Постанова № 75849201, 06.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. Справа № 926/3915/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону, вих.№02-1311 від 15.05.2018 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.04.2018 року (суддя: Гончарук О.В., повний текст складено 26.04.2018р.)

у справі № 926/3915/17

за позовом: Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Інвест”, м. Чернівці

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернівецької міської ради, обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Букстрой”, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Суворова, 2Б”; фізичних осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_17 ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59 Михайловича, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_31, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників:

від прокуратури – ОСОБА_79 (посвідчення №036378 від 27.11.2015)

від позивача (Міністерства оборони України) – ОСОБА_80 довіреність № 220/406/Д від 26.06.18

від позивача (КЕВ м. Чернівці) – ОСОБА_81 (довіреність №1390 від 06.06.2018 року)

від відповідача – ОСОБА_82 – адвокат (довіреність №01/06-18 від 01.06.2018 року), (присутній в Господарському суді Чернівецької області)

від третьої особи на стороні позивача (Кабінету міністрів України) – ОСОБА_83 довіреність № 01-21/11 від 10.01.18

від третьої особи на стороні позивача (РВФДМУ по Чернівецькій області) – не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача (Чернівецької міської ради) – не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача (ОК "ЖБК"Букстрой") – не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача (ОСББ "Суворова 2Б") – не з’явився

від третіх осіб на стороні відповідача (фізичних осіб) – не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.04.2018 року в позові заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Інвест”, за участі третіх осіб, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ним не встановлено факту здійснення відповідачем самочинного будівництва за адресою: м. Чернівці, вул. Суворова, 2Б.

Не погоджуючись з даним рішенням, заступником військового прокурора Чернівецького гарнізону подано апеляційну скаргу, в якій, останній, рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим, просить скасувати повністю вказане рішення та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Зокрема скаржник зазначає, що земельна ділянка, площею 0,4702 га, розміщена за адресою: вул. Суворова, 2Б у м. Чернівці, яка перебуває в орендному користуванні відповідача, відноситься до земель оборони, постійним землекористувачем є КЕВ м. Чернівці, згідно з Державним актом від 01.03.1980 серії “Б” №037683. На думку прокурора, зазначена земельна ділянка незаконно вибула з володіння КЕВ м. Чернівці, а саме, в частині погодження начальником Чернівецької КЕЧ району від 10.05.2002, яким надано згоду на вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,76 га до складу якої входить спірна земельна ділянка. За таких обставин, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню її у попередній стан, шляхом знесення багатоквартирного будинку, що знаходиться на цій земельній ділянці.

До суду також надійшов відзив Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, в якому останній підтримав доводи прокурора, просив апеляційну скаргу задоволити.

В свою чергу, відповідачем, на адресу суду, скеровано відзив, в якому останній заперечує доводи апелянта та просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на те, що спірна земельна, ділянка площею 0,4702 га, не є частиною земельної ділянки військового містечка №1 по вул. Суворова, 2Б у м. Чернівці, оскільки знаходиться у володінні та користуванні, відповідача, крім того не відноситься до земель оборони, а належить до категорії земель житлової та громадської забудови комунальної власності, що підтверджує витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №20611059 від 16.04.2014.

Також, від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області надійшли пояснення, в яких останній вказує, що його позиція, викладена у відзиві від 09.02.2018і є незмінно, крім того, просив розглядати справу без його участі. В даному відзиві зазначено про часткову обґрунтованість позову, а саме РВ ФДМУ по Чернівецькій області підтримує правову позицію позивача, щодо наявності обставин і фактів, які свідчать про незаконне вилучення Чернівецькою міською радою спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони, проте, в частині знесення багатоквартирного будинку, що знаходиться по вул. Суворова, 2Б у м. Чернівці, позовні вимоги не підтримує, без попереднього визнання судом протиправними рішень Чернівецької міської ради, щодо вилучення із державної власності спірної земельної ділянки та передачі її в оренду, з метою використання для житлової та громадської забудови, із подальшим застосуванням відповідних правових наслідків.

У судовому засіданні прокурор та представники Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці просили задоволити апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, з посиланням на обставини та вимоги законодавства, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Кабінету Міністрів України вказав, про часткову обґрунтованість позову, а саме КМУ підтримує правову позицію позивача, щодо незаконного вилучення спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування. Однак, зазначає, що знесення збудованих об’єктів на спірних земельних ділянках призведе до порушень прав громадян України, гарантованих Конституцією України, крім того, будуть нанесені матеріальні та моральні збитки, як юридичним так і фізичним особам, тому в цій частині просить відмовити в задоволенні позову.

