Рішення № 75848145, 02.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р. Справа № 818/1878/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Волкова Ю.М.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1878/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК"

до Головного управління ДФС у Сумській області

3 особа: Товариство з обмеженою відповідальністю - "Модуль-Проект"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЛІМІК") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль проект" (далі по тексту - ТОВ "Модуль проект"), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000161407 від 11.01.2018.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки факт здійснення господарської операції підтверджений відповідними первинними документами.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 06.06.2018.

Головне управління ДФС у Сумській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що матеріали перевірки свідчать, що господарські операції із контрагентами здійснено з метою отримання податкової вигоди, зокрема для формування податкового кредиту без проведення операцій реального характеру.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 06.06.2018, відкладено розгляд справи на 13.06.2018.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 13.06.2018, відкладено розгляд справи на 11.07.2018.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 11.07.2018, відкладено розгляд справи на 19.07.2018.

Ухвалою суду від 19.07.2018 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 02.08.2018.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю - "Модуль-Проект" надіслало заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛІМІК" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Модуль Проект" за період березень, квітень 2017 року, за результатами якої складено акт №4256/18-28-14-07/22591059/232 від 13.12.2017 (а.с.36-87).

Відповідно до матеріалів перевірки встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, а саме п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп "а" п.198.1 абзацу першого п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу в результаті чого не підтверджено факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Лімік" щодо придбання товарів у ТОВ "Модуль Проект" з подальшою їх реалізацією ПАТ "Укртрансгаз" на суму ПДВ 2519482 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано на нього заперечення №26/12/17 від 26.12.2017. Відповідно до листа-відповіді на заперечення №297/10/18-28-14-07-17 від 10.01.2018 заперечення було залишено без задоволення, а акт перевірки в силі.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0000161407 від 11.01.2018 про зменшення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 519 482 грн. (а.с.97, т.1).

Не погодившись із вказаним вище рішенням позивачем було подано скаргу №32 від 26.01.2018 до Державної фіскальної служби України з вимогою про його скасування. Відповідно до рішення №12801/6/99-99-11-01-02-25 від 12.04.2018 ДФС України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.99-103).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що у березні 2016 року позивач прийняв участь у відкритих торгах, які проводило Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” щодо закупівлі робіт з встановлення газового обладнання (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС філій). За результатами проведених торгів ТОВ "ЛІМІК" став переможцем торгів та уклав із замовником відповідні договори на закупівлю робіт (т.1 а.с.113-115, 165-166, 170-171).

Для виконання укладених договорів з ПАТ “Укртрансгаз” позивач здійснив розробку необхідної робочої проектної документації, здійснив закупівлю необхідного обладнання та матеріалів, комплектуючих деталей, вузлів та агрегатів у інших суб’єктів господарювання та їх поставку, здійснив демонтаж існуючих вимірювальних трубопроводів та обладнання, після чого здійснив монтаж блоків очищення газу і монтаж вузлів обліку газу на базі лічильників газу, а також пусконаладку всього обладнання, тобто належним чином виконав умови укладених договорів з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГТС, встановленню газового обладнання. Крім того, було отримано підтвердження територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України відповідності пунктів виміру витрат газу вимогам нормативних документів.

Розробка робочої проектної документації для виконання робіт на об’єктах ПАТ “Укртрансгаз” була здійснена власними силами із залученням кваліфікованих працівників позивача відповідної професії (проектант).

Станом на момент перевірки позивач свої зобов’язання перед замовником ПАТ “Укртрансгаз” та його філіями виконав повністю, про що свідчить довідка № 05-08/03-3 від 03.03.2017, складена за результатами зустрічної перевірки ТОВ "ЛІМІК" з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку УМГ “Черкаситрасгаз” за період з 01.08.2016 по 31.01.2017, яка була складена Управлінням північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (т.1 а.с.226-232), а також довідка № 04-07/10-3 від 15.05.2017, складена за результатами зустрічної перевірки позивача з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ПАТ “Укртрансгаз” за період з 01.01.2014 по 30.04.2017 (т.1 а.с.233-235).

Крім підтвердження належного виконання позивачем умов укладених з ПАТ “Укртрансгаз” договорів складені Держаудитслужбою довідки містять відомості про те, що ТОВ "ЛІМІК" не є безпосереднім виробником газового обладнання, а придбав його у ТОВ “Модуль Проект”. При цьому, все обладнання було фактично поставлено, обладнання є належної якості і таким, що відповідає проектній технічній документації.

Так, між ТОВ "ЛІМІК" та ТОВ “Модуль Проект” було укладено договір поставки №16 від 28.10.2016, за яким ТОВ “Модуль Проект” зобов’язалося поставити на користь позивача визначений договором товар - вузли обліку газу, а позивач зобов’язався оплатити отриманий товар (т.1 а.с.116-117). Від імені сторін договір підписали директори підприємств ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Договір є дійсним, ніким не заперечувався, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався.

На виконання умов договору ТОВ “Модуль Проект” виготовило та частинами поставило на користь позивача визначену договором кількість вузлів обліку газу, які в подальшому ТОВ "ЛІМІК" було поставлено на користь покупця ПАТ “Укртрансгаз” та введено в експлуатацію. Під час поставки товару сторонами на виконання положень договору поставки та законодавства України були укладені видаткові накладні (т.1 а.с.139-143).

Вузли обліку газу були поставлені силами та за рахунок ТОВ “Модуль Проект”. Для цього ТОВ “Модуль Проект” було досягнуто домовленостей з перевізником ФОП ОСОБА_6 на перевезення вантажу. Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними із зазначенням перевізника, його водіїв та державних номерних знаків транспортних засобів, пунктів відправлення та доставки, перелік вантажу тощо (т.6 а.с.159-182).

Поставка Товару супроводжувалася сертифікатами, специфікаціями та паспортами, які були передані спочатку позивачу, а пізніше позивачем на адресу покупця ПАТ “Укртрансгаз” разом з товаром. В подальшому позивачем було здійснено розрахунок за поставлений товар (т.1 а.с.118-123, 144-152, т.5 а.с. 1-27,75-101,122-148,169-195).

Разом з тим, в ОСОБА_2 перевірки вказано, що перевіркою не було встановлено походження товару, не підтверджується рух товару від постачальника ТОВ “Модуль Проект” до ТОВ "ЛІМІК".

Отже, такі висновки відповідача не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам.

При цьому, як випливає з акту перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання вказаних вище правочинів були досліджені в ході перевірки.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність документального підтвердження можливості отримання контрагентами позивача зазначених обсягів комплектуючих.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладні його контрагентом, це і є подія яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі “Булвес”АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, суд наголошує, що в акті перевірки відсутня інформація про порушення кримінальних справ відносно ТОВ "Модуль проект".

Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях ТОВ "ЛІМІК" з ТОВ "Модуль проект", а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.

Отже, в акті перевірки не відображено фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ "ЛІМІК" податкового законодавства, оскільки акт перевірки не містить доказів: неможливості реального здійснення ТОВ "ЛІМІК" господарських операцій з ТОВ "Модуль проект" з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг; фактичного нездійснення ТОВ "Модуль проект", підприємницької діяльності саме в період операцій з ТОВ "ЛІМІК", відсутності у них саме в цей період фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з ТОВ "ЛІМІК", зокрема, відсутності кваліфікованого персоналу, основних фондів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; відсутності у ТОВ "ЛІМІК", взаємозв’язку між укладеними з ТОВ "Модуль проект", договорами та використанням їх у господарській діяльності товариства; здійснення ТОВ "ЛІМІК" операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з умислом завдати шкоду інтересам держави; відсутності, дефектності, недійсності та/або недостатності первинних документів, наданих ТОВ "ЛІМІК" до перевірки.

Перевіркою, також не наведено даних, які б засвідчували відсутність потреби на укладання правочинів (відсутня інформація щодо оперативних заходів про порушення кримінальних справ щодо посадових осіб та засновників ТОВ "Модуль проект", та відібрання пояснень посадових осіб на предмет реєстрації в державних органах виконавчої влади, податкової служби, органах статистики, пенсійному фонді, фактичного наміру здійснювати фінансово- господарську діяльність, укладання договорів).

Згідно ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 за №0000161407 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, ТОВ "ЛІМІК" необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області в сумі 37792,24 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" до Головного управління ДФС у Сумській області, 3 особа: Товариство з обмеженою відповідальністю - "Модуль-Проект" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000161407 від 11.01.2018 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 27-29, офіс 25, код ЄДРПОУ 22591059) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40019, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39563287) судовий збір в сумі 37792 (тридцять сім тисяч сімсот дев’яносто дві) грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.08.2018 р.

Суддя О.А. Прилипчук

ОСОБА_7