Рішення № 75848444, 14.08.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/2004/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій просить суд:

1. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.06.2017 перерахунок пенсії позивачу з розрахунку 80% від суми заробітної плати у розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Хмельницької області від 15.05.2018 №18-1875-17.

3. Виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії за період з 1 червня 2017 року, перерахувавши її на особистий пенсійний рахунок позивача.

4. Судові витрати стягнути з відповідача.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог: ст. ст. 19, 22 Конституції України та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 80% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 30.04.2015 звільнився з прокуратури за власним бажанням за вислугою років. Вважає, що йому безпідставно проведено перерахунок пенсії з меншого та неправильно обрахованого розміру пенсії.

04.07.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах закону та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Вказав, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

У відзиві заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні обставини справи.

Позивач з 30.09.2008 отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від заробітної плати.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 01.06.2016 у справі №686/9319/16-а, яка набрала законної сили 01.08.2016, зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Хмельницької області за №18-255 від 10.03.2016 з 01 грудня 2015 року з урахуванням проведених виплат.

03.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до прокурора Хмельницької області з заявою щодо видачі йому довідки про заробітну плату станом на 01.12.2015 виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої він вийшов на пенсію, з урахуванням всіх, без виключення, виплат працюючим працівникам.

За результатами розгляду заяви, листом прокуратури Хмельницької області від 15.05.2018 №18-1875-17 повідомлено ОСОБА_1 про розмір складових заробітної плати прокурора відділу прокуратури Хмельницької області.

18.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про здійснення перерахунку призначеної йому пенсії у розмірі 80% на підставі довідки №18-1875-17 від 15.05.2018 у зв’язку з збільшенням окладів працівників прокуратури з 01.12.2015.

Листом від 31.05.2018 №1282/Я-8 відповідач відмовив позивачу в здійсненні перерахунку пенсії у зв’язку з відсутністю підстав для його проведення.

Вважаючи неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідки №18-1875-17 від 15.05.2018, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII внесені зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема, частину 18 вказаної статті викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Тому, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

Згідно з ч. 20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було.

Таким чином, наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ при призначенні пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №635/903/17 та від 27.03.2018 у справі №127/11766/16-а.

При цьому, тривале невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії.

Крім того, у вказаних рішеннях Верховний Суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, не може вважатися доказом протиправності дій пенсійного органу і покладати на нього обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд враховує, що на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09.12.2015 №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, оскільки відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №635/903/17, від 21.02.2018 у справі №415/1186/16-а, від 27.03.2018 у справі №127/11766/16-а, від 02.04.2018 у справі №680/382/16а та від 04.04.2018 у справі №727/7736/16.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з наведеного слідує, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно, а бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України і покладати на нього обов'язки, не передбачені законодавством. При цьому, причини бездіяльності Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 01.06.2016 у справі №686/9319/16-а, чітко визначено довідку прокуратури Хмельницької області за №18-255 від 10.03.2016, на підставі даних якої необхідно було провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1. Тому в органу пенсійного фонду були відсутні підстави для врахування інших даних, ніж зазначені в довідці прокуратури Хмельницької області за №18-255 від 10.03.2016.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 21318350) про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_2