Постанова № 75849938, 13.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/8740/18

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Пучкова І.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Шрі - Ланка ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_3 про продовження строку затримання,-

В С Т А Н О В И Л А :

12 липня 2018 року Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом, в якому просив продовжити строк затримання громадянина Республіки Шрі - Ланка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який поміщений до Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, на строк 06 місяців, до 19.01.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського районного суду міста Одеси від 23.01.2018 року по справі № 520/760/18 ухвалено примусово видворити громадянина Республіки Шрі - Ланка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України, із утриманням особи в Чернігівському пункті перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, на строк не більше як 6 місяців. У зв'язку із відсутністю необхідних відомостей з країни громадянської належності та відсутності документів, що посвідчують особу відповідача та дають йому право на виїзд з України у встановленому законодавством порядку, видворення особи було унеможливлене, в зв'язку з чим закінчився термін тримання відповідача в тимчасовому пункті пропуску.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не обґрунтовано необхідності продовження строку затримання та не надано доказів ухилення відповідача від ідентифікації.

В зв'язку із проханням апелянта слухати справу за його відсутністю та неявкою представника позивача у судове засідання, враховуючи належність повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційний перегляд здійснюється за відсутності сторін у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне..

19.01.2018 року о 18:40 год., в міжнародному пункті пропуску через державний кордон для повітряного сполучення «Одеса» під час прикордонного контролю осіб авіарейсу № LOT-770 сполученням «Одеса-Стамбул» прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено особу, яка представилась та надала для прикордонного контролю національний закордонний паспорт громадянина Малайзії, № НОМЕР_1 виданий 18.09.2017 року на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Під час поглибленої перевірки даного паспортного документу було встановлено, що паспортний документ не належить пред'явникові, тобто, відповідач з метою незаконного перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України надав документ, що містить недостовірні дані про особу.

19 січня 2018 року на підставі п. 14. ст. 20 Закону України „Про Державну прикордонну службу України", ст.ст. 261 - 263 КУпАП стосовно даної особи, яка у подальшому представилась як інша особа - громадянин Малайзії ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, застосовано адміністративне затримання на термін до трьох діб з метою встановлення особи та обставин правопорушення.

Згодом вказана особа представилась, як громадянин Республіки Шрі - Ланка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.202 та ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2018 року у справі №520/760/18 задоволено адміністративний позов Одеського прикордонного загону про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Шрі-Ланка ОСОБА_3 із затриманням з метою ідентифікації терміном до шести місяців з поміщенням до Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, яку було звернуто до негайного виконання.

Одеським прикордонним загоном з метою ідентифікації та документування даного іноземця направлено запити до представництва Міністерства закордонних справ України в м.Одесі від 19.03.2018 року № 81/2861 та директору департаменту Консульської служби Міністерства закордонних справ України від 18.04.2018 року № 81/3958, проте на теперішній час відповіді немає.

Оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Республіки Шрі-Ланка не надходила, то відсутня можливість виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо продовження строку затримання громадянина Республіки Шрі - Ланка ОСОБА_3.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно п.5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування не може перевищувати шести місяців з дня фактичного затримання особи. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк чи прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, такий строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Таким чином, затримання іноземця або особи без громадянства та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливо також з метою ідентифікації, однак з обов'язковим забезпеченням примусового видворення з України.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Частинами 11-13 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває у Чернігівському пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

За відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва та консульської установи Посольства Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі - Ланка, позивач звернувся до Міністерства закордонних справ України в м.Одесі для сприяння щодо отримання документів, що посвідчуються особу відповідача з консульської установи, яка знаходиться у м.Москва Російської Федерації.

На день звернення до суду з цим позовом, інформації щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Республіки Шрі - Ланка не надходило.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, за відсутності інформації з країни громадянської належності відповідача щодо ідентифікації особи, неможливо виконати рішення про його примусове видворення.

Погоджуючись з правовою позицією позивача, судова колегія враховує рішення ЄСПЛ з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Європейський суд з прав людини у справі "Амюр проти Франції" (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі "Дугуз проти Греції"(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003).

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на відсутність у відповідача документа, що дає право перебування на території України та відсутність документа, що посвідчує його особу, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо продовження строку затримання відповідача.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.289, 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Шрі - Ланка - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 13 серпня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К В.Кравченко