Вирок № 75850995, 14.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19183/17 Провадження №11-кп/773/436/18 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М. С. Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач : Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Подолюка В.А.,

суддів - Клока О.М., Федонюк С.Ю.,

за участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Барчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, із середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, судимого:

1. 03.09.2010 року, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.1 ст.190; ч.2 ст.189; ч.3 ст.187; ст.ст.70; 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців із конфіскацією 1/2 майна;

2. 15.04.2011 року, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.186; ч.4 ст.70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна,

30.12.2015 року, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

засуджено:

за ч.2 ст.186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України, обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 26.09.2017 року, о 15 год. 26 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою викрадення чужого майна, невстановленим способом, повторно, проник в багажне відділення автомобіля, марки «Mitsubishi Galant», номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, червоного кольору, який знаходився на узбіччі дороги за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 48, Волинської області, звідки викрав рюкзак чорного кольору, вартістю 200 грн., в якому знаходились: зарядний пристрій до мобільного телефону, марки «Samsung», вартістю 100 грн. та особисті документи, які видані на ім'я ОСОБА_3, а саме: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, страховка та запрошення, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, а також сумку чорного кольору вартістю 300 грн., в якій знаходились зимова куртка, чорного кольору, вартістю 750 грн., джинсові штани, синього кольору, вартістю 250 грн., шорти, вартістю 100 грн., майки, в кількості 3-х шт., вартістю по 50 грн. кожна, резинові тапочки, вартістю 60 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1 910 грн., та в подальшому, після вчинення злочину, був викритий ОСОБА_4, після чого, на автомобілі, марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_2, зник з місця злочину.

У поданій апеляції прокурор не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, просить вирок суду скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку та обранні виду та міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України та не враховано положення постанови Пленуму ВСУ «про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняті та непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, та знову повторно вчинив новий корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких. Просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Барчука С.В., які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України є правильною і також не оскаржується.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину обґрунтовані.

При звільненні ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком місцевим судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який хоча і працює приватним підприємцем, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, добровільно повністю відшкодував завдані збитки, суб'єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, що свідчить про його щире каяття, однак вчинив корисливий злочин, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановлений законом спосіб, був судимий за вчинення аналогічного злочину, відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі.

Тому вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.186 КК України, апеляційний суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, який хоча і працює приватним підприємцем, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, добровільно повністю відшкодував завдані збитки, суб'єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, що свідчить про його щире каяття, однак вчинив корисливий злочин, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановлений законом спосіб, був судимий за вчинення аналогічного злочину, відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують його покарання судом не встановлено.

А тому, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, інкримінованого йому злочину, яке слід відбувати реально.

На думку суду апеляційної інстанції, з врахуванням думки потерпілого, про обрання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі та співпраці обвинуваченого з ТзОВ «Альтернатива 2018», таке покарання буде достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, Апеляційний,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення його апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: