Рішення № 75847965, 06.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2491/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Стець Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача незаконними та неправомірними;

- зобов'язати відповідача нарахувати пенсію (основну та додаткову) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до вимог чинного законодавства та виплатити позивачу заборгованість з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою від 24.07.2018 суд на підставі ст.52 КАС України допустив заміну відповідача у справі з управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ) на отримання державної пенсії у розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що пенсійні виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 та від 23.11.2011 №1210 здійснюються у розмірах, визначених вказаними актами.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до довідки медико-соціальної (експертної) комісії серії 10ААВ №703000 ОСОБА_1 інвалід ІІІ групи та віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.12.2004. (а.с.16).

22.03.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснювати поточні виплати (державну пенсію у розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком), що встановлені в Законі та відновлених судом розмірах, починаючи з 01.11.2011, та здійснити виплату заборгованості по виплаті пенсії у розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2012.

04.04.2018 відповідач відмовив у проведенні перерахунку, у зв'язку із тим, що пенсія позивачу обчислена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії. Зазначає, що заборгованості по виплатах позивачу, передбачених Законом з 01.11.2011 не існує.

19.04.2018 позивач звернувся до відповідача зі скаргою у якій просив прийняти рішення про перерахунок основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли в період 2014 року. Окрім цього, просить відповідача донарахувати та виплатити заборгованість з державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

21.05.2018 відповідач відмовив у проведенні перерахунку, у зв'язку із тим, що пенсія позивачу з 01.11.2011 обчислена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України № 796-ХІІ.

Відповідно до ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У ст.50 та ст.54 Закону України № 796-ХІІ визначено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком.

19.06.2011 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011, яким передбачено, що в 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача. Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік. Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Проте, починаючи з 01.01.2014 Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16.01.2014 не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, статей 50, 54 вказаного закону, якими визначено перерахунок пенсій.

Лише 01.07.2014 Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2014 рік» Прикінцеві положення вказаного Закону доповнені п.п. 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VІІ набрав чинності 03.08.2014, тобто визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 03.08.2014.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України № 1210.

Згідно з ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ в редакції, що діяла з 28.12.2014, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані норми Закону України № 796-ХІІ не визнані неконституційними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні Великода проти України від 03.06.2014, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З огляду на викладене, суд встановив, що ОСОБА_1 має право на перерахунок основної державної пенсії по інвалідності і додаткової пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було делеговано Кабінету Міністрів України.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (К9901/1567/17).

Таким чином, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті та перерахунку пенсії.

Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановлених ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом позову у справі є зобов'язання відповідача нарахувати пенсію позивачу (основну та додаткову) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до вимог чинного законодавства та виплатити позивачу заборгованість з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахуванням фактично виплачених сум

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 3 ст. 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Такий висновок, суд робить, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1,3 та 8 Конституції України).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (стаття 24 Конституції України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Суд встановив, що відмова ОСОБА_1 у виплаті та перерахунку пенсії є протиправною дією Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності вказаним Законом.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Суд встановив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду , встановленого ч. 2 ст.122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивач строки звернення до суду з позовною заявою не пропустив.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 (К9901/2128/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 13.08.2018.

Суддя А.Г. Гулик