Представники інших сторін по справі, зокрема Чернівецької міської ради, обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Букстрой”, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Суворова, 2Б” в судове засідання не з’явились, жодних клопотань про відкладення не направляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових повідомлень. Фізичні особи також не з’явились в судове засідання, хоча суд неодноразово скеровував повідомлення, про дату та час судових засідань, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

В матеріалах справи міститься державний акт на право користування землею серії “Б” за №037683 від 01.03.1980, виданий Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний район м. Чернівці – КЕВ м. Чернівці) на території міста Чернівці, відповідно до якого, за позивачем, як землекористувачем, закріплюється в безстрокове і безплатне користування 112,3 га землі в межах, згідно з планом землекористування, доданим до цього Держакту.

Рішенням Чернівецької міської ради від 08.07.2004 за №493, вилучено в Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного оперативного командування Міністерства оборони України частину земельної ділянки по вулиці Фрунзе 2А, площею 0,4702 га, за згодою Західного оперативного командування КЕЧ району (лист від 10 05.2002 № 445).

Зазначене рішення міської ради оскаржувалось в судовому порядку, однак ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2006 в справі №9/106 залишено без розгляду позов Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - Чернівецької КЕЧ району до Чернівецької міської ради, Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – МПП “Бомонд” про визнання недійсними рішень сесій Чернівецької міської ради.

У зв’язку з вилученням частини земельної ділянки, площею 0,4702 га, до державного акту від 01.03.1980 вносилися зміни, в частині землекористування позивача №2.

В подальшому, рішенням Чернівецької міської ради від 31.03.2005 за №713 припинено чинність рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493 та договір оренди земельної ділянки від 13.09.2004, укладений між Чернівецькою міською радою та попереднім орендарем вилученої земельної ділянки – МПП “Бомонд”. Зазначеним рішенням затверджено відповідачу – товариству з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Інвест” проект відведення земельної ділянки на вул. Суворова 2Б, площею 0,4702 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями. Рішенням міської ради від 31.03.2005 №713 відповідачу також надано в оренду земельну ділянку на вулиці Суворова 2Б, площею 0,4702 га в оренду до 01.03.2007 для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями (на підставі рішення від 24.02.2005 №2680, договору купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту та автопаркінгу від 02.11.2004).

Рішенням Чернівецької міської ради від 27.03.2014 за №1162 відповідачу надано в оренду земельну ділянку на вулиці Суворова 2Б, площею 0,7208 в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями.

Рішенням Чернівецької міської ради від 25.12.2014 за №1472 відповідачу погоджено проект поділу орендованої земельної ділянки за адресою: вул. Суворова 2Б, площею 0,4702 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями.

09 лютого 2015 року між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Інвест” укладено три договори оренди земельних ділянок: щодо оренди земельної ділянки площею 0,2684 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0046), площею 0,0836 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0048), площею 0,1182 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0047).

Рішенням Державної приймальної комісії, оформленим актом від 07.04.2008 приміщення соціально-культурно-побутового призначення та автомобільний парк в житловому комплексі за адресою: місто Чернівці, вул. Суворова 2Б (перша черга) прийнято в експлуатацію.

Згідно з свідоцтвом №24000000592 інспекцією держархбудконтролю в Чернівецькій області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями (друга черга) на вулиці Суворова 2Б в Чернівцях.

Згідно з сертифікатом відповідності №000152 від 08.07.2010 інспекцією держархбудконтролю в Чернівецькій області засвідчено відповідність закінченого будівництво об'єкту житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями (3 черга).

Згідно з сертифікатом відповідності №000412 інспекцією держархбудконтролю в Чернівецькій області засвідчено відповідність закінченого будівництво об'єкту житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями (4 черга).

Судами встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться багатоквартирний житловий будинок, власниками квартир у якому є:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_84, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_85, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_31, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69 Васильвна, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78.

Згідно з наказом начальника Чернівецького гарнізону м. Чернівці за №5 від 02.02.2017 закріплено земельні ділянки за військовими частинами та установами гарнізону, які утримуються за рахунок бюджету, в тому числі військове містечко №1 – за КЕВ м. Чернівці площею 3,12080 га.

В акті перевірки обстеження земельної ділянки військового містечка №1, що знаходиться за адресою: місто Чернівці, вул. Аксеніна (колишня вул. ОСОБА_70) від 23.11.2017 зазначено, що з земельної ділянки військового містечка номер №1, рішенням Чернівецької міської ради від 28.07.2014 №493 вилучено з користування без відома та згоди землекористувача Міністерства оборони України, земельну ділянку площею 0,7208 га. На час перевірки, земельну ділянку поділено на дві ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,2506 га, на вул. Суворова, 2А та земельну ділянку площею 0,4702 на вул. Суворова, 2Б, яку за проектом розподілу поділено на три земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136300:03:004:0046, 7310136300:03:004:0047 та 7310136300:03:004:0048.

В акті також зазначається, що на земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:03:004:0046 за адресою м. Чернівці, вулиця Суворова 2Б побудовано без погодження з Міністерством оборони України семиповерховий житловий будинок.

Акт перевірки від 23.11.2017 підписано членами комісії в складі начальника відділення експлуатації фондів КЕВ міста Чернівці та інженерів-працівників Збройних сил України.

Прокурором у позовній вимозі ставиться питання про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки та знесення самочинно збудованого відповідачем багатоквартирного житлового будинку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущено істотні порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК, статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина 4 статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 188 ЗК державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За змістом статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон України №963-IV) самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статей 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (належність доказів). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Відтак, як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, площею 0,4702 га за адресою: м. Чернівці, вул. Суворова, 2Б.

З досліджених у процесі розгляду справи доказів вбачається, що за адресою: м. Чернівці, вул. Суворова, 2Б знаходиться семиповерховий багатоквартирний будинок, збудований на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні відповідача на підставі вищезазначених рішень Чернівецької міської ради, договорів оренди.

Таким чином, дії відповідача, пов’язанні з користуванням земельною ділянкою за адресою: м. Чернівці, вул. Суворова, 2Б у розумінні статті 1 Закону №963-IV не можуть кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки таке користування має місце на підставі рішення органу місцевого самоврядування про її надання в оренду з укладенням договорів оренди.

Так само, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка надана відповідачу в оренду для будівництва та ним отримано усю передбачену законодавством дозвільну містобудівну документацію, дії відповідача, щодо будівництва багатоповерхового будинку не підпадають під встановлені статтею 376 ЦК ознаки самочинного будівництва, оскільки у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається тільки через сукупність його основних ознак, за наявності яких об’єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об’єкт: збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Позивач, у своєму позові просить знести багатоквартирний житловий будинок, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду України є крайньою мірою, можливою лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів, щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності при обґрунтованості здійснення відповідачем самочинного будівництва.

Враховуючи, що судом не встановлено факту здійснення відповідачем самочинного будівництва за адресою: м. Чернівці, вул. Суворова, 2Б, судом не аналізуються обставини та посилання учасників справи, пов’язані з правомірністю або неправомірністю знесення багатоквартирного будинку, наслідків такого знесення у вигляді збитків, тощо.

Частиною 4 статті 236 ГПК встановлено, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд, враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 у справі за №910/10932/17.

Суд зазначає, що виходячи з предмету спору, оцінка правомірності рішень та договорів оренди на які посилається прокурор та на підставі яких вилучалась частина земельної ділянки з земель оборони, передавалась у оренду іншим особам та безпосередньо відповідачу, свідчитиме про вихід суду за межі можливих встановлених законом підстав позову про усунення перешкод користування земельною ділянкою. Також, слід зазначити, що останнім не було належним чином доведено порушення інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.

З цих же підстав, суд не був позбавлений об’єктивної можливості вирішити даний спір до вирішення спорів у справах №926/844/18 про визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради №493 від 08.07.2004, №926/941/18 про визнання недійсними договорів оренди від 09.02.2015, а прокурор не був позбавлений права звернутись з такими позовами до подання позову у справі №926/3915/17.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду першої інстанції, а тому підлягають відхиленню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону, вих.№02-1311 від 15.05.2018 року залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду господарського суду Чернівецької області від 18.04.2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

4. Справу скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено і підписано 13 серпня 2018 р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1