Рішення № 75848468, 01.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

01 серпня 2018 року справа № 823/1698/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 – особисто,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати бездіяльність Золотоніського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) у перерахунку призначеної 01.10.2016 позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 відсотків на 84 відсотки заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді - протиправною;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як правонаступника Золотоніського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок призначеного позивачу довічного грошового утримання судді у відставці визнавши його у розмірі 84 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та провести його виплату з 01.10.2016 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що працівниками Золотоніського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді протиправно не зарахували до стажу період служби в збройних силах, навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та стаж роботи на посаді слідчого. Внаслідок наведених дій розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді становить 80 відсотків, тоді як повинен становити 84 відсотки.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача просила в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно статті 135 Закону України «Про статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI в редакції з 29.03.2015 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. При цьому умови зарахування до стажу роботи судді інших періодів роботи чи служби не передбачені.

У подальшому прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності 30.09.2016 та визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.

Згідно статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Умови зарахування до стажу роботи судді інших періодів роботи чи служби Законом №1402-VI також не передбачені.

Оскільки позивач звільнений з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України №1600-VІІІ від 30.09.2016, розрахунок його стажу роботи для визначення права на отримання щомісячного довічного грошового утримання мав здійснюватись відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІ, згідно з яким проходження строкової військової служби та робота на посаді слідчого до стажу роботи судді зарахуванню не підлягала.

Посилання позивача на ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 та постанову КМУ від 03.09.2005 №865, якими передбачено врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку, часу роботи на посаді слідчого, періоду строкової військової служби, а також половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, є безпідставними, оскільки ці нормативно-правові акти втратили чинність.

На підставі наведеного представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, проте направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 Президента України від 06 червня 2002 року за №513/2002 «Про призначення суддів» призначений на посаду судді Драбівського районного з Черкаської області строком на п'ять років.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.2008 за №260-VІ обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судців» від 22 вересня 2016 року №1600-VІІІ позивача звільнено з посади судді Драбівського районного суду Черкаської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом голови суду № 26-ОС від 30 вересня 2016 року відраховано зі штату суду.

З 03 жовтня 2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді.

27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою, в якій просив привести у зідповідність до чинного законодавства розмір призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 жовтня 2016 року, визначивши його у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, нарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 жовтня 2016 року, виходячи з розміру 84 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного роміру з врахуванням виплачених сум.

Листом №38/Ф-10 від 10.11.2017 Золотоніське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило позивачу в підвищенні щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на ту обставину, що до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання включається тільки стаж роботи на посаді судді.

Вирішуючи питання про правомірність доводів відповідача щодо неврахування періоду служби в збройних силах, навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та стаж роботи на посаді слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, суд виходить з такого.

На момент звільнення позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того відповідно до статті 1 ОСОБА_2 Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - ОСОБА_2 №584/95) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду служби в збройних силах, половини строку навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та стаж роботи на посаді слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період служби в збройних силах, половини строку навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та стаж роботи на посаді слідчого, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотки від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки позивачем сформовано позовні вимоги з урахуванням викладеної в листі №38/Ф-10 від 10.11.2017 відмови відповідача в добровільному порядку провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, тому саме з моменту отримання вказаного листа позивач набув право на звернення до суду, яке використав у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Золотоніського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області у перерахунку призначеної з 01.10.2016 ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 відсотків на 84 відсотки заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці визнавши його у розмірі 84 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та провести його виплату з 01.10.2016 з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (19800, Черкаська область, Драбівський район, смт. Драбів, вул. Набережна, 33, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 10.08.2018.

Суддя В.В. Гаращенко