Постанова № 75850022, 13.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1157/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Лях О.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя 1 інстанції Шевяков І.С.) від 05.06.2018р. (повний текст рішення складено 05.06.2018 р.) по справі №816/1157/18

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльності Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, який не здійснив перерахунок пенсії позивачу, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з пунктом 9-1 постанови Кабінету міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому безпідставно не здійснено перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким внесли зміну у відповідний Порядок № 1210, додавши пункт 9-1. Згідно з пунктом 9-1 Порядку № 1210, як на думку позивача, на обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, він має право на перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Полтавского окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, представник позивача - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавского окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року та ухвалити постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Зазначив, що оскільки позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, то наявні встановлені підстави для перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ) та згідно із пунктом 9-1 Порядку №1210, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Відповідачем - Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вкладка НОМЕР_1 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2, видана Полтавською облдержадміністрацією 22.03.2013 року), а також є інвалідом 2 групи, згідно довідки МСЕК №185744, друга група інвалідності встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС.

21.03.2018 року позивач звернувся до Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Листом Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області від 123/М-02 від 27.03.2018 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для призначення пенсії у порядку ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення заявника здійснюється згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на який норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не поширюється.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, не надають право на перерахунок раніш призначеної пенсії позивачу. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що норми ст.59 Закону України №796-ХІІ, постанови КМУ від 15.11.2017 року №851, визначають право на перерахунок пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. При цьому, таке право мають не усі військовослужбовці, а лише ті, які на той час проходили дійсну строкову службу. Оскільки позивач, у період участі ним в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не проходив дійсну строкову службу, то суд першої інстанції вказав на відсутність у нього права на перерахунок пенсії.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте вважає за необхідне змінити мотиви і підстави відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Згідно зі 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закон України №1058-ІV), особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Стаття 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає, що право вибору пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, вищевказаною нормою встановлюється право особи, яка має право на державну пенсію відповідно до різних законів, вибору одного виду пенсійного забезпечення та отримання пенсії на підставі одного із законів. Тобто особа має право отримувати лише один вид державної пенсії на свій вибір.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058-ІV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі ч.5 ст.45 Закону України №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому переведенні, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку.

Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту.

В свою чергу, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення, переведення та перерахунок пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.

Вказана правова позиція узгоджується позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що питання про призначення (переведення, перерахунок) пенсії в даному випадку може бути вирішено виключно за наслідком звернення особою із відповідною заявою.

На вимогу суду апеляційної інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, що позивач з 14.03.2013 року перебуває на обліку та одержує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб по інвалідності».

Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило, що позивач на обліку не перебуває, із заявами про переведення на пенсію у відповідності до Закону України № 796-ХІІ не звертався. За наслідками розгляду заяви позивача була надана відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб по інвалідності», із заявою встановленої форми про переведення на іншу пенсію не звертався, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідачів правових підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, оскільки відповідачі позбавлені можливості самостійно, без подання особою відповідної заяви, здійснити призначення пенсії за іншою законодавчою підставою.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак із помилковим застосуванням норм права.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2018р. по справі №820/2159/18 змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. по справі №816/1157/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях Л.В. Курило