Постанова № 75850905, 14.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12277/17 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/901/18 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів Русинчука М.М., Матвійчук Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі- ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із даним позовом обгрунтовуючи вимоги тим, що 28.04.2009 р. між сторонами укладено кредитний договір б/н про надання кредиту на суму 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості, із кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 19 липня 2017 року у розмірі 68502,79 грн.

На підставі наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 68502,79 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.04.2009 року в розмірі 45755,60 грн. та 1762 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликалася на те, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі не повного дослідження доказів, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з її особового рахунку у результаті шахрайських дії третіх осіб. Разом з тим, вона повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку, звернулась до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком.

Вважає, що банком не доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дало б підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції залишити в силі. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі обставини не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим зазначає, що відповідач не здійснила дії щодо постановки банківської картки в стоп-лист. Особа, яка здійснювала переказ коштів через послугу IVR-меню повинна була знати номер картки відповідача, з якої здійснювався переказ, та номер картки, на яку переводилися кошти, при цьому платіж можливий лише з фінансового номера клієнта.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.8 ст.1 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно із ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, в порядку письмового провадження без повідомлення відповідно до норми ч.1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зняття коштів з карткового рахунку відповідача відбулося за допомогою її фінансового телефону. Банком доведено, що діями відповідача, щодо розголошення його персональних даних, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, призвели до безпідставного списання коштів, з її карткового рахунку.

Однак, повністю з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 28.04.2009 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н про надання кредиту на суму 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості, із кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 19 липня 2017 року у розмірі 68502,79 грн.

Із пояснень відповідача вбачається, що з 11.07.2016 р. по 03.08.2016 р. невідома особа, перебуваючи в неустановленому місці, таємно викрала гроші з платіжних карток в сумі близько 40 000 грн. Із даного приводу ОСОБА_1 звернулася до Луцького РВ поліції Луцького ВП ГУНП України у Волинській області із заявою щодо вчинення шахрайських дій.

За даним фактом Луцьким РВ поліції 04.08.2016 р. внесено відомості до ЄРДР за №12016030130000703 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та розпочато досудове розслідування, що підтверджено витягом із кримінального провадження та довідкою.

З виписки за особовим рахунком ОСОБА_1 за кредитною карткою вбачається, що дійсно в період з 11.07.2016 р. по 03.08.2016 р. кредитні кошти з кредитної картки відповідача були переведені на власну ж картку. Переведення коштів відбувалось за допомогою послуги IVR-меню.

Судом взято до уваги пояснення ПАТ КБ «ПриватБанк», що особливістю послуги IVR-меню є те, що клієнт здійснює операції з переказу коштів самостійно без допомоги оператора. Для того, щоб здійснити платіж за допомогою послуги IVR-меню клієнт повинен зателефонувати зі свого мобільного телефону на номер 3700 та здійснити ряд передбачених дій, зокрема, ввести останні цифри картки, з якої буде здійснюватися платіж, та ввести останні цифри картки ,на яку будуть перераховані кошти. Платежі приймаються тільки з фінансового номера клієнта.

Відповідно до п.1.1.5.29 Умов та правил надання банківських послуг держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією та без неї до моменту постановки карти в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, а в разі підключення до послуги «Екстрені гроші» також протягом часу блокування платіжної карти.

Згідно із п.1.1.5.30 Умов та правил банк не несе відповідальності перед власником карти за всі операції, у випадку передачі мобільного телефону, сім-карти, Стікеру PayPass третім особам.

Відповідач не зверталась до банку про блокування її рахунку.

Крім того, з виписки по кредитній карті НОМЕР_1 вбачається і не оспорюється відповідачкою факт здійснення нею транзакцій після 03.08.2016 р. А так само ОСОБА_1 не заявляла про викрадення її мобільного телефону, за номером якого здійснювався зв'язок із банком.

Відповідно до п. 2.1.4.22.2 процедура ідентифікації клієнта, що бажає скористатися платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між банком та клієнтом (номер телефону клієнта, ПІН-Код (у випадках якщо встановлений на рахунку клієнта), одноразові паролі (динамічні) паролі, одержувані клієнтом на телефон, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтерфейс-банкінгу, тощо). При здійсненні платіжних операцій (переказ грошових коштів на свої рахунки, поповнення номера мобільного телефону, отримання готівкових коштів), які не перевищують встановлених банком лімітів, введення ПІН-Коду не потрібно.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст 611 ЦК України).

Таким чином, у силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про надання кредиту від 28.04.2009 р. вбачається, що вона засвідчила факт згоди і ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Також погодилась із тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.10).

У відповідності до розділу Права та обов'язки клієнта, у п.1.1.2.1.38 Умови і правила надання банківських послуг, зазначено, що для виключення несанкціонованого використання послуг Mobile Banking та Internet Banking зобов'язується не залишати свій телефон/пристрій, який використовується для підключення фінансового телефону клієнта або для підключення до Internet Banking без нагляду.

Отримувати інформацію про баланс на картці через IVR-сервіс:- за допомогою дзвінка з «фінансового телефону» (верифікованого). Для отримання балансу зазначити останні 4 цифри карти. - За допомогою дзвінка з будь-якого телефону. Для отримання балансу зазначити 16 цифр карти+термін дії карти+ дата народження клієнта (п. 1.1.2.2.13).

За умовами укладеного договору про надання банківських послуг (п.2.1.3.1, 2.1.3.5 Умови і правила надання банківських послуг) карткою має користуватися тільки власник картки, держатель зобов'язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти, нести відповідальність за операціями з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу, не здійснювати операції з використанням реквізитів після її здачі до банку або після закінчення терміну її дії, а також картки заявленої як втрачена.

Згідно вимог п. 1.1.5.5 банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контактну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях система Приват24, паролі (ніку) Mobile Banking або проведених клієнтом операцій стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши кредитні кошти, своєчасно їх не повернула, а тому на підставі статей 611, 1054 ЦК України з неї на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитом відповідно до умов кредитного договору.

За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих часниками справи.

Згідно зі ст. 76-80 ЦПК України, докази повинні бути не лише належними і допустимими, а і достовірними та достатніми для того, щоб суд мав змогу, надавши їм відповідну оцінку, ухвалити обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач вжила необхідних заходів, передбачених у даному випадку Умовами і правилами надання банківських послуг, а саме: проінформувала банк, а також правоохоронні органи про факт крадіжки коштів з її банківської карти, а тому її вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла не з її вини, не береться до уваги колегією суддів та спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки відповідачем не доведено того факту, що саме третіми особами в період з 11.07.2016 р. по 03.08.2016 р. року зняті кредитні кошти з її карткового рахунку, враховуючи, що зняття коштів відбулося з використанням оригіналу картки та шляхом коректного введення ПІН-кода та з її фінансового телефону.

Разом з тим, у наявному кримінальному провадженні про вчинення злочину стосовно відповідача ОСОБА_1 на даний час не ухвалено вироку, яким такі обставини мають бути встановлені.

Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим, а тому підлягає частковому задоволенню. Отже, в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Оскільки рішення суду оскаржене лише в частині задоволення позову, тому в силу норм ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в іншій частині рішення суду не переглядається.

Щодо покликань в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до вимог п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то слід зазначити наступне.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, однак дійшов до неправильного висновку про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 1762 грн. з огляду на таке.

Зі змісту пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК, тому з неї не підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що у разі якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що ухвалене у справі судове рішення в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає скасуванню

Керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2018 року скасувати в частині стягнення 1762 грн. судових витрат із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді