Постанова № 75850053, 13.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шелест І.М.

13 серпня 2018 р. Справа № 646/14468/15-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Лях О.П. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2018р. (повний текст складено 15.06.18р.) по справі № 646/14468/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 391/80700/15 від 11.11.2015р. за статтею 485 Митного кодексу України у відношенні ОСОБА_1

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.01.2016р. зупинено провадження у справі до набрання чинності судовим рішенням у справі №820/9195/15.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.02.2018р. провадження у справі поновлено.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2018р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги позивача у повному обсязі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе провести судовий розгляд з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.03.2015р. уповноваженою особою ПП "Спецімпекс" до митного оформлення подано електронну митну декларацію (ЕМД) № 807100000/2015/010272 на товар: "покриття з деревинно-полімерного композиту".

Під час розгляду справи встановлено, що посадовою особою митного органу на адресу позивача надіслано електронне повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, проте, декларантом на адресу митниці надіслано лист про відмову в наданні додаткових документів.

За результатами здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/0000552/2 від 30.03.2015 року, яким збільшено митну вартість задекларованого товару.

11.11.2015 року Харківською митницею ДФС складено постанову у справі про порушення митних правил № 391/80700/15, якою директора ПП "Спецімпекс" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 68 724, 99 грн. (а. с. 6).

Позивач, вважаючи постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 391/80700/15 від 11.11.2015 р. протиправною, звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду наступне.

Стаття 458 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно зі ст. 319 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за з'явлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Отже, з об'єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, зокрема щодо несплати митних платежів у строк, встановлений законодавством.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України може характеризуватись як умисною, так і необережною формами вини.

Згідно з п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України, платник податків це особа, на яку відповідно до МК України, Податкового Кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього кодексу.

За приписами п.9.2 ст. 9 ПК України, відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 2 ст.271 МК України передбачено види мита, до яких, зокрема, відносяться ввізне мито та додатковий імпортний збір.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.276 МК України, платником мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є зокрема особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до МК України.

Згідно з п. 206.1 ст. 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку на додану вартість підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

За приписами пункту 46.1 ст. 46 ПК України, митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з ч. 3 ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна серед іншого сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту.

Згідно з ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товару.

Під час розгляду справи встановлено, що випуск у вільний обіг товарів ПП "Спецімпекс" за ЕМД № 807100000/2015/010272 від 31.03.2015 року здійснено відповідно до положень ч. 7 ст.55 МК України із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання ПП "Спецімпекс" гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, складає 22 908, 33 грн. (900,16 євро) - тобто не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

Доводи апелянта про те, що ПП "Спецімпекс" не було надано митному органу фінансову гарантію як забезпечення сплати митних платежів, а тому, як на думку позивача, на сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, яка складає 22908,33 грн., не розповсюджується строк, визначений у гр. 48 "Відстрочення платежів" ЕМД №807100000/2015/010272 від 31.03.2015 р. - 29.06.2015 р. колегія суддів вважає необгрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 1 ст. 305 МК України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Згідно зі ст. 306 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, звільнення особи, відповідальної за сплату митних платежів, від надання фінансової гарантії як забезпечення сплати митних платежів, відповідно до положення ч. 6 ст. 307 МК України, звільняє цю особу саме від внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошової застави), та жодним чином не звільняє від належного та вчасного виконання обов'язку зі сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 9 ст. 309 МК України завершення оформлення митної декларації є підтвердженням прийняття фінансової гарантії як забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Завершення митного оформлення ЕМД №807100000/2015/010272, яка є тимчасовою декларацією, відбулось 31.03.2015 р.

Отже, ПП "Спецімпекс" на яке покладено обов'язок зі сплати митних платежів по ЕМД №807100000/2015/010272 від 31.03.2015 р., мало сплатити різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею, а саме: 22 908,33 грн. до 29.06.2015 року, тобто у строк, зазначений у графі 48 "Відстрочення платежів" ЕМД № 807100000/2015/010272 від 31.03.2015 року, проте у встановлений строк вказана сума митних платежів сплачена не була.

Доводи апелянта про те, що моментом настання обов'язку зі сплати митних платежів у розмірі 22908,33 грн. за ЕМД №807100000/2015/010272 від 31.03.2015р. є залишення без змін за результатами судового розгляду рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000552/2 від 30.03.2015р., колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 р. по справі № 820/9195/15 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 р. по справі № 820/9195/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ПП "Спецімпекс" - відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, що дає право митному органу прийняти рішення про корегування митної вартості.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 72, ч.1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів вважає, що обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 по справі № 820/9195/15, мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови № 391/80700/15 від 11.11.2015р., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.06.2018 по справі № 646/14468/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді О.П. Лях О.В. Присяжнюк