Ухвала суду № 75847792, 14.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3719/18

УХВАЛА

14 серпня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., вивчивши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року.

В позовній заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 53879947 від 29.01.2018 року.

Згідно з ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 27.07.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 27.07.2018 року усунути недоліки у позовній заяві та роз'яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.

Підставами для залишення позовної заяви без руху були: не надання доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; пропуск строку звернення до суду; необхідність надання документу про сплату судового збору у сумі 1762,00 грн.

В зв'язку з цим, суд своєю ухвалою від 27.07.2018 року зазначив про необхідність вказані недоліки усунути шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками (документами) та з доказами їх надіслання відповідачу, а також документу про сплату судового збору у сумі 1762,00 грн.

Позивач копію ухвали суду від 27.07.2018 року отримав 03.08.2018 року.

10.08.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Розглянувши вказані документи, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві позивач просив суд поновити строк звернення з адміністративним позовом та прийняти до розгляду позовну заяву. Таку вимогу позивач обґрунтовував тим, що 14.02.2018 року до суду було подано позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року. Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 17.07.2018 року зазначив, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є належним відповідачем у справі, та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія вважає, що у даному випадку слід відмовити ГУ ПФУ в Одеській області у задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного органу. Позивач зазначав, що отримати можливість звернутися до суду з позовною заявою, зазначивши при цьому належного відповідача, головне управління змогло лише після винесення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі 522/2919/18.

Разом з цим, 05.02.2018 року позивач отримав постанову ВП № 53879947 від 29.01.2018 року, до суду з позовом з метою її оскарження звернувся 14.02.2018 року, тобто на дев'ятий день після її отримання. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі 522/2919/18 позивач отримав 18.07.2018 року, при цьому до суду з позовом звернувся 25.07.2018 року, тобто на сьомий день після її отримання.

Будь-якого належного обґрунтування про неможливість звернення до суду в установлений строк позивачем не було зазначено та доказів на підтвердження таких обставин до суду не було надано. В зв'язку з цим, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом були визнані неповажними.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

В уточненій позовній заяві позивач просить суд поновити строк для звернення з адміністративним позовом та прийняти до розгляду позовну заяву головного управління. Таку вимогу позивач обґрунтовує тим, що 14.02.2018 року до суду було подано позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року, однак отримати можливість звернутися до суду з позовною заявою, зазначивши при цьому належного відповідача, головне управління змогло лише після винесення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі 522/2919/18.

Разом з цим, суддя вважає вказані посилання позивача необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства.

З матеріалів позову вбачається, що 05.02.2018 року позивач отримав постанову ВП № 53879947 від 29.01.2018 року, до суду з позовом з метою її оскарження звернувся 14.02.2018 року, тобто на дев'ятий день після її отримання. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року. Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 17.07.2018 року зазначив, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є належним відповідачем у справі, та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія вважає, що у даному випадку слід відмовити ГУ ПФУ в Одеській області у задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного органу. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі 522/2919/18 позивач отримав 18.07.2018 року, до суду з позовом звернувся 25.07.2018 року, тобто на сьомий день після її отримання.

Строк перебування справи № 522/2919/18 в провадженні Одеського окружного адміністративного суду з 14.02.2018 року і до дати отримання позивачем постанови Одеського апеляційного адміністративного суду 18.07.2018 року по вказаній справі може бути визнаний судом в якості підстави для поновлення строку в даній справі з 14.02.2018 року по 18.07.2018 року.

В уточненій позовній заяві позивач не зазначив та не обґрунтував саме про неможливість звернення до суду в установлений законом десятиденний строк, який, з урахуванням підстав для поновлення строку з 14.02.2018 року по 18.07.2018 року, закінчився 19.07.2018 року (останній день на оскарження), доказів на підтвердження таких обставин до суду також не надав, а зазначені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом суддя вважає неповажними.

Позивач з метою оскарження постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року звернувся до суду з позовом лише 25.07.2018 року, з урахуванням підстав для поновлення строку з 14.02.2018 року по 18.07.2018 року, тобто через 16 днів, знаючи про встановлених законом 10-денний термін на її оскарження.

Суддя зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року необхідно повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 171, 243, 248, 287 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018 року повернути позивачеві.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко