Рішення № 75848253, 14.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 р. справа № 820/3636/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Комунального підприємства “Харківський метрополітен” (юридична адреса: вул. Різдвяна, 29, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 04805918, МФО 351629, р\р НОМЕР_1 в ПАТ “Мегабанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1-під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 3768379,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно положень чинного законодавства та, враховуючи кількість працівників, на підприємстві відповідача працювати 84 особи з інвалідністю. Згідно зі звітом відповідача за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2017 році становила 2105 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 42 осіб, у той час, як відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві мали працювати 84 особи з інвалідністю. Таким чином, з огляду на те, що середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2017 рік становила 89723,33 грн., тому сума адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, складає 3768379,86 грн. Згідно розрахунку станом на час подачі даного позову, вказана сума відповідачем не сплачена, а тому представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, та у своєму відзиві на позов зазначив, що відповідачем на виконання положень чинного законодавства створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у щомісячно поданих за 2017р. до центру зайнятості звітах за формою № 3-ПН з вакансіями для працевлаштування осіб інвалідністю було надано інформацію про наявність на КП «Харківський метрополітен» в середньому 62 вакансій для осіб інвалідністю. Таким чином, КП «Харківський метрополітен» фактично створило 104 робочих місця для інвалідів (62 вакансії та 42 працюючих), що перевищує норматив 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників (84 робочих місць). Також, представник відповідача звернув увагу суду, що у 2017 році крім зайнятих робочих місць для інвалідів було заповнено ще 9 вакансії на робочі місця для інвалідів, а інші вакансії залишилися незаповненими. Окрім того, КП «Харківський метрополітен» в друкованому засобі масової інформації - газеті «Прем’єр» розмістило 12 оголошень (щомісяця) щодо працевлаштування інвалідів без посилань на конкретні посади чи кількість місць, так як були готові розглянути всі пропозиції, в результаті чого у 2017 р. КП «Харківський метрополітен» було прийнято на роботу 7 осіб з числа осіб з інвалідністю (докази додаються), які звернулися для працевлаштування на підприємство самостійно за оголошенням. Також метрополітен приймав участь у інформаційних семінарах «Ефективне працевлаштування спеціалістів, професіоналів з числа осіб з інвалідністю», що проводилися 22.03.2017р., 21.06.2017р., 26.07.2017р., 30.08.2017р., 29.11.2017р. Харківським міським центром зайнятості спільно з Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та приймав участь у міні-ярмару вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, що проводився 09.06.2017р. Харківським міським центром зайнятості. З огляду на зазначене, представник відповідача вказав, що підприємством дотримано вимог чинного законодавства щодо вчасного та систематичного подання звітів, пошуку та працевлаштування інвалідів, а відтак застосування штрафних санкцій є безпідставним та необґрунтованим, а відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 14.08.2018 року представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не прибули, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та клопотання представників сторін, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

КП «Харківський метрополітен» перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі по тексту - Закон) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Так, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно статті 18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Суд зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення, відтак зазначені санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів.

Якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, що надавався підприємством відповідача до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 2105 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 42 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 84 особи (4%) (а.с.207).

На виконання свого обов'язку щодо забезпечення працевлаштування інвалідів встановленого ч. 2 ст. 19 Закону та вимог п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, КП «Харківський метрополітен» подано звітінсть форми 3 ПН : 17.01.2017 року (основна), 10.10.2017 року (уточнююча до звітності від 12.09.2017 року), 28.12.2017 року (уточнююча до звітності від 14.11.2017 року), 15.08.2017 року (уточнююча до звітності від 25.07.2017 року), 12.09.2017 року (уточнююча до звітності від 15.08.2017 року), 15.07.2017 року (уточнююча до звітності від 13.06.2017 року), 13.06.2017 року (уточнююча до звітності від 12.05.2017 року), 14.11.2017 року (уточнююча до звітності від 10.10.2017 року), 11.01.2017 року та уточнюючу до неї від 22.07.2017 року, 14.03.2017 року (уточнююча до звітності від 22.02.2017 року), 19.04.2017 року (уточнююча до звітності від 14.03.2017 року), 12.05.2017 року (уточнююча до звітності від 19.04.2017 року), 14.02.2018 року, 11.01.2017 року, 17.01.2017 року, 22.02.2017 року (уточнююча звітність 11.01.2017 року), 19.04.2017 року (уточнююча до звітності від 14.03.2017 року), 12.05.2017 року (уточнююча до звітності від 19.04.2017 року), 13.06.2017 року (уточнююча до звітності від 12.05.2017 року), 25.07.2017 року (уточнююча до звітності від 13.06.2017 року), 15.08.2017 року (уточнююча до звітності від 25.07.2017 року), 10.10.2017 року (уточнююча до звітності від 12.09.2017 року) (т.1 а.с. 25, 28, 54, 67, 80, 93, 106, 119, 129, 142, 155, 168, 186, т.2 а.с. 13, 32, 35, 81, 102, 123, 142, 161, 201), в яких зазначено перелік наявних вакантних посад для інвалідів.

Так, у щомісячно поданих за 2017р. до центру зайнятості звітах за формою № 3-ПН (з відмітками про вхідний номер) з вакансіями для працевлаштування осіб інвалідністю було надано інформацію про наявність на КП «Харківський метрополітен» в середньому 62 вакансій для осіб інвалідністю.

Як вбачається з листа Харківського міського центру зайнятості від 12.04.2018 року № ХМЦЗ-03-3718, КП «Харківський метрополітен» протягом 2017 року надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № м3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів»)(т.1 а.с. 24).

Протягом 2017 року до КП «Харківський метрополітен» було працевлаштовано 3 людини з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Також, як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківський метрополітен» працевлаштовано у 2017 році осіб з інвалідністю (згідно залучених до матеріалів справи довідок до актів огляду медико – соціальною експертною комісією з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інвалідів), що оформлено відповідними наказами (розпорядженнями) форми П-1 (т. 1 а.с. 208-257).

За фактом працевлаштування осіб з інвалідністю на роботу в КП «Харківський метрополітен», відповідачем сформовано звіти про прийнятих працівників за 2017 рік форми 5-Г (т.2 а.с. 1-12), які були направлені на адресу Харківського міського центру зайнятості, що підтверджується відповідною відміткою за вхідним номером.

Додатково КП «Харківський метрополітен» протягом 2017 року в друкованому засобі масової інформації - газеті «Прем’єр» розмістило 12 оголошень (щомісяця) щодо працевлаштування інвалідів (т.1 а.с. 189-200) без посилань на конкретні посади чи кількість місць, так як були готові розглянути всі пропозиції, за результатом чого у 2017 році КП «Харківський метрополітен» було прийнято на роботу 7 осіб з числа осіб з інвалідністю, які звернулися для працевлаштування на підприємство самостійно за оголошенням.

Матеріалами справи також підтверджено, що КП «Харківський метрополітен» приймав участь у інформаційних семінарах «Ефективне працевлаштування спеціалістів, професіоналів з числа осіб з інвалідністю», що проводилися 22.03.2017р., 21.06.2017р., 26.07.2017р., 30.08.2017р., 29.11.2017р. Харківським міським центром зайнятості спільно з Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується листами Харківського міського центру зайнятості (т.1 а.с. 201-205).

Також, КП «Харківський метрополітен» приймав участь у міні-ярмару вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, що проводився 09.06.2017р. Харківським міським центром зайнятості, що підтверджується листом від 12.06.2017р. № ХМЦЗ-ОЗ-6899 (т.1 а.с. 206).

Окрім того, представник відповідача у своєму відзиві на позов звернув увагу суду, що КП «Харківський метрополітен» є транспортним підприємством більшість робіт на якому пов’язана з джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до Звіту про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці за 2017р. за Формою № 1-ПВ (умови праці), затвердженою наказом Держстату від 26.06.2017р. № 150 з облікової кількості штатних працівників - 2209, які працюють на підприємстві, з яких 1819 працівників, за результатами атестацій працюють на робочих місцях зі шкідливими та тяжкими умовами праці (докази додається).

На підставі вимог ст. 17 Закону України «Про охорону праці», працівники метрополітену проходять медичні огляди відповідно до порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007р. № 246 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007р. за № 846/14113.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці», умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Таким чином, визначення нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов’язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону праці» та іншими нормативно-правовими актами України.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, шляхом подання кожного місяця звітів за формою № 3-ПН "Про наявність вакансій", суд дійшов висновку про виконання підприємством вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій.

Водночас, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.