. Січеславський шлях (Дніпропетровська), буд. 67. На підставі цього рішення гр. ОСОБА_2 була відселена з будинку за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, буд. 67. Компенсація згідно рішення міськвиконкому від 12.09.1984 р. № 345 виплачена в повному обсязі.

Після їх відселення, колишньому чоловіку позивачки, ОСОБА_3 був наданий ордер на будинок та право на проживання з постійною реєстрацією в будинку.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу (далі ЦК) України.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 380 ЦК України зазначає, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 344, 379, 380, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 176, 263-265, 273, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Кам’янської міської ради, Публічного акціонерного товариства «ДніпроАзот» про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, 26.07.ж1989 року народження, право власності за набувальною давністю на будинок № 67 по вулиці Січеславський шлях (колишня назва Дніпропетровська) в м. Кам’янське Дніпропетровської області, загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., позначений в технічній документації літерою А-1, а-1 прибудова, а1-1 – відкр. прибудова, п/д – підвал з входом, п/д підвал, ганок, Б-1 літня кухня, б-1 прибудова, б1-1 прибудова, п/д підвал з входом, В-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 огорожа, №9 тротуар, №10 огорожа, №11 огорожа, №2 водопровід, № 3, 4 зливна яма.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. п. 15.5 п.п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова