Рішення № 75847394, 01.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/2245/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача 1 - ОСОБА_3

представник відповідача 2 - не з'явився;

представника третьої особи - ОСОБА_4М

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство", Закарпатського обласного управляння лісового та мисливського господарства, третя особа - Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання незаконними та анулювання лісорубних квитків в частині надання дозволу на розробку вибірково-санітарної рубки, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство", Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, третя особа - Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання незаконними та анулювання лісорубних квитків в частині надання дозволу на розробку вибірково-санітарної рубки.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивачем в ході вивчення стану дотримання вимог Лісового кодексу України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗУ «Про природно - заповідний фонд» прокуратурою виявлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства ДП «Ужгородське лісове господарство» при видачі лісорубних квитків в частині надання дозволу на розробку вибірково санітарної рубки у кварталах 5/2, 6/2, 10/4, 16/6, 16/27 на території Зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський». ДП «Ужгородське лісове господарство» в порушення вимог ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», абз. 2 п. 3.2, 3.3 Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Великодобронський», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №206 від 30.03.2012 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008, без наявного, затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів України ліміту та дозволу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства видано три лісорубних квитка від 18.07.2016 серія 02 ЛКБ №467706, від 01.06.2016 серія 02 ЛКБ №431997, від 11.05.2016 серія 02 ЛКБ №431978 на проведення заходів з формування та оздоровлення лісів на території Зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський» (Згідно ОСОБА_5 Міністрів №500 від 28.10.1974). Зоологічний заказник загальнодержавного значення «Великодобронський» відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та знаходиться у межах Великодобронського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство». В ході вивчення вказаних лісорубних квитків встановлено, що вони видані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме за відсутності затвердженого Міністерством навколишнього природного середовища України ліміту та дозволу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства працівниками ДП «Ужгородське лісове господарство», у зв’язку із чим, позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях проти позову, при цьому пояснивши, що відповідно до ч.3 ст.9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Частиною 3 ст.69 ЛК України встановлено, що спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Водночас ч. 5 ст.69 ЛК України передбачено, що спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на ведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства. Наведені норми ЛК України фактично передбачають видачу спеціальних дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів та спеціальних дозволів на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства, які не є спеціальним використанням лісових ресурсів.

Представник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи, однак надіслав на позовну заяву відзив, згідно якого пояснив, що державне підприємство "Ужгородське лісове господарство" є окремою юридичною особою, а відповідно до Положення про Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012р. №398 зі змінами Закарпатське ОУЛМГ координує діяльність підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління у Держлісагентства України. Крім цього, відповідач 2 просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Представник Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та відповідно визнати протиправними та скасувати лісорубні квитки, які являються предметом оскарження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, в ході вивчення прокуратурою стану дотримання вимог Лісового кодексу України, ЗУ «Про охорону природного навколишнього середовища», ЗУ «Про природно - заповідний фонд» прокуратурою виявлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства ДП «Ужгородське лісове господарство» при видачі лісорубних квитків в частині надання дозволу на розробку вибірково санітарної рубки у кварталах 5/2, 6/2, 10/4, 16/6, 16/27 на території Зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський».

ДП «Ужгородське лісове господарство» в порушення вимог ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», абз. 2 п. 3.2, 3.3 Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Великодобронський», затвердженого Наказом Міністерством екології та природних ресурсів України №206 від 30.03.2012 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008, без наявного, затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів України ліміту та дозволу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства видано три лісорубних квитка від 18.07.2016 серія 02 ЛКБ №467706, від 01.06.2016 серія 02 ЛКБ №431997, від 11.05.2016 серія 02 ЛКБ №431978 на проведення заходів з формування та оздоровлення лісів на території Зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський» (а.с. 15-25).

Позивач вважає дії щодо винесення оскаржуваних лісорубних квитків Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство", з метою запобігання прямого знищення та нецільового використання об'єкту природно-заповідного фонду України - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський», звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Нормами ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з частиною 1 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Разом з тим, пунктами 2, 3 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

За приписами статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 46 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування передбачає, у тому числі, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.

В силу вимог статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 48 Лісового кодексу України закріплено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

У свою чергу, відповідно статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом – лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно (ч.1).

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами (ч.3 ст.69 Лісового кодексу України).

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.69 Лісового кодексу України).

Згідно з пунктами 2 та 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, що затверджене ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Тобто, здійснення спеціального використання лісових ресурсів, у тому числі в частині видачі лісорубних квитків, повинно здійснюватись постійним лісокористувачем на основі матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до ст.70 Лісового кодексу України, деревина заготовлюється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов'язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

За приписами пункту 2 ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів” від 12.05.2007 №724 (далі - Правила №724), під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні.

При цьому, пунктом 4 Правил №724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Таким чином, підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.

Однак, суд заначає, що спеціальним законом, який слід застосувати в даному випадку є ОСОБА_6 «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах території та обєктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Відповідно до абз. 2 п 3.2, 3.3 Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Великодобронський» (а.с 32-33), затвердженого Наказом Міністерством екології та природних ресурсів України №206 від 30.03.2012 року проведення вибіркових санітарно-оздоровчих заходів проводиться відповідно до порядку спеціального використання природних ресурсів у межах території заказника, який здійснюється на підставі дозволів, виданими уповноваженими на те органами державної влади в порядку, передбаченому законодавством, у межах лімітів установлених Мінприроди.

Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в ОСОБА_6 здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.

Стаття 100 Лісового кодексу регулює особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Зважаючи на норми вищевикладених статей, а також те, що лісорубні квитки від 18.07.2016 серія 02 ЛКБ №467706, від 01.06.2016 серія 02 ЛКБ №431997, від 11.05.2016 серія 02 ЛКБ №431978 на проведення заходів з формування та оздоровлення лісів на території Зоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський» виданий без дотримання норм спеціального законодавства, а саме ст. 9-1 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», такі підлягають визнанню протиправними.

Щодо позовної вимоги про скасування лісорубних квитків від 18.07.2016 року серія 02 ЛКБ №467706, від 01.06.2016 серія 02 ЛКБ №431997, від 11.05.2016 серія 02 ЛКБ №431978, суд зазначає наступне.

За приписами статті 78 Лісового кодексу України, право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Відповідно до п.14 ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів” №761 від 23.05.2007, якою затверджений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

За правилами частини 7 статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 №2806-IV, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що законом не визначено можливості анулювання документу дозвільного характеру, яким є лісорубний квиток, на підставі виявлення порушень, допущених при його видачі, за умови якщо припис контролюючого органу про усунення таких порушень раніше не був сформований.

Крім того, зі змісту лісорубних квитків слідує, що строком закінчення заготівлі є дата – 31 грудня 2016 року. Тобто, лісорубний квиток, як дозвільний документ одноразового застосування, вичерпав свою дію 01.01.2017 року.

В даному випадку суд вважає, що не підлягає дослідженню обґрунтованість вимоги позивача про анулювання оскаржуваних лісорубних квитків з огляду на те, що положеннями чинного законодавства не передбачена можливість анулювання дозвільного документу за яким право використання лісових ресурсів припинене.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство", Закарпатського обласного управляння лісового та мисливського господарства, третя особа- Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання незаконними та анулювання лісорубних квитків в частині надання дозволу на розробку вибірково-санітарної рубки - задовольнити частково.

Визнати протиправними лісорубні квитки серії 02 ЛКБ №467706, №431997 та №431978 в частині надання дозволу на розробку вибірково - санітарної рубки у кварталах 5/2, 6/2,10/4,16/6,16/27.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2018 року.

СуддяОСОБА_7