Рішення № 75847501, 03.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2018 року Справа № 808/1694/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про: зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач) в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови та скасувати висновок від 28.03.2018 №25/17.11-060121, винесений відповідачем про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану; зобов’язати відповідача внести виправлення в актовий запис про шлюб від 24.06.1976 №722 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складеного міським відділом ЗАГС м. Мелітополя Запорізької області в графі національність нареченого з «росіянин» на «поляк».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність відмови відповідача у внесенні змін до актового запису цивільного стану в частині його національності як нареченого, оскільки позивач та його батько ОСОБА_4 є поляками, однак документи, що підтверджують вказану обставину не збереглися, адже у роки Сталінських репресій та німецької окупації родина позивача вимушена була приховувати дійсну національність ОСОБА_4 та його походження, оскільки відбувалось переслідування та репресії щодо поляків та інших національностей. Позивач також зауважив, що єдиним документом, який підтверджує факт проживання його батька ОСОБА_4 до вересня 1939 року на території Польської Республіки, є характеристика від 21.01.1931 № 28, видана йому за місцем роботи – Бориславським будуправлінням Дрогобицького обласного треста. У свою чергу, внесення змін у його національність з «росіянин» на «поляк» у вищевказаний актовий запис йому необхідно для впорядкування документів, а також для підтримання родинних відносин з родичами його матері, поляками. З дня народження позивача його батьки вважали себе та його поляками і сам позивач завжди і на даний час ідентифікує себе поляком. Вже будучи повнолітнім і проживаючи окремо від батьків, позивач продовжує виявляти любов та повагу до історичного минулого свого батька ОСОБА_4 та вивчає польську мову. Крім того позивач та представник позивача пояснили, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставну відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану. Оскільки відповідачем безпідставно було відмовлено у виправленні неправильності запису в актах громадського стану про шлюб заявника, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (вх. № 18816 від 18.06.2018) та у відповіді на відзив (вх. № 20535 від 03.07.2018), оскільки згідно з актовим записом про народження позивача його батьки мають різні національності. На підставі діючого на той час законодавства заявник здійснив свій вибір щодо визначення своєї національності. На час отримання паспорта він обрав національність своєї матері як «росіянин». У свою чергу, зібраними матеріалами не підтверджується факт помилкового запису, перекручення чи зазначення неправильних відомостей щодо національності позивача в актовому записі про шлюб та народження сина. Також, представник відповідача звернув увагу суду на тому, що позивач намагається не змінити свою національність, зазначену у свідоцтві про шлюб, а виправити помилку, оскільки відповідно до документів національність його батька ОСОБА_4 була «поляк», що дасть йому можливість скористатись окремими привілеями і гарантіями, які встановлює Польща. Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, позивач стверджує про правомірність відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану в частині національності, а відтак, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв’язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст.161 КАС України, ухвалою суду від 14.05.2018 позовна заява залишена без руху.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений термін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено перше судове засідання на 03.07.2018 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження – це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно зі Свідоцтвом про народження серії IV-ЯР № 120880, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач народився 30.10.1954 у м. Мелітополь Запорізької області, про що зроблено відповідний запис в книзі записів актів громадянського стану про народження за № 1630 (а.с. 11). В розділі «Батьки» батьком зазначено ОСОБА_4, поляка за національністю, матір’ю зазначено ОСОБА_5, росіянку за національністю (а.с. 11). Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 25.07.2017 батько позивача ОСОБА_4 помер 16.10.1960 (а.с. 14).

Позивач під час отримання паспорту на основі діючого законодавства обрав для себе національність «росіянин» за національністю своєї матері.

24.06.1976 між позивачем та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 723, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про укладення шлюбу І-ЖС № 300227 (а.с. 17).

У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб від 24.06.1976 № 723, складеного Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо виправлення національності нареченого з «росіянин» на «поляк», актового запису про народження сина від 26.08.1976 № 1899, складеного Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а саме виправити національність батька дитини з «росіянин» на поляк».

28.03.2018 відповідачем було складено Висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану № 25/17.11-06-121 (а.с. 43-44). Відмова обґрунтована тим, що батьки позивача мають різні національності. Позивач здійснив вільний вибір щодо визначення своєї національності. На час отримання паспорта він обрав для себе національність «росіянин» за національністю матері. У свою чергу, зібраними матеріалами справи не підтверджується помилковий запис, перекручення чи зазначення неправильних відомостей щодо національності заявника в актовому запису про шлюб та народження сина (а.с. 43-44).

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану та, відповідно, Висновку від 28.03.2018 №25/17.11-060121 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року за №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі – Правила), Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064 (далі – Порядок).

Так, згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Отже, відомості про походження фізичної особи вносяться до акта цивільного стану, який підлягає державній реєстрації, а також обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 6 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI визначені повноваження відділів державної реєстрації актів цивільного стану. Зокрема, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

За приписами ч.ч. 5 ст. 9 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Частинами 2-4 статті 22 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

У свою чергу, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Розділом ІІ Правил.

Згідно з п. 2.1 Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.

При цьому, відповідно до п. 2.6 Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Судом встановлено, що 30.10.1954 позивач народився у м. Мелітополь Запорізької області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копію Свідоцтва про народження. відповідний запис в книзі записів актів громадянського стану про народження за № 1630 (а.с. 11). Її батьками є ОСОБА_4 (поляк за національністю) та ОСОБА_5 (росіянка за національністю) (а.с. 11). 24.06.1976 позивач уклав шлюб з ОСОБА_6, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 723, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про укладення шлюбу І-ЖС № 300227 (а.с. 17). З метою внесення змін до актового запису про шлюб від 24.06.1976 № 723, складеного Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, позивач у березні 2018 року звернувся до відповідача з відповідною заявою. Однак, відповідач відмовив у внесенні змін до актового запису цивільного стану, про що було складено Висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану від 28.03.2018 № 25/17.11-06-121.

З аналізу документів, що містяться у матеріалах справи, вбачається, що у актовому записі про народження позивача у графі «відомості про батьків» зазначено: національність батька – «поляк», національність матері – «росіянка». Позивач здійснив свій вільний вибір щодо визначення своєї національності за національністю матері як «росіянин». Зокрема, це підтверджується відомостями, зазначеними у свідоцтві про народження його доньки – ОСОБА_7 (а.с. 46) та його сина – ОСОБА_8 (а.с. 47). Отже, суд вважає, що при реєстрації шлюбу позивача у графі «національність нареченого» помилки допущено не було. Відтак, суд погоджується із оскаржуваним Висновком про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану від 28.03.2018 № 25/17.11-06-121, у зв’язку з чим вважає його та дії відповідача щодо такої відмови правомірними.

У свою чергу, доводи позивача про те, що останній вважає себе по національності поляком, вивчає польську мову та продовжує виявляти любов та повагу до історичного минулого свого батька ОСОБА_4 не є доказами наявності помилки, допущеної під час реєстрації шлюбу позивача та реєстрації факту народження його дітей. На думку суду, позивач помилково ототожнює такі поняття як «внесення змін до акту цивільного стану» та «встановлення певних фактів, що мають юридичне значення», у даному випадку, встановлення приналежності особи до певної національності. На час розгляду зазначеної справи позивачем не було додано до матеріалів справи рішення місцевого суду у порядку цивільного судочинства (стаття 234 Цивільного процесуального кодексу «Окреме провадження») про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення того, що позивач за національністю є поляк. У даній справі при вирішенні спору щодо оскаржуваного висновку про відмову у внесенні змін до акту цивільного стану предметом розгляду є не визначення приналежності особи до певної національності, а законність висновку та його відповідність проаналізованим документам.

Щодо посилання позивача на характеристику від 21.01.1931 № 28, видану його батьку за місцем роботи – Бориславським будуправлінням Дрогобицького обласного треста як єдиний документ, який підтверджує факт проживання його батька ОСОБА_4 до вересня 1939 року на території Польської Республіки, суд зазначає, що вона має не засвідчені належним чином механічні виправлення в частині національності останнього, а саме з «росіянин» на «поляк».

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у внесенні змін до актового запису про шлюб від 24.06.1976 № 722, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діяв у межах та у спосіб встановлений діючим законодавством. Достатніх доказів зворотнього позивачем суду не надано. Відтак, підстав для зобов’язання відповідача внести виправлення в актовий запис про шлюб від 24.06.1976 № 723 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складеного міським відділом ЗАГС м. Мелітополя Запорізької області в графі національність нареченого з «росіянин» на «поляк», також немає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують доводи позивача, а відтак, довів правомірність оскаржуваних дій та рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 72302, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Короленка, буд. 64) до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд. 99) про зобов’язання вчинити певні дії

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.07.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова