Рішення № 75847361, 01.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/1751/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача Бондара М.М.,

представника відповідача Кузьміної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" до Головне управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 №0006501405,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" звернулось до Головного управління ДФС у Житомирській області із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 №0006501405.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Пегас-Агро" 25.03.2018 отримало від відповідача податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2018 року №0006501405, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання: за податковими зобов'язаннями збільшення на 258 370,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 322 963,00 грн, загальна сума заборгованості - 581 333,00 грн.

Вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення було винесено Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №1/06-30-14-05/36105775 від 23.02.2018 та з урахуванням рішення-відповіді Головного управління ДФС у Житомирській області від 16.03.2018, оформленого за №2330/6/06-30-14-05, що було прийнято за результатами розгляду заперечення ТОВ "Пегас-Агро" на зазначений акт перевірки.

На думку позивача, наведені в акті перевірки обставини, щодо допущеного порушення в фінансових операціях з ПП "Крамина" (код за ЄДРПОУ 39977758) в частині здійснення на його користь двох платежів зі спеціального рахунку на загальну суму 258370,00 грн містять лише низку припущень та посилань на дані, які не можуть бути допустимими та належними в частині доказування, а відтак здійснені на їх основі висновки є хибними, не відповідають дійсності. Наголошує, що позивачем були надані усі належні первинні документи, які, як зазначають перевіряючі в акті перевірки ними отримані в повному обсязі, досліджувались останніми і є первинними документами в розумінні норм чинного законодавства України.

Так, позивач зазначає, що факт наявності кримінальних проваджень та здійснення заходів досудового розслідування щодо контрагента, без наявності щодо останнього обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, не можуть слугувати належними та допустимими доказами для прийняття протиправного оскаржуваного індивідуального акту.

Вказує, що в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Наголошує, що як на час перевірки так і на день звернення із вказаним позовом до суду немає жодного судового рішення, яке б визнало правочин з ТОВ "Крамина" фіктивним чи недійсним.

За твердженнями позивача, реальність господарської діяльності ТОВ "Крамина" також була встановлена судом по справі №802/2246/17-а.

На думку позивача, оскільки висновки контролюючого органу про наявність порушень, викладені в акті перевірки є безпідставними, податкове повідомлення-рішення №0006501405 від 21.03.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2008 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 22.05.2018 о 10:40.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав на офіційну електронну поштову адресу суду відзив на позовну заяву від 17.05.2018, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Зокрема, зазначає, що надані ТОВ "Пегас-Агро" первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте, не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "Пегас-Агро" та постачальником ПП "Крамина" та, на думку контролюючого органу, є недостовірними. Наголошує, що первинні документи контрагента ТОВ "Пегас-Агро" є неналежними оскільки, вони надійшли від ПП "Крамина", створеного з метою прикриття незаконної діяльності, що було встановлено в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017020000000058. (том І, а.с. 160-170)

Позивач у строк та в порядку, визначеному статтями 163, 182 КАС України подав до відділу документального забезпечення суду відповідь на відзив від 22.05.2018 (том ІІ, а.с.5-9)

В підготовче судове засідання, призначене на 22.05.2018 о 10:40 прибули представники позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 клопотання Головного управління ДФС у Житомирській області про виклик свідків задоволено частково. Викликано в наступне судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2018 об 11:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 22.05.2018.

В підготовче судове засідання, призначене на 25.05.2018 об 11?00 прибули представники позивача та представник відповідача. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 клопотання Головного управління ДФС у Житомирській області про виклик свідків задоволено частково. Викликано в наступне судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Попереджено свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність згідно статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду. (том ІІ, а.с. 51-52).

Протокольною ухвалою суду від 05.05.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2018 о 12:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 25.05.2018.

В судове засідання призначене на 11.06.2018 о 12:00 прибули представники позивача, представник відповідача та свідок ОСОБА_4 Протокольною ухвалою суду від 11.06.2018 в судовому засідання оголошено перерву до 04.07.2018 о 12:00 для повторного виклику ОСОБА_3 в судове засідання для допиту в якості свідка, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 11.06.2018.

В судове засідання, призначене на 04.07.2018 о 12:00 прибули представник позивача. Протокольною ухвалою суду від 04.07.2018 в судовому засідання оголошено перерву до 31.07.2018 о 12:00 для повторного виклику ОСОБА_3 в судове засідання для допиту в якості свідка, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 04.07.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 повторно викликати в наступне судове засідання на 31 липня 2018 року о 12:00 свідка ОСОБА_3. Попереджено свідка про кримінальну відповідальність згідно статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду. Роз'яснено свідку, що у разі повторного неприбуття свідка у судове засідання без поважних причин до нього може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. (том ІІ, а.с. 109-110)

Судовий розгляд справи, призначений на 31.07.2018 о 12:00 було відкладено на 01.08.2018 о 11:20 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

В судове засідання призначене на 01.08.2018 о 11:20 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Пегас-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зокрема, щодо цільового використання коштів зі спеціального рахунку в результаті проведення фінансових операцій з ТОВ "Ріко-Імпорт", ТОВ "Ріко-Інвест", ПП "Стрибог", ПП "Сімаргл", ТОВ "Дажбог", ПП "Крамина", ТОВ "Вертоград", ТОВ "Маєстат", ТОВ "Змін" , ТОВ "Дрим", ТОВ "Брасе Лтд", ТОВ "Баред", ТОВ "РПТ", ТОВ "Сквоч", ТОВ "Недор", ТОВ "Штоль", ТОВ "Чарпа", ТОВ "Райвел Рітел", ТОВ "Гресс", ТОВ "Кроля Плюс", ТОВ "Райвел-Інвест".

За результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки №1/06-30-14-05/36105775 від 23.02.2018 (далі - акт перевірки), який було підписано директором ТОВ "Пегас-Агро" ОСОБА_5 (том І, а.с. 31-63)

Відповідно до розділу ІV акту перевірки, відповідачем виявлено суб'єктом господарювання норм податкового законодавства, зокрема, порушення п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.4 "Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, в результаті чого ТОВ "Пегас-Агро" використано кошти зі спеціального рахунку, відкритого в установі банку для акумулювання сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, не за цільовим призначенням, на загальну суму 258 370,00 грн без ПДВ, у тому числі вересень 2015 року на суму 200 000,00 грн жовтень 2015 року на суму 58 370,00 грн.

Позивачем було оскаржено акт перевірки в адміністративному порядку шляхом подання до контролюючого органу заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки вих. №0203/1801 від 02.03.2018 (том І, а.с. 26-30)

За результатами розгляду заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки вих. №0203/1801 від 02.03.2018, відповідач листом вих. №2330/6/06-30-14-05 від 16.03.2018 повідомив ТОВ "Пегас-Агро", що висновки в акті документальної виїзної перевірки ТОВ "Пегас-Агро" №1/06-30-14-05/36105775 від 23.02.2018 відповідають вимогам чинного законодавства. (том І, а.с. 19-23)

На підставі виявлених порушень, зазначених у акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесене податкове повідомлення-рішення №0006501405 від 21.03.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 258 370 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 322 963 грн. (том І, а.с. 14)

Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що висновки контролюючого органу про наявність порушень є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0006501405 від 21.03.2018 є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з статтею 19 Основного Закону правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Положеннями пункту 21.2 статті 21 Податкового кодексу України за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. За прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов'язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 (в редакції, що діяла момент вчинення спірних порушень) встановлено, що 209.2 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначено Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок №11)

Відповідно до п.4 Порядку №4 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з п.5 Порядку №11 контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють територіальні органи ДФС.

Як встановлено із матеріалів справи, правовою підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушень, що викладені в акті перевірки №1/06-30-14-05/36105775 від 23.02.2018.

Так, відповідач на підтвердження реальності порушень, відповідач посилається на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно посадових (службових) осіб ТОВ "Крамина".

Зокрема, вказує, що згідно протоколів допиту підозрюваного від 08.11.2017 (том І, а.с. 191-193), від 02.02.2018 (том І, а.с. 194-209) колишній директор ТОВ "Крамина" підтвердив фіктивність операцій із контрагентами. Також посилається на інформацію, викладену у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 27.02.2018 (том ІІ, а.с. 62-64)

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В силу пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України від 20.08.2015 №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Детальний аналіз даних норм свідчить про те, що доказом щодо порушення платником податків податкового законодавства є акт перевірки, який відтворює факти виявлених порушень з посиланням на первинні або інші документи. В акті перевірки повинно бути чітко, об'єктивно та повною мірою встановлено, якими діями позивача ним порушені норми Податкового кодексу України із зазначенням конкретних, підтверджених належними і допустимими доказами обставин з посиланням на первинний документ бухгалтерського та податкового боргу.

Матеріали провадження досудового слідства у кримінальній справі, розслідування за якою не належить до компетенції органів державної податкової служби, не віднесена до переліку вище перелічених підстав, тому суд критично ставиться до здійснення нарахувань з використанням документів по кримінальному провадженню.

Статтею 62 Основного Закону проголошено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною шостою статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд наголошує, що матеріали досудового розслідування, зокрема, протоколи допиту підозрюваного, який не набув процесуального статусу обвинуваченого та щодо якого немає обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не є належними доказами на підтвердження вчинення порушень. Факт наявності доказів у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, надані відповідачем матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні не є доказом, що не потребує самостійного доведення в розумінні ч.6 ст.78 КАС України, а тому викладені у них обставини мають бути окремо доведені відповідачем та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2018 року №802/1853/16-а, які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд наголошує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Висновки суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 лютого 2018 року №826/6280/13-а.

Суд також звертає увагу, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові по справі №К/9901/1349/17.

З метою встановлення усіх фактичних обставин справи, що мають істотне значення для розгляду спору по суті, судом в судовому засіданні від 11.06.2018 було допитано в якості свідка ОСОБА_4

Так, згідно наданих свідком показів, ОСОБА_4 рахувався на ТОВ "Крамина" директором, однак, фактично працював головним бухгалтером. Всі документи надавалися ОСОБА_3. Зазначав, що ним складалися первинні документи без підпису, які потім передавалися ОСОБА_3 Право підпису від імені було надано іншій особі. Відомості щодо здійснення або відсутності господарських операцій ОСОБА_4 не відомі, оскільки останній мав справу виключно із документами, а тому підтвердити або спростувати здійснення господарських операцій свідок не може.

З метою допиту в якості свідка в судове засідання неодноразово викликався ОСОБА_3 (том ІІ, а.с.51-52, 71-75).

02 липня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява ОСОБА_6, відповідно до змісту якої ОСОБА_3 жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Пегас-Агро" не має, останні три роки фінансово-господарської діяльності ні як фізична особа-підприємець, ні як посадова особа, засновник будь-якого товариства не здійснював. Щодо допиту його в якості свідка заперечує з підстав, визначених статтею 63 Конституції України. (том ІІ, а.с. 89)

Суд звертає увагу, що відповідач, посилаючись на обставини, виявлені у кримінальному провадженні в порушення ч.2 ст.77 КАС не надав сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання реальності господарських операцій іншого суб'єкта господарювання із ТОВ "Крамина", зокрема, були предметом розгляду в адміністративній справі №802/83/18-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №802/83/18-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 форми "Р" №0011341414, форми "ПС" №0011351414, форми "ПС" №0011361414. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 118 803 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот три) грн. 38 копійок.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - без змін.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі №802/83/18-а набрало законної сили 25 липня 2018 року.

Так, судом у справі №802/83/18-а було встановлено, що для перевірки також були використані матеріали кримінального провадження №42017020000000058, зареєстрованого в ЄРДР 10.02.2017 та надані до перевірки слідчим управлінням ГУ ДФС у Вінницькій області листом від 13.11.2017 за №515/02-32-03.

Суд у справі №802/83/18-а дійшов висновку, що суб'єктом господарювання порушень п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.4 "Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, не допущено. Доводи фіскального органу про фіктивність господарських операцій із контрагентами, зокрема, із ТОВ "Крамина" не були доведені відповідачем та були спростовані сукупністю належних та допустимих доказів. Зокрема, судом у справі №802/83/18-а було допитано в якості свідків посадових осіб (директорів, керівників) контрагентів, які підтвердили реальність господарських операцій, зокрема, щодо ТОВ «Крамина». (том ІІ, а.с. 97-104).

Реальність господарської діяльності, зокрема, наявність відповідного штату робітників у ТОВ «Крамина» також підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2017 №802/2246/17-а, відповідно до змісту якої у підприємства у зв'язку із провадженням господарської діяльності виникла заборгованість по податку на доходи фізичних осіб та заборгованість по сплаті військового збору. (том І, а.с. 128-131)

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абз.11 ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу приписів п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині часткової фіктивності операцій між позивачем та ТОВ «Крамина». Зокрема, відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо нецільового використання позивачем коштів на спец. рахунку при проведенні розрахунків із ТОВ «Крамина» в контексті визнання фіскальним органом реальності операцій та перерахунку позивачем на користь ТОВ «Крамина» коштів з інших рахунків.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано, що первинні документи ТОВ «Пегас-Агро», які були надані в ході перевірки, відповідають усім необхідним ознакам та оформлені належним чином.

Зважаючи на недоведеність доводів фіскального органу про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Крамина», посилання на недостовірність наданої позивачем первинної документації із вказаних підстав є неналежною, а тому надана ТОВ «Пегас-Агро» первинна документація мала бути визнана фіскальним органом та вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Пегас-Арго» п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.4 "Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 не були підтверджені відповідачем сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 №0006501405 винесене в порушення ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

З метою захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 №0006501405.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано винесення правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 №0006501405, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявної у матеріалах справи квитанції №7 від 29.03.2018 на суму 1 762,00 грн та квитанції №9 від 17.04.2018 на суму 6 957,99 грн позивачем при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 8 719,99 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись ч.1 ст.139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь позивача 8 719,99 судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" (Владівка, Малинський район, Житомирська область, 11616. Код ЄДРПОУ 36105775) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 №0006501405 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.03.2018 №0006501405.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" 8 719,99 грн (вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 13 серпня 2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова