Рішення № 75847553, 21.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2018 року Справа № 808/1476/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м Запоріжжя (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії по інвалідності у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановленої Законом на 1 січня відповідного року;

-зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.10.2017 з врахуванням проведених виплат, на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом на 1 січня відповідного року;

- стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії по інвалідності з посиланням на те, що право на перерахунок пенсії відповідно до Постанови КМУ №851 мають особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аваріях та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами чи особами з інвалідністю. При цьому відповідач посилається на відсутність відомостей про проходження позивачем з 20.06.1986 по 20.12.1986 дійсної строкової служби. Вважає, що позивач як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного, а тому такі дії відповідача вважає протиправними, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.04.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання призначено на 24.05.2018, яке було перенесено на 21.06.2018.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№15993 від 23.05.2018), зазначивши, що позивач помилково посилається на те, що частина речення у ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» : «під час проходження дійсної строкової служби» стосується лише осіб, які працювали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, оскільки частину третю статті 59 вказаного Закону не можна застосовувати у відриві від інших положень Закону. Вказує, що позивач дійсно виконував службові обов’язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у період 20.06.1986 по 20.12.1986, проте строкову службу проходив з 20.06.1966 по 22.05.1969. Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, положення вказаної вище норми на позивача не розповсюджується. Посилається також на судову практику з розгляду аналогічних спорів, зокрема на ухвалу Верховного Суду України від 08.05.2018 по справі №820/1148/18. Вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, як ліквідатору Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Листом за вих. №167/Б-1 від 02.04.2018 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними згідно із Законом від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, оскільки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він не проходив дійсну строкову службу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (із змінами та доповненнями) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними згідно із Законом від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).

Так, пунктом 9-1 Порядку №1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Як вбачається з витягу з військового квитка (а.с. 50) ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в період з 20 червня 1966 року по 22 травня 1969 року.

В період з 27.07.1978 по 22.08.1988 позивач працював на підприємстві «Дпіпростальконструкція», що підтверджується копією сторінок з трудової книжки.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що відсутні підстави у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Верховного суду від 08.05.2018 за поданням по справі №820/1148/18 з приводу застосування ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При винесені ухвали від 08.05.2018 р. по справі №820/1148/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/33/18) Верховний Суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи відповідача приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

У разі відмови у задоволенні адміністративного позову судові витрати здійсненні позивачем, на його користь не присуджуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 79, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 25а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,– відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 21.06.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова