Рішення № 75847436, 09.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/1837/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2018 № 1427/2018, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення від 07.05.2018 № 1427/2018 та зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу період роботи позивача у будівельному управлінні № 1 треста «Луганськміськбуд» з 01.07.1993 по 05.09.1997.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 25.04.2018 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, однак останній відмовив у зарахуванні певних періодів страхового стажу, оскільки доданих документів не достатньо для його підтвердження. Той факт, що ПАТ СУ № 1 «Луганськбуд» є правонаступником БУ № 1 треста «Луганськміськбуд» підтверджується довідкою від 25.12.2014 № 29. Тому позивач вважає, що в трудовій книжці наявні всі необхідні записи, а відповідачем безпідставно не прийнято довідку про правонаступництво ПАТ СУ № 1 «Луганськбуд».

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.08.2018 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 31-32), в обґрунтування якого зазначив, що спірний період не враховано до стажу роботи, оскільки запис про роботу в Будівельному управлінні № 1 треста „Луганськміськбуд" з 01.07.1993 року по 05.09.1997 завірений печаткою ПАТ СУ № 1 „Луганськбуд", а відомості щодо перейменування та реорганізацію підприємства відсутні.

Довідка ПАТ „СУ № 1 „Луганськбуд" від 25.12.2014 № 29 про роботу позивача не може бути врахована, оскільки всі первинні документи вказаного підприємства знаходяться на непідконтрольній території. Таким чином, згідно наданих позивачем документів його страховий стаж складає 20 років 01 місяць 05 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Також відповідач послався на те, що навіть в разі надання позивачем документів, які підтверджують стаж роботи у спірний період, та які відповідали б вимогам законодавства, його стаж роботи складе 24 роки 03 місяці 10 днів, що також недостатньо для призначення пенсії.

Відтак, відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.05.2018 року № 1427/2018 прийнято із дотриманням норм діючого законодавства, тому підстави для його скасування відсутні. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до записів дубліката трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 останнього, зокрема, 01.07.1993 прийнято на роботу в будівельне управління № 1 треста «Луганськміськбуд» муляром 3 розряду, 05.09.1997 звільнено за власним бажанням. При цьому запис про звільнення позивача завірено печаткою ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» (арк. спр. 10-13, 35-36).

25.04.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 33).

Рішенням від 03.05.2018 № 1427/2018 УПФУ в м. Сєвєродонецьку відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного стажу (арк. спр. 46).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.07.1993 по 05.09.1997, оскільки записи № 7-9 про роботу в будівельному управлінні № 1 треста „Луганськміськбуд" з 01.07.1993 по 05.09.1997 завірені печаткою ПАТ СУ № 1 „Луганськбуд", тобто відсутні відомості щодо перейменування та реорганізацію підприємства. Довідка ПрАТ „СУ № 1 „Луганськбуд" від 25.12.2014 № 29 про роботу позивача не може бути врахована, тому як усі первинні документи вказаного підприємства знаходяться у м. Луганську, яке відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті 1 Закону № 1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058 передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Положеннями пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Спірним питанням у даній справі є підтвердження факту роботи позивача на підприємстві будівельне управління № 1 треста "Луганськміськбуд", що знаходиться на території, яка не контролюється українською владою.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до загального стажу спірного періоду роботи позивача відповідач посилається на те, що записи № 7-9 про роботу в будівельному управлінні № 1 треста „Луганськміськбуд" з 01.07.1993 по 05.09.1997 завірені печаткою ПАТ СУ № 1 „Луганськбуд", однак відомості щодо перейменування та реорганізацію підприємства відсутні. Довідка ПрАТ „СУ № 1 „Луганськбуд" від 25.12.2014 № 29 про роботу позивача не врахована відповідачем, оскільки підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою, а органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень на тій території і не мають доступу до архівів установ та підприємств.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно положень п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Як установлено судом, відповідно до записів дубліката трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював у будівельному управлінні № 1 треста «Луганськміськбуд» муляром 3 розряду, 05.08.1994 присвоєно 4 розряд, та 05.09.1997 позивача звільнено за власним бажанням, про що ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» зроблено відповідний запис.

Записи у дублікаті трудової книжки проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Також судом установлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» зареєстровано в якості юридичної особи 23.04.1996 за № 1 382 120 0000 007097 (арк. спр. 28-30).

Відповідно до довідки ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» від 25.12.2014 № 29 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на Будівельне управління № 1 треста «Луганськміськбуд» муляром по 3 розряду з 01.07.1993, присвоєно 4 розряд 05.08.1994, та 05.09.1997 звільнено за власним бажанням. Приватне акціонерне товариство «СУ № 1 «Луганськстрой» є правонаступником ЗАТ СУ № 1 «Луганськстрой» відповідно до наказу від 17.02.2011 № 1. ЗАТ СУ № 1 «Луганськстрой» є правонаступником Будівельного управління № 1 треста «Луганськміськбуд» відповідно до наказу від 05.05.1996 № 1 а (арк. спр. 15).

Вказані обставини також підтверджуються наданою позивачем у судовому засіданні довідкою ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» від 22.05.2018 № 59 з додатками, довідкою від 10.04.2018 № 31 про заробітну плату для нарахування пенсії за період з липня 1993 року по вересень 1997 року (арк. спр. 50-54).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» є правонаступником Будівельного управління № 1 треста «Луганськміськбуд», та на вказаних підприємствах ОСОБА_1 працював у спірний період.

Щодо неприйняття відповідачем довідки ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» від 25.12.2014 № 29 та, як наслідок, не зарахування спірного періоду роботи до загального стажу позивача, суд зазначає таке.

Суд критично ставиться до аргументів відповідача, що довідка ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» від 25.12.2014 № 29 про роботу позивача, якою підтверджується факт правонаступництва підприємств у спірний період, видана підприємством, яке знаходиться на території, яка не контролюється українською владою, у зв'язку з чим зарахувати спірний період роботи до загального стажу немає підстав.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

З вищевказаної підстави суд бере до уваги надані позивачем довідки від 25.12.2014 № 29, від 22.05.2018 № 59 з додатками та від 10.04.2018 № 31 про заробітну плату для нарахування пенсії за період з липня 1993 року по вересень 1997 року, видані ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой», на підтвердження того, що ОСОБА_1 у період з 01.07.1993 по 05.09.1997 працював у будівельному управлінні № 1 треста „Луганськміськбуд", на ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой», та на підтвердження того, що ПрАТ «СУ № 1 «Луганськстрой» є правонаступником будівельного управління № 1 треста «Луганськміськбуд», оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо посилання відповідача на те, що навіть в разі надання позивачем документів, які підтверджують стаж роботи у спірний період, та які відповідали б вимогам законодавства, його стаж роботи складе 24 роки 03 місяці 10 днів, що також недостатньо для призначення пенсії, суд зазначає таке.

Статтею 12 Закону № 1058 визначено, що особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.

В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.

Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена цією частиною, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою цієї статті.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що він має 24 роки 3 місяці та 10 днів страхового стажу, та має намір брати участь в системі добровільного страхування, у зв'язку з чим позивач матиме право на пенсію за віком в 60 років.

Відтак, судом відхиляються твердження відповідача про недостатність стажу роботи позивача навіть в разі зарахування спірного періоду роботи до загального стажу.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до загального стажу позивача періоду його роботи в будівельному управлінні № 1 треста "Луганськміськбуд" з 01.07.1993 по 05.09.1997, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача від 03.05.2018 № 1427/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, яке слід скасувати.

Також належать до задоволення вимоги позивача про зобов'язання УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи в будівельному управлінні № 1 треста "Луганськміськбуд" з 01.07.1993 по 05.09.1997.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2018 № 1427/2018, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії від 03.05.2018 № 1427/2018.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи в будівельному управлінні № 1 треста "Луганськміськбуд" з 01.07.1993 по 05.09.1997.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: 91000, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 93401, АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2018 року.

Суддя І.О. Свергун