Постанова № 75849196, 09.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. Справа № 914/367/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

на рішення Господарського суду Львівської області

від 17.05.2018, повний текст рішення 24.05.2018 (суддя У.І. Ділай)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором №1485/14-БО-21 від 27.12.2013 в розмірі 235 139, 97 грн.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до ОСОБА_3 №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення інфляційних втрат трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором №1485/14-БО-21 від 27.12.2013 в розмірі 235139,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору не оплатив здійснив оплату за отриманий природний газ, у зв’язку з чим позивач нарахував пеню за порушення покупцем договірного зобов’язання.

Рішенням суду задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача

9 000,69 грн. 3% річних, 60 000,00 грн. пені, 126 140,29 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог щодо стягнення 39 999 грн відмовлено у зв’язку із зменшенням пені судом в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено неналежне виконання зобов’язання відповідачем в частині оплати за поставлений газ. Рішення суду в частині зменшення пені обґрунтоване важким матеріальним становищем відповідача.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що згідно ст. 551 Цивільного кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання чи невиконання зобов’язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Позивач також зазначає, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування клопотання щодо зменшення пені, а суд, в свою чергу, задовольнивши клопотання відповідача, обмежився лише покликаннями на важкий матеріальний стан сторони.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ним надано суду першої інстанції докази важкого матеріального становища, що підтверджується балансом станом на 31.12.2017, згідно якого кредиторська заборгованість становить 1 627 000 грн, розрахунки з бюджетом – 67 000 000 грн. розрахунки з оплати праці – 238 000 000 грн.

Клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення №7901009805365.

В судовому засіданні представником позивача викладено доводи по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1485/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. п. 1.1, 6.1, 7.2, 9.3 вказаного договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України», а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, він зобов’язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 846 689,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, проте порушив строки виконання зобов’язання.

Відтак, ПАТ НАК “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою та керуючись умовами п.7.2. договору, у зв’язку із порушенням покупцем умов п.6.1. цього договору, нарахувало відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 99 999,00грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення відповідачу 126 140,29 грн. інфляційних нарахувань та 9 000,69 грн. 3% річних.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відповідальності відповідача за порушення умов договору щодо оплати за отриманий природній газ у визначений строк.

Оцінка суду.

Згідно ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, суд розглядає апеляційну скаргу лише в межах доводів апелянта щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 999,00 грн пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст.655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як підтверджується матеріалами справи, заявляючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 %, відповідач послався лише на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, не навівши обґрунтування зазначених тверджень, підстав для такого зменшення, винятковості даного випадку, не надавши відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме лише посилання відповідача на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, на підтвердження чого подано копію балансу підприємства станом на 31.12.2017 (а.с. 64) не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів звертає увагу, що покликання місцевого господарського суду на важке фінансове становище відповідача не свідчить про дійсну наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до 60 000 грн. А тому у цій частині рішення суду необхідно скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення пені у розмірі 39 999 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст.ст. 257, 259 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Колегія суддів вважає правомірним висновок про відхилення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки сторонами в п.9.3 договору збільшено строк позовної давності до 5 років, а отже, звернення позивача до суду 27.02.2018 є в межах строків, погоджених сторонами.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оспорюване рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 39 999 грн. та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову. В частині позовних вимог про стягнення 9000,69 грн. 3% річних, 60000,00грн. пені, 126 140,29 грн. інфляційних втрат та 3528,00грн. судового збору – рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

При цьому, оскільки судом першої інстанції стягнуто судовий збір у повному обсязі, незважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у сумі 39 999 грн. пені, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/367/18 від 17.05.2018 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 39 999 грн та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 39 999 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. І. Христителя, 53, ідентифікаційний код 24298033) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 39 999 грн. пені.

В частині позовних вимог про стягнення 9000,69 грн. 3% річних, 60000,00грн. пені, 126 140,29 грн. інфляційних втрат та 3528,00грн. судового збору рішення залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_3 №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. І. Христителя, 53, ідентифікаційний код 24298033) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі

2 643 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Львівський апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.08.2018

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1