Рішення № 75848612, 03.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року справа № 823/1623/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пруднікової В.О.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

встановив

19 квітня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20200) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001), в якому просить:

1) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправними щодо здійснення перерахунку пенсії по ОСОБА_1 станом на 05.02.2018;

2) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скасувати проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 станом на 05.02.2018 та відновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до рівня, який був перед проведенням перерахунку і становив 3,82422;

3) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області привести у відповідність до вимог чинного законодавства дані (інформацію) в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) по ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 17.12.2005 по 03.06.2010 з метою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018;

4) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати позивачу письмове підтвердження щодо зарахування періоду вимушеного прогулу з 17.12.2005 по 03.06.2010 по ОСОБА_1Д до страхового стажу у формі «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5) з відображенням зарахованого періоду вимушеного прогулу з 17.12.2005 по 03.06.2010 до страхового стажу в розрізі місяців відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018;

5) постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб рішення, дія чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України;

6) встановити строк для подання суб’єктом владних повноважень – до суду звіту про виконання судового рішення;

7) постановити окрему ухвалу якою зобов’язати Пенсійний фонд України усунути причини та умови, що сприяли порушенню законодавства та направити її до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що Звенигородське управління ПФУ Черкаської області зобов’язане було забезпечити нарахування і сплату Звенигородською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області єдиного внеску на суми, що визначаються шляхом ділення доходу, виплаченого за рішенням судів, на кількість місяців, за які він нарахований, що зазначено і в постанові Київського апеляційного адміністративного суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Фактичні обставини справи.

З 16 травня 2012 року позивачці призначена пенсія по інвалідності на підставі виписки із акта огляду МСЕК та заяви про призначення пенсії від 27 червня 2012 року.

При призначенні пенсії позивачці був врахований заробіток з 01.07.2000 по 31.12.2005, з 01.07.2006 по 31.07.2006, з 01.06.2010 по 31.05.2012, відповідно до якого індивідуального коефіцієнт заробітної плати склав 3,56098 та індивідуальний коефіцієнт страхового стажу – 0,50738 .

10 липня 2014 року здійснено перерахунок пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії від 09 липня 2014 року, де врахований заробіток за період з 01.07.2000 по 31.12.2005, з 01.07.2006 по 31.07.2006, з 01.06.2010 по 30.06.2014, відповідно до якого індивідуального коефіцієнт заробітної плати склав 3,85859 та індивідуальний коефіцієнт страхового стажу – 0, 50738 .

На підрахунок страхового стажу вплинули наступні факти.

Так, 16 грудня 2005 року позивачку звільнено із Звенигородської ОДПІ. Незаконне звільнення позивачка оскаржила до суду та постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2007 року поновлено на роботі та зобов’язано роботодавця – Звенигородську ОДПІ виплатити на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2005 по 22.05.2006 в розмірі 13937,50 грн.

Наказом ДПС у Черкаській області від 02.10.2005 № 116-ф зобов’язано Звенигородську МДПІ виплатити за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2005 по 22.05.2006 суму 35930,01 грн та компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі 40819,94 грн відповідно до розділу 4 п. 10 постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 задоволений позов та стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2006 по 03.06.2010 в розмірі 217137,09 грн.

Наказом Міндоходів України № 131 від 28.05.2013 зобов'язано Звенигордську МДПІ ДПС у Черкаській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2006 по 03.06.2010 в розмірі 217137,09 грн.

На виконання рішення судів роботодавцем виплачені суми без розбивки на місяці а саме у квітні 2008 року – 13937,50 грн, у жовтні 2012 року – 35930,01 грн та 40819,94 грн, у травні 2013 року – 217137,09 грн, всього в сумі 307824,54 грн.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 694/1107/17 зобов’язано Звенигордське об’єднане УПФУ в Черкаській області, де на обліку перебуває позивачка, зарахувати час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 17 грудня 2005 року по 03 червня 2010 року до страхового стажу.

Натомість, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), яка отримана позивачкою 23.02.2018, інформація про страховий стаж за період з січня 2006 року по травень 2010 року – за період вимушеного прогулу – відсутня, а тому позивачка вважає, що рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17 відповідачем не виконано у належний спосіб і просить захистити іі право шляхом внесення відомостей за спірний період до картки форми ОК-5, оскільки наявність даного страхового стажу суттєво впливає на розмір індивідуального коефіцієнту заробітної плати ( склав 3,41682) та на індивідуальний коефіцієнт страхового стажу та відповідно на розмір пенсійних виплат.

На запит позивачки від 23.02.2018 відповідач надав відповідь, з якої вбачається, що за період з січня 2006 року по травень 2010 року виставлені самостійно дні місяців без сум заробітної плати, які виплачено на виконання судових рішень.

Відповідач натомість, зауважує, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 694/1107/17 виконано повністю, а саме резолютивну частину щодо зарахування страхового стажу позивачки, жодних вимог щодо зарахування сум в судовому рішенні не ставилосячи інших зобов’язань щодо вчинення будь-яких дій рішенням суду на органи Пенсійного фонду України не покладено.

Також у системі персоніфікованого обліку відсутні заробітня плата за період з 17.12.2005 по 03.06.2010, а тому цей заробіток за цей період введено нулями.

Відповідач у своєму відзиві посилається на статтю 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою не передбачено зарахування страхового стажу під час призначення або перерахунку пенсії без врахування заробітку за цей період.

Юридичні обставини.

Суд зауважує, що визначення термінів страхового стажу та страхових внесків дано в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно статті 1 даного закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також, частиною 1 статті 24 даного закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 даного закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17 суд звернув увагу на алгоритм дій відповідача та роботодавця, а саме на частину 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з метою захисту права позивачки на пенсійну виплату з урахуванням періоду вимушеного прогулу та сум з особливостями його сплати роботодавцем та зарахуванням єдиного соціального внеску.

Так, даною частиною передбачено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набув чинності з 01 січня 2011 року.

Так судом встановлено, що кошти були виплачені у жовтні 2012 року та травні 2013 року, тобто після набрання чинності даного закону.

Також відповідно до статті 14 даного закону ( в редакції чинні на час здійснення виплат позивачці) Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: 6) здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як з’ясовано у судовому засіданні та встановлено судом в рішенніКиївського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 694/1107/17 незабезпечення Звенигородським Об’єднаним управлінням ПФУ у Черкаській області дотримання роботодавцем позивача – Звенигородською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відсутність у зв’язку з цим у системі персоніфікованого обліку відповідних даних, не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 – позивачки права на зарахування спірного періоду вимушеного прогулу до страхового стажу.

Таким чином Звенигордське об’єднане управління ПФУ у Черкаській області зобов’язане було забезпечити нарахування і сплату Звенигородським ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області єдиного внеску на суми, що визначаються шляхом ділення доходу, виплаченого відповідно до судових рішень, на кількість місяців, за які він нарахований.

Суд критично оцінює посилання відповідача на статтю 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в ній зазначено, що Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а тому дана стаття не регулює спірні правовідносини по виконанню судового рішення саме по нездійсненню відповідачем контролю за дотриманням платниками єдиного внеску вимог Закону та відсутність у зв’язку з цим у системі персоніфікованого обліку відповідних даних щодо позивачки.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов’язковими для виконання на всій території України

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 246 КАС України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, а тому відповідач зобов’язаний враховувати не лише резолютивну частину рішення (як зазначав відповідач) , а всічастини судового рішення в цілому.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення яке набрало законної сили – постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 694/1107/17 не виконановідповідачем належним чином.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) підлягають застосуванню як джерела права.

Так, у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2009 року ( заява №40450/04) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої договірної сторони дозволяла, щоб … обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтована тривала затримка у виконанні обов’язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, при цьому останнім протилежного суду не доведено.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо виконання судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17, з метою реалізації завдання та основних засад адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог, а саме

1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправними щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17.

2. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) скасувати проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17 та відновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до рівня, який був перед проведенням перерахунку і становив 3,82422.

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) привести у відповідність до вимог чинного законодавства дані (інформацію) в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) по ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період вимушеного прогулу з 17.12.2005 по 03.06.2010.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд, задовольняючи часткового позовні вимоги, зобов’язує відповідача вчинити дії з урахуванням правової оцінки наданої судом у мотивувальній частині даного рішення.

Щодо позовної вимоги № 4 суд вважає, що вона є передчасною і стосується саме витребування документів в разі виконання попередніх позовних вимог , а тому суд не вбачає необхідності у її задоволенні.

В той же час суд вважає, що у задоволенні вимоги позивачки щодо постановлення окремих ухвал та направлення їх до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України слід відмовити оскільки відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправними щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) скасувати проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №694/1107/17 та відновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до рівня, який був перед проведенням перерахунку і становив 3,82422.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) привести у відповідність до вимог чинного законодавства дані (інформацію) в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) по ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період вимушеного прогулу з 17.12.2005 по 03.06.2010 з урахуванням правової оцінки наданої судом у мотивувальній частині даного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2018 року.