Постанова № 75849796, 13.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Справа № 810/1574/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_2,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Київській області

про визнання скасування рішень та податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про:

- скасування податкових повідомлень-рішень стосовно ОСОБА_2 (податкова вимога від 19.09.2017 р. № 2131-10 на суму 63 965,93 грн.) щодо сплати земельного податку на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 та заборону ГУ ДФС у Київській області нараховувати ОСОБА_2, який має право здійснювати будь-які платежі та правочини без ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_4, земельний податок на зазначену земельну ділянку в майбутньому;

- скасування податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб, що обліковується в інтегрованій картці платника ОСОБА_4 станом на 22.11.2017 р. (на суму 94013,57 грн.), кадастрові номера земельних ділянок НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та заборону ГУ ДФС у Київській області нараховувати ОСОБА_4, який має право здійснювати будь-які платежі та правочини без ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_8, земельний податок на зазначені земельні ділянки в майбутньому;

- скасування податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб, стосовно ОСОБА_5 за 2017 рік (на суму 779,53 грн.) за земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 та заборону ГУ ДФС у Київській області нараховувати ОСОБА_5, РНОКПП: НОМЕР_2, земельний податок на зазначені земельні ділянки в майбутньому;

- скасування податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб, що обліковується в інтегрованій картці платника ОСОБА_6 станом на 08.12.2017 р. (на суму 58 305,90 грн.), за земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_18 та заборону ГУ ДФС у Київській області нараховувати ОСОБА_6, який має право здійснювати будь-які платежі та правочини без ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_19, земельний податок на зазначені земельні ділянки в майбутньому.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позовну заяву було повернуто позивачам.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що законних підстав для повернення позову у суду не було, а прояв неповаги до суду не є підставою для відмови у здійсненні судочинства та доступу до правосуддя.

Крім того, апелянти наполягають на тому, що у своїй заяві про усунення недоліків адміністративного позову ними було надано детальне обґрунтування неправомірності та помилковості вимог суду в частині виявлених недоліків, зокрема що ними було заявлено всі відомі їм достовірні дані про засоби зв'язку відповідача, що судом не зазначено, чому обраний ними спосіб захисту не відповідає вимогам закону, що судовий збір був ними сплачений до іншого суду при зверненні з позовом, що ними наводилося правове обґрунтування позовної заяви, що КАС України не містить вимог про надання доказів повноважень представника, зокрема копій довіреностей, завірених належним чином.

З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України та виходив з того, що позивачі не виконали ухвалу про залишення їх позовної заяви без руху, доказів усунення недоліків позову у встановлені судом строки не подали, а їх письмове пояснення (заява) щодо усунення недоліків позову містить значну кількість висловів, що свідчать про неповагу до суду. Ця заява складено мовою, неприйнятною для листування, та не підлягає розгляду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 160, 161 КАС України регламентовано вимоги до позовної заяви, зокрема зазначення змісту позовних вимог, їх обґрунтування, викладення відповідних обставин, відомості про представника та перелік документів, які до неї додаються, зокрема копії позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, документ про сплату судового збору, докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, у ч. 1-2 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, прямо передбаченим цією статтею.

При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) має перевірити факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частинами 1-4 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 2 статті 167 КАС України встановлено, що якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Отже, законодавством регламентовано чіткі вимоги до позовної заяви, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Виключними правовими підставами для залишення позовної заяви без руху та для її повернення в разі не усунення недоліків є виключено невідповідність позову ст.ст. 160, 161 КАС України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що адміністративний позов у цій справі позивачами було подано до Київського окружного адміністративного суду, до якого додано квитанції про сплату судового збору за місцем подання позовної заяви, копії довіреностей про повноваження представника і документів, що на їх думку, підтверджують заявлені ними позовні вимоги (копії судових рішень, податкової вимоги, листів-відповідей ГУ ДФС у Київській області /Т.1 а.с.3-11/.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року зазначений позов передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва /Т.1 а.с.27-28/.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2018 року позовну заяву було залишено без руху через її невідповідність ст.ст. 160, 161 КАС України та вказано недоліки, які позивачам слід усунути протягом п'яти днів з дня отримання копії зазначеної ухвали, а саме: надати копії позовної заяви у кількості, необхідній для суду і відповідача, із зазначенням позовних вимог, згідно зі ст. 5 КАС України, докази сплати судового збору за її подання саме до ОАС м. Києва, належним чином засвідчені копії документів, доданих до позову та належним чином оформлені довіреності, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 як представника в даній справі /Т.1 а.с.45/.

18.06.2018 р. ОСОБА_2 як позивачем та одночасно представником інших співпозивачів у цій справі подано письмові пояснення щодо усунення недоліків позовної заяви (адміністративного позову), в яких, зокрема зазначено, що позивачі заявили свої позовні вимоги у спосіб, який не суперечить закону, навівши відповідне обґрунтування, що ними надавалися докази сплати судового збору до Київського окружного адміністративного суду, оскільки позовна заява подавалася саме до вказаного суду, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати розгляду справи, що законодавством вимагається лише зазначення відомостей про представника і що позивачами надавалися суду необхідні докази /Т.1 а.с.50-58/.

Також до вказаних пояснень позивачами повторно додано копії довіреностей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання повноважень співпозивачу ОСОБА_2 представляти їх інтереси та діяти від їхнього імені, копії податкової вимоги та листів-відповідей ГУ ДФС у Київській області, які, на їхню думку, є доказами, що підтверджують заявлені ними позовні вимоги та обставини, на які вони посилаються у своєму позові /Т.1 а.с.58/.

Таким чином, проаналізувавши доводи апелянтів та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що поданий позивачами у цій справі адміністративний позов відповідає вимогам, що закріплені у ст.ст. 160, 161 КАС України, зокрема, позовні вимоги заявлені у визначений ними спосіб, що не суперечить вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України, позов був оплачений судовим збором саме до того суду, до якого позивач первісно звернувся (КОАС). Також, позивачами двічі суду надавалися копії довіреностей щодо повноважень ОСОБА_2 та копії документів, які, на їх думку, є доказами на підтвердження заявлених ними вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 160 КАС України вимагає від позивача лише викласти свої позовні вимоги щодо предмету спору з їх обґрунтуванням, а не сформулювати їх певним чином. Позивач вільний щодо реалізації свого права на судовий захист та обрання способу такого захисту.

Тож, сам по собі факт нечіткого викладення позовних вимог або їх не правильне формулювання не надає достатніх правових підстав для повернення позовної заяви судом як такої, що не відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства.

Водночас, судова колегія відзначає, що суд не позбавлений можливості в подальшому уточнити такі позовні вимоги у ході підготовчого судового засідання в порядку ст. 180 КАС України .

Також судова колегія зазначає, що жодною нормою КАС України та/або Закону № 3674-VI не передбачено необхідності повторної сплати судового збору в разі передання справи за підсудністю до іншого суду.

Крім того, ст.ст. 160, 161 КАС України не вимагає від позивачів додавати до позовної заяви нотаріально завірені копії документів про повноваження представника та/або письмових доказів, які надаються позивачами на підтвердження заявлених ними позовних вимог.

З огляду на викладене, апеляційних суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для повернення поданого позивачами адміністративного позову як такого, що не відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства, та зазначає, що така обставина як неповага до суду, у відповідності до ст. 169 КАС України не надає правових підстав для повернення позовної заяви, а може бути підставою для притягнення особи до відповідальності в порядку, чітко визначеному процесуальним законодавством.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів також ураховує правову позицію, викладену в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 р. по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 р. по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», відповідно до якої надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини та постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що в сукупності призвело до неправильного вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 13 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: