Постанова № 75849108, 07.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 927/159/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Романова Ю.М.за участю представників учасників процесу:від прокуратури : згідно протоколу судового засідання від позивача-1: згідно протоколу судового засідання від позивача -2: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засіданнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокуратура Чернігівської області на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від11.04.2018суддя Шморгун В.В.повний текст складено16.04.2018за позовомкерівника Бахмацької місцевої прокуратури, м. Бахмач, Чернігівська область в інтересах держави в особі: позивача-1: Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, с. Мала Загорівка, Борзнянський район, Чернігівська область позивача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, м. Чернігівдофермерського господарства "Мрія-С", с. Мала Загорівка, Борзнянський район, Чернігівська областьпростягнення 24 060,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

За результатами розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі (надалі-прокурор) Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (надалі-позивач 1) та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (надалі-позивач 2) звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою до фермерського господарства «Мрія-С» (нададі-відповідач) про стягнення у з відповідача 24060,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 21,7397 га на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у діях відповідача наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутності підстав для стягнення з нього заявлених прокурором в якості шкоди збитків.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18, заступник прокуратура Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заступник прокуратура Чернігівської області (надалі-скаржник) вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було врахованого те, що протокол про адміністративне порушення від 27.06.2017 № 67/-ДК/0074П/07/01-1 складено в присутності представника відповідача ОСОБА_3, яким будь-яких заперечень щодо встановлення обставин при проведенні перевірки позивачем 2 та з'ясуванні осіб, які здійснили самовільне зайняття земельної ділянки, не надано.

Скаржник зазначає, що заперечень на протокол від керівника відповідача не надходило та від підпису протоколу останній відмовився.

Заявник апеляційної скарги вказує на те, що місцевим господарським судом не було враховано те, що акт перевірки та обстеження земельної ділянки, припис, протокол та постанова про адміністративне порушення є чинними та не скасованими, чим порушено ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції було безпідставно не надано значення показанням свідків, які були надані про проведенні позивачем 2 перевірки земельної ділянки

Заявник апеляційної скарги зазначає, що за результатами перевірки позивачем -2 із залученням інженера -землевпорядника працівника фізичної особи -підприємця Гурського В.В. не оформлялась будь-яка документація із землеустрою, відповідно до положень Закону України «Про землеустрій», а тому місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про порушення законодавства при складені, матеріалів справи в частині залучення до проведення перевірки інженера-землевпорядника ОСОБА_5- працівника фізичної особи Гурського В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 927/159/18 апеляційну скаргу заступника прокуратура Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18 - залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 927/159/18 відхилено заперечення фермерського господарства "Мрія-С" проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокуратура Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 927/159/18; розгляд апеляційної скарги прокуратури Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18 призначено на 26.06.2018.

18.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від фермерського господарства "Мрія-С" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній заступника прокурора Чернігівської області та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

18.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, просить суд розглядати справу № 927/159/18 без участі його представника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач 2 просить подану заступником прокурора Чернігівської області задовольнити.

19.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач 1 зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній заступника прокурора Чернігівської області та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

23.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від першого заступника прокуратура Чернігівської області надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 розгляд справи № 927/159/18 відкладено на 07.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2173/18 від 06.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/159/18.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 для розгляду справи № 927/159/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу прокуратури Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Гончарова С.А., Чорної Л.В.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав. Просив апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Адвокат відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача 1,2.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку прокурора та адвоката позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства "Мрія-С" проведено 30.06.2009, керівником якого є ОСОБА_3

26.04.2017 провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області Пилипенком В.М. за участю начальника Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури Богуславської М.А. та інженера-землевпорядника ФОП "Губський В.В." ОСОБА_5 було проведено обстеження земельної ділянки на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, про що 11.05.2017 складено акт обстеження земельної ділянки № 67/0/92-17-ДК/5/АО/10/01/-17 (далі - акт обстеження від 11.05.2017).

В акті обстеження від 11.05.2017 зазначено, що в ході перевірки на місцевості встановлено, що на земельних ділянках, які згідно даних Відділу у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відносяться до земель запасу державної власності, які не надані у власність, користування (оренду), росте озима пшениця загальним масивом 21,7397 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1599, які знаходяться на території Малозагорівської сільської ради Борзнянського району).

Площу посіву на земельних ділянках та місцезнаходження їх поворотних точок в натурі (на місцевості) визначено інженером-землевпорядником ФОП "Губський В.В." ОСОБА_5 за допомогою GPS навігатора Magellan Triton 400 та теодоліта 2Т5К.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в акті обстеження зазначено акт обстеження від 11.05.2017, що на території Малозагорівської сільської ради сільськогосподарське виробництво проводять такі господарства як: ТОВ "Плиски Агро", СТОВ "Дружба Нова", ФГ "Мрія-С", ФГ "Амарант", ФГ "Українська Вольниця", а відповідно до пояснень свідків (ОСОБА_9 та ОСОБА_10) посів на вищевказаних земельних ділянках здійснено ФГ "Мрія-С".

Відповідно до наведеного в акті обстеження висновку від 11.05.2017 , фермерського господарства «Мрія-С» в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_3, яке здійснило посів озимої пшениці, самовільно зайняло земельну ділянку, чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також, до акту обстеження від 11.05.2017 складено схеми розташування та обміру спірної земельної ділянки.

11.05.2017 провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області Пилипенком В.М. за участю начальника Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури Богуславської М.А. та інженера-землевпорядника ФОП "Губський В.В." ОСОБА_5 складено акт перевірки № 67/0/92-17-ДК/16/АП/09/01/-17 дотримання вимог земельного законодавства щодо використання зазначеної вище земельної ділянки (далі - акт перевірки від11.05.2017 ).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірного судом апеляційної інстанції, що акт перевірки від 11.05.2017 містить таку ж інформацію та висновки, як і акт обстеження від 11.05.2017.

В подальшому, 27.06.2017 голові ФГ "Мрія-С" ОСОБА_3 винесено припис № 67-ДК/0077Пр/03/01/-17 про усунення порушення земельного законодавства шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку або звільнення її (далі - припис про усунення правопорушення).

27.06.2017, провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області Пилипенком В.М. відносно гр-на ОСОБА_3 складено протокол № 67-ДК/0074П/07/01/-17 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - протокол про адміністративне правопорушення), до якого складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки фермерського господарства "Мрія-С" на суму 24060,00 грн.

04.07.2017 року провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області Пилипенком В.М. винесено постанову № 67-ДК/0050ПО/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, якою гр-на ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн. (далі - постанова про накладення адміністративного стягнення).

З матеріалів виконавчого провадження ВП №54374935 накладений штраф в сумі 680,00 грн. (подвійний розмір), були сплачені громадянином ОСОБА_3 06 вересня 2017 року та на підставі розпорядження державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби від 07.09.2017 зараховані до бюджету. В зв'язку з цим, державним виконавцем 07 вересня 2017 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Так, Головою ФГ "Мрія-С" ОСОБА_3 оскаржувалась постанова про накладення адміністративного стягнення у суді. Ухвалою Борзнянського районного суду від 01.11.2017 по справі № 730/981/117, яку 04.12.2017 залишено без змін судом апеляційної інстанції, позов залишено без розгляду.

Відповідно до пояснювальних гр-на ОСОБА_9 та гр-на ОСОБА_10 від 16.05.2017 (що є абсолютно однаковими за своїм змістом) голова ФГ "Мрія-С" ОСОБА_3 з 2008 року по 2017 рік використовував земельну ділянку площею 69 га в урочищі "Полагеєва-Шацьке", орав і сіяв с/г культури. Так, восени 2016 року трактор Т-150, який належить ОСОБА_3, здискував цю площу 69 га і через декілька днів частину площі засіяв озимою пшеницею.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в ур. "Полагеєва-Шацьке" на землях запасу Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 13.10.2017, складеного комісією Малозагорівської сільської ради в складі голови Осипенко Н.М., спеціаліста-землевпорядника сільської ради ОСОБА_13, депутата сільської ради Болобана С.І., площа вищевказаного урочища становить приблизно 25 га; більша частина площі вкрита бур'янами, не виявлено слідів обробітку грунту та збирання культур; частина площі засіяна соєю.

На підставі матеріалів проведеної перевірки, відповідно до п.7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 № 963, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ФГ "Мрія-С" внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 21,7397 га, яка становить 24060,00 грн.

Дана шкода відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з позовов до суду про стягнення з відповідача 24060,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України).

Суб'єктами права на землі державної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, є Держгеокадастр.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що на території Чернігівської області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 30 ч. 4 якого Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, виходячи із вказаних норм, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Основою для визначення розміру відповідної шкоди є площа самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяною самовільним зайняттям земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та належною.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).

Як вже зазначалось вище, в якості доказів, що підтверджують самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1599 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600, прокурором надано акт перевірки від 11.05.2017, акт обстеження від 11.05.2017, припис про усунення правопорушення, Протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що на території Малозагорівської сільської ради сільськогосподарське виробництво проводять такі господарства як: ТОВ "Плиски Агро", СТОВ "Дружба Нова", ФГ "Мрія-С", ФГ "Амарант", ФГ "Українська Вольниця", які надали пояснення, що вони не користуються даними земельними ділянками.

Однак, пояснень вказаних підприємств прокурором та позивачем-2 не надано ані до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.

Стосовно доводів скаржника в обґрунтування підстав скасування судового рішення, оскільки факт використання відповідачем спірної земельної ділянки площею 21,7397 га встановлено лише на підставі свідчень, наданих громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Однак, як вірно було зазначено місцевим господарським судом про те, що у пояснювальних цих свідків вказано, що голова фермерського господарства "Мрія-С" ОСОБА_3 використовує земельну ділянку з 2008 року, тоді як фермерське господарство "Мрія-С" створено та зареєстровано пізніше, лише у 2009 році.

Крім того, у поясненнях вказано, що ОСОБА_3 використовував земельну ділянку площею 69 га, а восени 2016 року трактор Т-150, який належить ОСОБА_3, задискував цю площу 69 га, тобто, усю землю в урочище "Полагеєва-Шацьке".

Разом з тим, як зазначено в матеріалах перевірки, фактично було оброблено та засіяно земельну ділянку площею 21,7397 га, що становить менше третини усієї землі цього урочища.

Також, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вказувало про те, що на момент перевірки також було зорано (задисковано) ще приблизно третину земель в урочищі (згідно наявної у матеріалах справи схеми земель Малозагорівської селищної ради ця земля розташована у нижній частині урочища, частково межуючи із землями, які орендуються у власників паїв ТОВ "Дружба Нова"), а інша третина земель урочища взагалі ніким оброблялась і використовувалась під випасання худоби.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що надані громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснення не відповідають фактичним обставинам.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у поясненнях громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не вказано, а прокурором та позивачем-2 не обґрунтовано, яким саме чином свідки дійшли висновку, що трактор Т-150, який вони начебто бачили, належить саме ОСОБА_3, а не будь-якій іншій особі. Жодних ідентифікуючих ознак (наприклад, державного номерного знаку, особи тракториста тощо), на підставі яких можна стверджувати, що власником трактора Т-150 є ОСОБА_3 або ФГ "Мрія-С", матеріали перевірки не містять.

Щодо джерел обізнаності цих свідків, представником позивача-2 у судовому засіданні зазначено, що вони є мешканцями села Мала Загорівка і раніш працювали у ФГ "Мрія-С".

Проте, як зазначалось головою ФГ "Мрія-С" ОСОБА_3, ці особи ніколи не працювали у ФГ "Мрія-С", а доказів протилежного прокурором та позивачем-2 суду не надано.

Також, місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельні ділянки, які розташовані неподалеку та безпосередньо межують із спірною, обробляє СТОВ "Дружба-Нова", тобто працівники зазначеного товариства могли би бачити та знати, хто обробляє суміжну ділянку, проте жодних пояснень СТОВ "Дружба-Нова" з цього приводу суду не надано.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень про неправомірну поведінку відповідача з боку інших основних землекористувачів на території Малозагорівської селищної ради.

Доказів протилежного прокурором та позивачами не дано суду апеляційної інстанції.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 30.05.2017 за результатами земельного аукціону земельну ділянку з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 площею 49,1879 га орендує товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Агро", а також те, що земельна площа урочища "Полагеєва-Шацьке", до якого належать саме земельні ділянки з кадастровими номерами 7420882800:04:001:1600 та 7420882800:04:001:1599 становить приблизно 69 га.

Викликає сумнів у повноті та об'єктивності складених позивачем-2 матеріалів і відсутність будь-яких пояснень з боку ТОВ "ІСТ-Агро", яка, хоча і почала орендувати земельну ділянку з кадастровим номером 7420882800:04:001:1600 вже після проведення перевірки (з 30.05.2017), але на момент складення Протоколу про адміністративне правопорушення (27.06.2017) та Постанови про накладення адміністративного стягнення (04.07.2017) цю землю вже орендувала. При цьому, зважаючи на наявність посіяної на спірній територій озимої пшениці (та необхідність в подальшому збирання цього врожаю), спірні взаємовідносини не могли не стосуватись цього товариства.

Отже, провідним спеціалістом Пилипенком В.М., який здійснював перевірку, не проведено належних дій щодо повного з'ясування усіх обставин правопорушення, а вчинені заходи свідчать лише про формальний підхід до встановлення особи правопорушника.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що надані свідками пояснення не є допустимими та достовірними доказами, оскільки на підставі них неможливо достовірно встановити, що спірну земельну ділянку обробляло та засіяло фермерське господарство "Мрія-С".

Доводи прокурора про те, що сплативши штраф, накладений на голову ФГ "Мрія-С" за самовільне зайняття земельної ділянки, відповідач фактично визнав факт самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки, місцевим господарським судом були правомірно відхилені, оскільки відповідач не визнає такого факту та вживав заходів щодо оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу шляхом подання адміністративного позову до Борзнянського районного суду Чернігівської області, що свідчить про його незгоду зі встановленим фактом.

Проте, ухвалою Борзнянського районного суду від 01.11.2017 у справі №730/981/17, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження постанов.

Наразі, жодна особа не позбавлена права на невизнання своєї вини та на оскарження відповідних дій державного органу навіть у разі сплати встановленого штрафу, і, відповідно, сплата цього штрафу не може бути беззаперечним доказом наявності протиправної поведінки такої особи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем сплачено штраф у межах виконавчого провадження, ще до отримання від позивача-2 усіх відповідних матеріалів про спірне правопорушення.

Щодо посилання прокурора на п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п . 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Прокурор надавши ці всі документи вважає, що ним підтверджено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки і ці обставини доведенню не підлягають.

Однак, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи прокурора, оскільки вважає, що підставою для стягнення шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, (а не лише для здійснення розрахунку розміру такої шкоди) є матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки, які в їх сукупності, можуть підтвердити як сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки і період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав, так і особу правопорушника, але виключно у разі законності, повноти, об'єктивності та всебічності зібраних матеріалів.

При цьому, суд не лише не позбавлений можливості дослідження у судовому процесі дотримання відповідними державними органами зазначених критеріїв, але й з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи повинен встановити дійсні обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо оцінити надані у справі докази та чи є вони належними, допустимими та достовірними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише надання матеріалів справи про адміністративне правопорушення не може свідчити про самовільне зайняття особою земельної ділянки, оскільки у розумінні ст. 75 ГПК України такі матеріали не є підставою звільнення від доказування протиправної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені лише рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01.11.2017 у справі № 730/981/77, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просить поновити строк для оскарження та визнати нечинною і скасувати постанову провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області державного інспектора Пилипенка Володимира Миколайовича від 04.07.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01.11.2017 у справі №730/981/77 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а вказаний адміністративний позов залишено без розгляду.

Отже, вказаний адміністративний спір по суті не розглядався та рішення судом у цій адміністративній справі не приймалось, а отже норми ч. 4 ст. 75 ГПК України, які регламентують підстави звільнення від доказування, застосуванню не підлягають.

За наведених підстав, відхиляються судом і доводи прокурора про те, що оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.07.2017 № 67-ДК/0055По/08/01/-17 не скасовано, вона є чинною, а відтак, обставини, встановлені нею та іншими матеріалами перевірки не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 40 Закону України "Про землеустрій" технічне забезпечення землеустрою базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних та інших робіт. Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців робіт із землеустрою встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про землеустрій" професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою.

Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 67 Закону України "Про землеустрій" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, веде Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

У Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників зазначається така інформація про інженера-землевпорядника: 1) прізвище, ім'я та по батькові; 2) дата видачі та номер кваліфікаційного сертифіката; 3) назва навчального закладу, на базі якого складався кваліфікаційний іспит та який здійснював підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника; 4) дата та номер протоколу рішення Кваліфікаційної комісії про видачу кваліфікаційного сертифіката; 5) види робіт із землеустрою, зазначені в кваліфікаційному свідоцтві; 6) інформація про підвищення кваліфікації; 7) інформація щодо анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката; 8) місце роботи інженера-землевпорядника; 9) відомості про членство у саморегулівній організації у сфері землеустрою.

Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У вказаних актах від 11.05.2017 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою та обстеження земельної ділянки зазначено, що площу посіву на земельних ділянках та місцезнаходження їх поворотних точок в натурі (на місцевості) визначено інженером-землевпорядником ФОП "Губський В.В." ОСОБА_5 за допомогою GPS навігатора Magellan Triton 400 та теодоліта 2Т5К. Також інженером-землевпорядником ОСОБА_5 виконано схеми розташування та обміру земельної ділянки площею 21,7397 га.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що у зазначених актах не вказано про наявність у ОСОБА_5 відповідного сертифіката інженера-землевпорядника, необхідного для професійної діяльності у сфері землеустрою та для робіт із землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що доказів наявності у ОСОБА_5 сертифікату інженера-землевпорядника прокурором та позивачем-2 суду не надано

В ході судового розгляду, позивач 2 пояснив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників такий сертифікат має Фізична особа-підприємець Губський В.В., у якого працює ОСОБА_5 На думку представника позивача-2, наявність сертифіката інженера-землевпорядника у ОСОБА_5 не є обов'язковою, оскільки Губський В.В. повинен перевіряти правильність складення технічної документації на основі наданих даних з вимірювальних приладів. Крім того, як значив позивач 2 згідно з відомостейДержавного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Губський Віталій Вікторович (порядковий номер 586 у Реєстрі) має сертифікат від 03.01.2013 НОМЕР_1, а місцем провадження господарської діяльності розробників документації із землеустрою (адміністративно-територіальна одиниця) є Бориспільський, Броварський, Переяслав-Хмельницький та Таращанський райони Київської області, а не Борзнянський район Чернігівської області.

Місцевим господарським судом правомірно були відхилені доводи позивача, з якими і погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки професійна діяльність у сфері землеустрою, право на здійснення якої підтверджується сертифікатом, полягає не лише у перевірці правильності складення технічної документації на основі наданих даних з вимірювальних приладів, але й безпосередньо у здійсненні відповідних вимірювань. Некваліфіковане первинне вимірювання призведе до недостовірності результатів усіх послідуючих кроків у розробленні такої документації.

З урахуванням наведено суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності у ОСОБА_5 належного сертифіката інженера-землевпорядника, а отже відсутності належної кваліфікації у галузі знань землеустрою, необхідних для здійснення професійної діяльності у сфері землеустрою, виконані останнім виміри з визначення площі спірної земельної ділянки та складення відповідної технічної документації не можуть вважатись допустимими і достовірними доказами, на підставі яких має здійснюватися розрахунок завданої шкоди.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно було не прийнято в якості належного та допустимого доказу наданий відповідачем акт обстеження від 13.10.2017, оскільки таке обстеження відбулось після спливу більш ніж п'яти місяців після проведення перевірки, за результатами якої було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Крім того, з наданого акту незрозуміло, яку з частин земельної ділянки в урочищі "Пелагеєва-Шацьке" було обстежено, оскільки орієнтовна площа земельної ділянки у цьому урочищі становить 69 га, а у акті відсутні відомості, які б підтверджували, що оглядалася саме та земельна ділянка, факт самовільного використання якої було встановлено при проведення перевірки органом контролю у квітні-травні 2017 року. У розрізі наведених обставин наявність бур'яну та відсутність стерні пшениці, на що посилаються позивач-1 та відповідач, на певній частині земель в урочищі не може слугувати беззаперечним доказом невикористання спірної земельної ділянки відповідачем.

Враховуючи те, що прокурором не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, тобто його неправомірної поведінки, а також правомірності визначення розміру завданої шкоди, місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, скаржником до суду апеляційної інстанції було подано додаткові документи про те, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги додаткові документи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що подані скаржником докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Щодо наданих першим заступником прокурора Чернівської області документів, а саме - копію звернення ОСОБА_10 від 15.06.2018, копію трудової книжки НОМЕР_2 на ОСОБА_10, копію звернення ОСОБА_9 від 15.06.2018 та копію трудової книжки НОМЕР_3 на ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 76, ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Аналогічні твердження викладені в ч. 5 п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, а саме: подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Проте, подані першим заступником прокурора Чернігівської області додаткові документи до суду апеляційної інстанції не завірені належним чином, а відтак не приймаються судом як належні та допустимі докази в підтвердження викладених прокуратури обставин.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верхового Суду від 24.07.2018 у справі № 922/2714/17.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, сул апеляційної інстанції зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокуратура Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2018 у справі № 927/159/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 927/159/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складенота підписано судом -13.08.2018 року.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров