Рішення № 75848373, 02.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

02 серпня 2018 року справа № 823/1714/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 – особисто,

представника позивача: ОСОБА_2 – за ордером;

представника відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю;

представника третьої особи: ОСОБА_3 – за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління МВС у Черкаській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління МВС у Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №2231 від 28.03.2018 за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 «Про створення комісії для перегляду актів нещасного випадку»;

- визнати протиправним та скасувати Акт №7 за формою НТ від 17.04.2018 «Про нещасний випадок невиробничого характеру», затверджений головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5, який складено за результатами проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався 23.12.2013 з ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати Акт б/н за формою Н-5* від 17.04.2018 комісії, яка призначена головою ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області розслідування нещасного випадку, що стався 23.12.2013 близько 12 год. 00 хв. з позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнений у відставку через хворобу. Під час проходження служби отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби, внаслідок чого 08.11.2002 йому встановлено другу групу інвалідності.

Позивач стверджує, що відповідач з метою уникнення виплати одноразової грошової допомоги незаконно створив комісію для перегляду актів, якими визнано, що позивач отримав травму у період проходження служби, пов’язану з виконанням службових обов’язків.

Комісією проведено нове службове розслідування за результатами якого попередні акти скасовано, складено нові: за формою НТ від 17.04.2018 та за формою Н-5* від 17.04.2018, відповідно до яких встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби та не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

На думку позивача, комісією, яка утворена 28.03.2018 не дотримано вимог Порядку №1346 під час розслідування нещасного випадку, що стався з ним 23.12.2013, зокрема, не опитано жодної особи в тому числі потерпілого, відсутня інформація про доцільність або недоцільність обстеження місця події у зв'язку зі сплином тривалого проміжку часу та інше.

Акт за формою НТ* від 17.04.2018 року містить відомості, які не відповідають дійсності, а висновки зроблені лише на припущеннях членів комісії.

Також позивач звернув увагу, що відповідач не має достатніх повноважень для перегляду попередньо складених актів на підставі звернення Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

В ході судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримували та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача, яка одночасно представляла інтереси третьої особи, проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених відзиві на позов, зазначивши, що службою з державного нагляду за охороною праці управління логістики та матеріально-технічного забезпечення (далі - УЛМТЗ) ГУНП в Черкаській області під час перевірки актів за формою Н-1 № 6 від 12.02.2014 та Н-5 від 12.02.2014, які позивач надав разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги встановлено, що обставини за яких ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження не підпадають під дію п. 3.9 Порядку №1346, тому нещасний випадок, який стався з позивачем слід вважати таким, що стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

З огляду на те, що акти за формою Н-1 № 6 від 12.02.2014 та Н-5 від 12.02.2014, які складені та затверджені комісією з розслідування нещасних випадків із числа працівників УБОЗ УМВС, не відповідають вимогам Порядку № 1346 - виникла необхідність провести повторне розслідування нещасного випадку та складання актів, які б відповідали дійсним обставинам справи та Порядку № 1346.

Отже, з метою перегляду наведених актів наказом УМВС України в Черкаській області від 28.03.2018 №2231 створено комісію для перегляду цих актів.

Згідно з п. 1 розділу III Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 7 розділу III Порядку № 4 головним спеціалістом з державного нагляду за охороною праці ОСОБА_6 в Черкаській області виявлено невідповідність актів за формою Н-1* № 6 від 12.02.2014 та Н-5* від 12.02.2014 Порядку № 1346 в результаті чого висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу не був затверджений.

Зважаючи на викладене спеціаліст з державного нагляду за охороною праці ОСОБА_6 в Черкаській області звернулась саме до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області з відповідним листом, оскільки підрозділ в якому працював позивач та який проводив розслідування нещасного випадку ліквідований.

За твердженням представника відповідача служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень згідно абзацу 2 п.п. 3.29 Порядку №1346 мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку.

На підставі наведеного представник відповідача вважає, що акти за формою Н-1* № 6 від 12.02.2014 та Н-5* від 12.02.2014 правомірно скасовані, оскільки обставини за яких трапився нещасний випадок з позивачем вказують на його не пов’язаність з проходженням служби.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу суду, що жодною нормою не передбачено створення нової комісії для повторного розслідування нещасного випадку і відповідач про це не зазначив.

Крім того відповідач жодним чином не враховав посаду позивача на час отримання травми та характер виконуваної роботи, оскільки він здійснював оперативно-розшукову роботу, постійно зустрічався з агентами, спілкувався з ними та відповідним чином документував ці зустрічі.

Вказана інформація є таємною та обмежене коло осіб мало доступ до неї. Зазначені обставини необхідно враховувати при проведенні розслідування та не вся інформація могла бути відображена у висновках комісії.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, у період з 07.07.2002 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 16.11.2017 службу в Національній поліції України.

Судом встановлено, що 23.12.2013 з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді перелому ХІ ребра і VІІІ ребра з права.

Комісією, призначеною за дорученням УБОЗ УМВС в Черкаській області від 31.12.2013 № 2/38-5472 в період з 31.12.2013 по 12.02.2014 проведено розслідування вказаного нещасного випадку.

За результатами проведеного розслідування 12.02.2014 складено акт за формою Н-1* про нещасний випадок (в тому числі поранення) та акт за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення).

У вищевказаних актах комісія дійшла висновку, що у відповідності до п.3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (далі – Порядок №1346), нещасний випадок з майором міліції ОСОБА_1, оперуповноваженим з ОВС сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ УМВС України в Черкаській області трапився з при виконанні службових обов’язків, в період проходження служби.

Свідоцтвом про хворобу № 361 від 03.11.2017, виданим військово-лікарською комісією державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» підтверджено, що ОСОБА_1 отримав травми, що пов'язані з проходженням служби в поліції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина захворювання – травма, що пов’язана з виконанням службових обов’язків (відомості довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 873321 від 29.11.2017).

11.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Черкаській області із заявою у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок одержання травми, пов'язаної з виконанням службових обов’язків.

Листом від 25.01.2018 №29/0-249 позивачеві відмовлено у виплаті вказаної допомоги. Відмова мотивована тим, що відповідач не визнає достовірність акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини травмування позивача.

Наказом №2231 від 28.03.2018 за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 створено комісію для перегляду актів за формою Н-1* №6 від 12.02.2014 та Н-5* від 12.02.2014 нещасного випадку, який стався 23.12.2013 з позивачем.

За результатами роботи комісією складено акт №7 за формою НТ* від 17.04.2018 «Про нещасний випадок невиробничого характеру» та акт б/н за формою Н-5* від 17.04.2018 розслідування нещасного випадку за висновками яких нещасний випадок трапився з позивачем в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов’язків. При цьому актом б/н за формою Н-5* від 17.04.2018 скасовано акт за формою Н-1* № 6 від 12.02.2014 та Н-5* від 12.02.2014 нещасного випадку, який стався 23.12.2013 з позивачем.

Вирішуючи питання про правомірність створення комісії для перегляду актів нещасного випадку, суд зазначає, що відповідно до п. 3.29 Порядку №1346 ( в редакції на момент прийняття оскарженого наказу) контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.

Ці служби мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, або висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події.

З наведених норм Порядку №1346 вбачається, що служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд.

Однак, суд погоджується з доводами позивача, що нормами цього Порядку №1346 не передбачено створення комісії для повторного розслідування нещасного випадку, тобто повторне розслідування нещасного випадку не проводиться.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, наказ №2231 від 28.03.2018 управління МВС у Черкаській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області «Про створення комісії для перегляду актів нещасного випадку» прийнятий за межами наданих відповідачу повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для скасування актів за формою Н-1* №6 від 12.02.2014 та Н-5* від 12.02.2014, суд вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом положень п. 3.29 Порядку №1346 (в редакції, чинній на момент складення актів) контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.

Ці служби мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1* або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку або інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Суд акцентує увагу, що редакція п. 3.29 Порядку №1346, станом на момент складення актів від 12.02.2014, не містила положень та не наділяла повноваженнями посадових осіб відповідача скасовувати акти за формою Н-1* та Н-5*. Лише після внесення змін до вказаного пункту наказом МВС України від 10.06.2015 за №677 такі повноваження надано.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Згідно з приписами п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ «Тошкуце та інші проти Румунії», заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності.

Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» п.71).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, що дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Конституційний Суд України у рішеннях наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

Наприклад, Європейський суд справедливості у рішенні у справі «Yvonne Van Duyn v Homme Office» від 04.12.1974, № 41/74 зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою. Дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, що розуміється в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З огляду на вказані правові позиції Європейського суду з прав людини, створення непослідовної процедури встановлення обставин нещасного випадку та внесення змін до регуляторних норм, які дають змогу переглядати правовий статус позивача після його встановлення, є свідченням непропорційного втручання у права позивача та покладення на нього відповідальності за дії державних органів, що є неприпустимим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність складених ним актів, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ №2231 від 28.03.2018 управління МВС у Черкаській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області «Про створення комісії для перегляду актів нещасного випадку».

Визнати протиправним та скасувати Акт №7 за формою НТ* від 17.04.2018 «Про нещасний випадок невиробничого характеру», який складено за результатами проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався 23.12.2013 з ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати Акт б/н за формою Н-5* від 17.04.2018 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 23.12.2013 близько 12 год. 00 хв. з ОСОБА_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко