Рішення № 75847748, 07.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/519/18

07 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Стецьків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу, -

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.11.2017 № 0267931307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки виявлено заниження суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період 01.01.2014 по 31.12.2016, що слугувало підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307 та рішення від 20.11.2017 № 0267931307, яким нараховано штрафні санкції та пеню. Стверджує, що сума доходу фізичної особи-підприємця, яка перевуває на загальній системі оподаткування, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу заявленому в податковій декларації, яка подається за результатами календарного року. На думку позивача, чинним законодавством України, не зобов'язано фізичних осіб, які перебувають на загальній системі оподаткування проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доход на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що підприємець самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 1 Додатку № 5 відповідно до Порядку № 454. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації. Відтак, на його думку, наявні підстави для скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просивив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскільки законодавством не передбачено подання особами, які забезпечують себе роботою самостійно, додатка 5 до розділу III Податкової декларації, але при цьому обчислення сум єдиного внеску здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то дані, наведені у рядку 06 розділу IV Податкової декларації, мають збігатися з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску (таблиця 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску до Порядку). Отже, в таблиці 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. Зокрема, позивачем відповідно до звіту за 2014 рік відображено суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 158417,75 грн, що в свою чергу становить 13201,48 грн - суми чистого оподаткованого доходу за місяць (158417,75 грн/12міс. = 13201,48 грн). Однак, позивачем суму чистого оподаткованого доходу за місяць визначено самостійно, в якому нарахування суми ЄСВ здійснено помісячно, що відповідно відображено в таблиці на стор. 16 акту перевірки. Такі ж нарахування здійснено за 2015 та 2016 рік. Вважає, що оскаржені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 17.10.2017 по 30.10.2017 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що 03.11.2017 складено акт № 1888/13-01-13-07/2430111431 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п.3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується внесок за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 101452,66 грн, в тому числі за 2014 рік - 35593,79 грн, за 2015 рік - 51091,59 грн, за 2016 рік - 14767,28 грн.

За результатами перевірки податковим органом виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307 щодо сплати ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 101452,66 грн.

Крім того, 20.11.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0267931307, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 17034,15 грн.

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак за наслідком розгляду скарги відповідачем прийнято рішення від 05.01.2018 № 125/с/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без задоволення.

Не погодившись із винесеними рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 07.08.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Тобто, база оподаткування, як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, регламентується виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 1 - 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка (з 01.01.2016 у розмірі 22 відсотка) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхуванняобчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, та звітним періодом.

Перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 чистого доходу за період 2014-2016 роки. Протягом перевіряємого періоду позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.09.2013 № 454 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Аналогічні норми закріплені п. 2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905).

Отже, сума доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 1 Додатка № 5 до Порядку № 454 та Порядку № 435, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (34.7%, 22%).

Водночас, вказані норми законодавства, не зобов'язують фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що підприємець самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка № 5 відповідно до Порядку № 454 та Порядку № 435.

Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Судом встановлено, що задекларована позивачем сума доходу, з якої було розраховано єдиний внесок за 2014-2016 роки, відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу за відповідні роки, при цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства.

Контролюючий орган, здійснивши відповідний розрахунок належної до сплати суми єдиного внеску, безпідставно збільшивши таким розрахунком грошові зобов'язання позивача.

Крім того, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 - 2016 роки подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначена у звітах сума єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі перерахована до бюджету, що не заперечувалось відповідачем.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307, якою визначено позивачу недоїмку щодо сплати єдиного внеску в розмірі 101452,66 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2017 № 0267931307, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 17034,15 грн, є похідним від вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307, відтак, також, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1184,87 грн підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення від 20.11.2017 № 0267931307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 № Ф-0267911307.

4. Судовий збір в розмірі 1184,87 грн присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.08.2018.

Суддя Костецький Н.В.